Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
От хоч би взяти Антошка, Са- рабринового сина. Хлопчище вже здоровий, другий рік пастушить. Здавалось би, що й глузди в го лові має. А з оцею самою щукою яку мав пригоду! Адже перед тижнем узяв його батько з со бою на рибу. — Ходи, Антошку, — мовив він, прикликавши його до себе з другого кінця величезного гро мадського пасовища. — Ось тут у Горбачовім плесі здоровенна щука є. Я колись то мало не вче пив її в сак, але боявся, щоб не подерла. (Старий збрехав, йому стидно було признатися, що са мохіть сполошив щуку, прийняв ши її за поліно.) Так от я виніс .волочок. Ходи, роздягнися! За тягнемо пару разів, то певно' буде наша! Полізли в воду, затягли воло чок раз, нема щуки; затягли дру гий раз, нема. Ідуть чимраз у глибшу воду, а батько знай шеп че та напучує сина. — Обережно, хлопче! Пиль нуйся! Ось тут під цей корч за ставимо. Тут вона мусить бути. Скоро тільки торкнеться в сіті, зараз підіймай своє крило! — Добре, татку! — мовить хлопець, а сам аж зубами січе та тремтить, не то від холоду, а не то від нервового1 напруження і зо страху, щоб якнебудь не випу стити таку велику щуку. Обставили корч. — Уважно хлопче! — крикнув батько і гур кнув бовтом між гілляки1. А щука власне сиділа в тім корчі. Вона бачила рибаків, бачила, як вони затягали сіть, але що якраз була по добрім обіді, вловивши поряд ного кленя, то й ,не квапилася вті кати. Аж булькіт води від бовта перелякав її мов удар і вона що сили вдарила головою в сіть. — Підіймай! Підіймай! — скрик нув старий батько. — Щука є! Еге, є! Хлопчище зо страху і з холоду стратив притомність і за мість підняти спідній конець у правий бік, він підняв його' в лі вий, отворив щуці широкі воро та. Вона тільки раз булькнула, показала Сарабринові хвіст та й шмигнула, куди очі бачуть. А старий став мов осуджений. — Ну, Антошку, — промовив він. — Я думав, що як я вмру, то найбільшого дурня на світі не стане. А тепер бачу, що ще біль шого лишу по собі. — Або я вам не казав? — до бродушно і жалібно промовив Ан- тошко. І оба1, тремтячи з холоду і зворушення, вилізли з води. Щука не добре й розуміла всю вагу цієї пригоди. її риб’ячий мозок під впливом довговікової традиції далеко1 більше боявся видри, ніж чоловіка, і звичайно, втікши з-перед рук рибаків, вона й не міркувала гаразд, як близь ко була смерти. І в оцій хвилі вона не міркува ла того. Вода була ще холодна', травлення в її животі йшло ліни- то і вона, не дбаючи про легень кий плюскіт, що доходив до неї з дальших закрутів річки, лежала собі, не то дрімаючи, не то коли шучись у мріях. Про що марила вона'? Певно' про те, як то вона на снідання проковтне пару отих ковбликів, що в такім ідилічнім настрою' лежали на дні вирка, он- там перед її очима. А на обід, коли сонце пригріє, вода потепліє й їсти дуже захочеться, вона му сить зловити кленя, одного з тих грубих, тупорилих та лінивих во дяних джиґунів, що нажершися всякого хробацтва вполудне, ви пливають на верх і горді на свої пишні червоні крила шпацірують собі до сонця, тягаючи за собою цілі рої тої глупої дітвори, дріб них плотичок та соняшниць. Хоч би там «є знати що, а вона му сить одному з них сьогодні зро бити капут! Гай, гай! Щучині мрії! Чим ви певніші, ближчі здійснення від людських? В тій хвилі, коли щука отак укладала собі денний порядок ни нішньої днини, ми побачили її. З одним товаришем ми вибралися на рибу. На, Горбачове плесо ми мали свій плян, бачивши вчора., як здоровенна щука, бовтнулася в шуварі, ловлячи кленя. От ми й вийшли рано,знаючи, що в ту пору -—■ була сьома година — щуки ще сплять при березі, і мір куючи, що застанемо її десь на гнізді. Правда, вода була ще хо лодна, але нам це було байдуже. Тихесенько, розвинувши волочок, ми наближалися до найглибшої части плеса, держачися близько берегів, оброслих густими лозо вими корчами і силкуючися роби ти якнайменше шуму і плюскоту. Наша праця була не даремна. Майже під кожним корчем ми за- хапували то кленя, то окуня, то плотицю, що плюснувшися два- три рази в волочку, мандрували до нашої рибацької торби. Але великої щуки не було. Вода в плесі була чим далі глибша. Ми знали, що там, де бе реги стіснилися і творять неначе гирло, обставлене з обох боків грубими коренастими вербами, во да була глибока майже на два метри. Там нам не зайти і коли наша' знайома щука там ночує, то ми не зробимо їй нічого. Але проте ми йшли обережно далі, доки псзволяла водяна глибінь. — Ось вона! Ось вона. — про шептав мій товариш, зупиняючи- ся непорушно на місці і моргаю чи очима в той бік, де лежала щука. Я побачив її майже рівночасно. —■ Заходи під берег! Під самий берег! ■—- шепнув я товаришеві. За кілька секунд наш волочок вигненим луком обхапував той корч, під. котрим сиділа щука. Правда, задля гілляк, що стирча ли в різні боки в воді, годі було добре заставити і, затягнути во лочок, ми ще з мінуту поправля ли його, щоб добре було підняти. Рівночасно я не зводив очей із щуки. Вона також побачила мене, бо не рушалася з місця, нараз живо замахала черевними крила ми, немов збираючися скочити. — Добре стоїш? — запитав я товариша. — Добре. Бовтай! Та щука не чекала бовтання. Почувши наш голос, вона як стрі ла рушила просто на мене. Між мною і берегом було ще досить вільного місця, котрого задля во дяної течії годі було обставити сіттю. Сюди вона міркувала про шмигнути, так як певно не раз уже прошмигнула іншим рибакам. Та я був приготований на цю хи трість. Сильним ударом бовта я перегородив їй дорогу і змусив щуку викрутитися півколесом на ліво'. Вона тіпьки моргнула пере до мною своїм широким як пра ник хвостом і щезла в глибині. Та (Докінчення на ст. 10) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
