Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ніна Наркевич Майстерня св. Мнколая Сьогодні діти вдома, бо в шко лі нема навчання. Цілий день іде повільний осінній дощ. Сіється дрібкою сіткою з неба сірого, не привітного, а вітер дме холодний, різкий та жене дорогою жовте зів’яле листя... Нема й мови про те, щоб мож на було гратись на дворі, як це було влітку. Діти ніяк не знахо дили собі зайняття в хаті. Не встигне ще щось вигадати Тарас, як уже Богданко йому пе ребиває. Починається суперечка, а як до їхньої суперечки встряг- не Маруся, то без сліз та крику, а часом і бійки не обходиться. Отак і тепер; діти завели таку сварку, що не почули, як до кім нати ввійшла бабуся, яка при йшла їх відвідати. —■ Що це тут, у вас, сталося? — запитала старенька. Діти почали наперебіг один пе ред другим пояснювати, іщ> то в них сталося. Бабуня тільки по хитувала головою, а тоді сказала!: — Знаєте мої любі, сварки зав жди трапляються, як ви 'не маєте певного зайняття. А роботи на вколо вас дуже багато, і цікавої роботи... , — Та ми вже зробили свої до машні завдання і свою кімнату гарно прибрали... — розвів рука ми Богданко. —- А може ви, бабуню, пора дили б нам таку гру, щоб не сва ритись?.. — несміливо попрохала Маруся. — Так, так, таку гру, щоб не сваритися... — обізвалася й собі Тетянка. — Добре, мої дорогенькі! Ад же в нас місяць листопад, а не забаром прийде зима, а. з нею свято св. Миколая. Кожен з вас чекає, кожен з вас знає, що ді стане дарунок. Хоч і не забуває своїх діточок дорогий наш Свя тий, але йому треба було б допо могти готувати дарунки, особли во для бідних дітей. Ось вам і ро бота —■ велика й корисна. — Так, то так, — протягнув Тарас. — Але де нам грошей ді стати, щоб купити ці дарунки? — А ви і без грошей спробуй те зробити, — порадила бабуня. — Перегляньте свої цяцьки, гри, книжки, може знайдете такі, що вам уже непотрібні, що потре бують тільки, щоб їх полагодити, підфарбувати, або щось додати і ось будете мати нові дарунки. А ви, дівчата, попросіть у мами старої одежі, що можна теж по латати, пришити ґудзики, або взуття, з якого ви повиростали'. Його можна теж вичистити добре і це все вкласти в пакунки, що ■ними тішитимуться бідні діти. Ви не помітите, як швидко про минуть ці ваші вільні від шкіль них зайнять години, особливо в такі дощові дні, як сьогодні. А яка радість та втіха буде, коли ви назбираєте таких пакунків до своєї майстерні... — О, бабусю, справді, яка то гарна думка! Ми влаштуємо май стерню св. Миколая! Я зараз же принесу свою лялю та шматочки матерії, а ви мені порадьте, як вшити ляльці нове убрання, — з захопленням казала Маруся. —■ Слухай, Богдане, біжи, при неси з пивниці наш старенький возик, той, що колесо відлетіло; колесо там на полиці лежить. Я маю гарну синю й червону фар бу, то ми з тобою прилагодимо колесо й пофарбуємо' возика. Ось вже й буде перший дарунок, — командував Тарасик. Через годи ну вже не було чути суперечок, лише почалась жвава розмова. Ді ти захоплено, гарячково працю вали і коли мама повернулася з міста, то всі діти почали їй роз повідати про свою „майстерню св. Миколая“ 3 того часу кожно го дня діти у вільний від шкіль них зайнять час працювали над своїми дарунками для бідних, не відомих їм дітей... ,,Так, як ко лись робив св. Миколай..." — ка зали діти. Задовго ще до дня св. Мико лая діти віднесли свої дарунки до суботньої школи та попрохали вчительку передати їх св. Мико лаєві. — Він же знає, кому що тре ба, — сказав Богдан, коли пере давав дарунки вчительці, а Тарас собі додав: —■ Ці дарунки ми зробили в майстерні св. Миколая. — Хай бідні діти теж мають радість у цей день, ■— додала й собі Маруся. МАЛИЙ МУЗИКА За велике піяніно Ледве вилізла дитина. До-сі, до-сі, фа-со-ля — От музика з Василя!.. Фа-со, фа-со, фа-сі-сі — Заспіваємо усі! До-ре, до-ре, до-ре-мі — Горе, горенько мені! На стільця ще виліз, бач, А назад — ніяк, хоч плач! Фа-мі, фа-мі, фа-мі-ля, Мамо, йди до Василя!.. До-ре, до-ре ще й ду-ду — Ай, тримайте, бо впаду!.. Хоч боявся — та не впав, Хоч малий — А все ж заграв! Леонід Полтава НЕЧЕМНИЙ ПЕСИК Ти нечемний пес, Вуханцю, тягнеш лялю за кіски. Хто тобі сьогодні вранці на сніданок дав кістки, і сухар, і м’яса трішки, і смачні качині ніжки? їсти ми тобі давали ще й водички наливали. Я і ляля. Ми удвох. То шануй же нас обох. Г. Чорнобицька Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
