Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ВИЛМІНҐТОН, ДЕЛ. З діяльности 54 Відділу СУА Дорогі Союзянки! Цього разу я вважала, щоб до писи мені не накопичувалися. З вес ною взагалі є більша охота до праці. Хочеться позбутись зимової оспало- сти й повільности; широко відкрити вікна для сонця і взятися з новою енергією до праці. В лютому відбулися наші Загальні Збори. Збори відбулися спокійно; Управу, з малими вийнятками, пере- вибрано. Також Відділ привітав три нові членки. В березні вшанували святочними ширшими сходинами День Героїні. Реферат, присланий з Централі, від читала п-ні О. Гарванко, опісля всі присутні вшанували пам’ять героїнь однохвилинною мовчанкою. Свято Героїні відбулося в нас із спізненням тому, що Заг. Збори були спізнені. І так одне спізнення тягне за собою друге. Відбувши Свято Героїні 27-го березня, ми мусіли відложити Свято Т. Шевченка аж на квітень. Квітень же досить зайнятий місяць: Велик день, опісля свячене, бенкет... У Вил- міґтоні українська громада нечислен на, тому кожна особа рахується „на вагу золота" на всіх громадських зі браннях. Організації стараються „не лізти“ собі в дорогу, бо нема стіль ки людей, щоб їх поділити на кілька імпрез рівночасно. Кожне громадське зібрання (в якій це не було б формі) вимагає майже стовідсоткової при сутносте громадян-українців. Ніхто в нас не сміє сказати: „без мене од- ного-одної обійдеться... Отож, заки ми думали над про грамою Шевченківського свята, про стий випадок вирятував нас із кло пітливої ситуації, а саме: імпрезово- му референтові хору „Прометей“ п. В. Карпиничеві, прийшла щаслива думка написати до нас листа з про позицією, чи хор „Прометей" не міг би виступити з концертом у Вилмінґ- тоні у передвеликодньому часі. Чи ж може бути кращий вихід для Шев ченківського свята?? Все, що нам залишалося зробити, це попросити хор „Прометей“ включити у свій ре пертуар „Заповіт" і деякі шевченків ські пісні і, концерт присвячений Т. Шевченкові, готовий! Ото ж так „легким коштом" і з невеличким спізненням, бо вже 3. квітня ц. p., відбулося в нас Шевченківське свято з такою програмою: І. частина, при свячена Т. Шевченкові: 1. Заповіт. 2. Вступне слово — М. Трофименко; 3. Хор: К. Стеценко — „Прометей", К. Стеценко „Встає хмара" і „Гайдама ки" 4. Деклямація — Л. Гарванко; 5. Хор: А. Гнатишин — „Садок вишне вий", солісти: 3. Чорнобіль і Б. Сі- лецький; Г. Китастий — „Грай коб зарю". II. частина: 1. Хор: О. Кошиць — „Та болять ручки"; О. Нижанків- ський — „Гуляли-гуляли", солісти: Е. Білинський, 3. Чорнобіль, Я. Щу ка і В. Карпинич; Потапенко — „Сон це гріє"; В. Третяк -— „Марш моло ді", солісти: О. Татунчак, 3. Чорно біль, В. Карпинич; 2. Фортепіянове сольо — С. Трофименко. — III. ча стина: Хор: М. Лисенко — „У тур- кині", Н. Котко — „Пнічий хор", со ліст: 3. Чорнобіль; А. Гнатишин — „Коломийка", соліст: М. Саґатий. Не буду описувати тут головного учасника концерту, хору „Прометей", що під керівництвом свого славного (і дуже симпатичного!) диригента І. Задорожного вспів здобути собі од не з чільних місць у хоровому ми стецтві. Думаю, що більшість із вас, дорогі читачки, його чули і захоплю валися влучною інтерпретацією пі сень, гармонією голосів, виразною дикцією і т. д. Я не музичний кри тик і тяжко мені вичисляти всі добрі сторінки хору „Прометей" та його диригента. Мушу тільки сказати, що присутні були захоплені і вдячні хо рові „Прометей" за таку душевну насолоду. Навіть місцева газета по містила статтю і прихильну критику свого кореспондента, що був на кон церті. А ви хіба знаєте, як тяжко добитися якої-небудь згадки в га зеті, а ще до дого добровільної та прихильної критики?! Ніде правди діти, у нас імпрези здебільша доморобні і хоч вони зви чайно вдаються, то їх не можна рів няти з концертом хору „Прометей". Місцеві громадяни доповнили успіш но концерт: п-ні М. Трофименко, культ.-освітня референтка нашого Відділу, далл коротку, річеву допо відь, якою впровадила присутніх у першу частину концерту, присвячену Великому Кобзареві. Вірш „І виріс я на чужині..." зворушив присутніх своєю актуальністю. Немов сьогодні пише Т. Шевченко: „...Повсихали сади зелені, Погнили біленькі хати, повалились, Стави бур’яном поросли..." Чи ж не правда воно в сьогодніш ні часи? І каже поет: „...І не в однім отім селі А скрізь по славній Україні Людей у ярма запрягли..." По перерві д-р Д. Скрипець, як представник усієї нашої громади, привітав хор „Прометей" і його слав ного диригента у короткому слові і — під оплески слухачів — п-на М. Гаврищук піднесла диригентові ко шик квітів. Було приємно: відчулося дружній контакт між хором і публи- кою. У другій частині концерту д-р С. Трофименко своєю мистецькою грою на фортепіяні вніс приємне від- пруження і різноманітність у про граму. Крім великої приємности, яку спра вив нам цей концерт, він мав ще од не велике значення: Cue вперше від багатьох років зійшлися всі українці Вилмінґтону, без різниці віровизнань, партій, переконань і т. д., щоб разом вшанувати Великого Поета і згадати його „не злим, тихим словом". Прав да, що заля „Вернер Джуніор Гай", де відбувався концерт, могла помі стити ще багато більше публики, правда, що були такі, які „образили ся" на Т. Шевченка і не хотіли своєю присутністю причинитися до велич нішого святкування його роковин — але початок є. Сподіємося, що укра їнці у Вилмінґтоні зрозуміють, що „громада -— великий чоловік". Нам треба єднатися, горнутися до свого, коли хочемо, щоб із нами числилися, коли вхочемо залишити по собі я- кийсь слід. Нам треба приводити ді тей і молодь на такі імпрези, як отой концерт. Показати їм, що наша куль тура не обмежується до тих домо робних імпрез у парохіяльних залях, що ми маємо хори, маємо славних диригентів, маємо театр, що стоять на високому мистецькому рівні і ні чим не гірші від других народів. Що нас в Америці багато, що в нас сила. Тій молоді треба заімпонувати, треба щоб вони гордилися ім’ям „укра їнець". Завданням Відділу СУА у Вилмінґ тоні нехай буде тепер „призвичаїти" людей ходити на українські культур ні імпрези. А коли це вже стане „мо дою", тоді скажемо собі: слава! Л. Гарванко, прес. реф. 3 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
