Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Наше інтерв'ю Зустріч із Софією Петеш Софія Петеш U k r a in ia n p a in te r S o fia P e te s h Мою увагу звернула! картина, на стіні- „Вмираючі соняшники'4. Так -відразу пригадались слова- з „Ай- стрів“ Олеся „...схилились і вмер ли..." Відчувалося., що ці соняш ники напевне ще вчора' жили і му- сіли чомусь згинути передчасно'. Обвислі пелюстки ніби плачуть сльозами; так і видно, що були ще молоді. Стільки болю, стільки смутку було- в цих квітах, що- я немов прикипіла до картини. —- Хто це малював? — -запита ла я п. Ярослав Петеша, господа ря дому, куди я зайшла, приїхав ши до Па.ссейку полагодити деякі справи громадського характеру. — Це малювала моя дружина —- була відповідь. — • Де ж ви, пані Софіє? Пока жіться з тієї кухні, я ж не при їхала з голодного краю, але з великого Ню Йорку по добрім обіді, то й непотрібно1 тратите час на приготування гостини. — Зараз, уже зараз — чую відповідь. Я тим часом оглядаю розвішені по 'стінах картини пані Софії. Яка чудова ця зима! Мені здається-, ніби бачу дерева в ріднім краю зимою, такі пухнаті від снігу, з такими мережаними вітками. Воїни пригадують так наші дерева під снігом! — Де це було, в Карпатах, чи у Львові? —- У Львові, в. Стрий'ськім пар ку, —- чую -відповідь із кухні. ---- Але то- ще не скінчене, ще багато бракує, і цього, і того... —- Не кажіть мені, пані Софіє, що це ще не викінчене, дайте ме ні надивитися, дайте мені побути трохи в нашому Львові... А ось мої очі звернулися на стіну, де було кілька картин -із квітами, такими свіжими, що- ніби перед хвилиною зірвані з квітни ка і на -них тремтить ще роса. — Ну, знаєте, ви особливо вмієте віддати природу на- полот ні. Все живе, все ніби м;ає душу. А ці дві наші церковці, мальовані одна в золотистих проміннях сон ця, друга в темну, похмуру ніч. Котра краща, котру хотілося б мати в своїй хаті? Хіба, обидві, бо вибір тяжкий. Обидві вони при гадують до болю нашу рідну зем лю, таку близьку і таку недосяж ну та й таку тепер обдерту з на ших традицій... Але чому ж ви не покажетеся принаймні нашому світові, як уже не чужому? Тих дві, чи три картини, що- даєте на виставку жіночої творчости СУА, не показують як слід вашого О'б- ли'ччя. Виступіть на ширшу аре ну, пані Софіє! -—- -переконую. — Але де ж там мені показу ватися між люди... Я завжди так себе критикую, такі ставлю до себе вимоги! Ще це, ще те, а тут на біду так мало часу. Бачите, вісім годин праці я-аі хліб -насущ ний, а потім не знати чого хапа тися в хаті. А так часом кортить малювати... —■ Не можна бути такою, так сказати б, „перескромною“. Треба мати до себе довір’я. Ви маєте талант не зап е речншй. ■Пані Софія тільки замахала руками. ■—- А цікаво мені дещо- довіда тися про в<ас від вас. Чи давно- ви почали вчитися малювати, в кого і де? Хоч пані Софія нерадо' гово рить про себе, але при допомозі її чоловіка, п. Ярослава, що сам почав оповідати, я таки примусила її відкрити душу. Показалося, що ще в часі науки в дівочій гімназії в Перемишлі Олена; Кульчицька звернула увагу на її рисунки. Але хто ж би то йшов на мистецькі студії до Академії, як треба з чогось реального жити! Отже по матурі, яку здала з відзначенням, студіювала в Краківському універ ситеті на філософічному факуль теті, як головні предмети, грецьку і латинську мову. (Яка, солідна і працьовита жінка, — подумала: я, —- що в часі занепаду навчання клясичної філології в польській 'державі -вибрала такі непопулярні предмети!) У 1937 р. здала магі стерський іспит у проф. Гамера і проф. Сінка на основі праці в латинській мові: „Quae ratio in ter Ciceronem et C aesarem in- tercesserit, ipsius C iceronis scriptis illustretur. В роках 1936-37 закінчила, з дуже добрим ви слідом педагогічний курс у Кра кові. Так що ж, не довелось їй довго користати з свого фаху, бо прийшла війка 1939 р. Втеча пе ред арештом НКВД за Сян через те, що в її клясі учні молилися перед наукою, і довга мандрівка в незнаний світ. Все, що мені опо відала пані Софія, дуже цікаве і я з приємністю оглядала її магі стерський диплом. — - Але тепер розкажіть мені про ваш мистецький шлях. — - Малювати насправді я по чала аж тут в Америці завдяки ма- естрові Михайлові Морозові, що керував моїми першими кроками. Я взяла в нього 33 лекції, на яких дуже багато скористал-а і нав чилась. Науку в нього- завсіди згадую з найбільшою вдячністю, бо він крім малярського знання дав ще поштовх і відвагу до дальших студій. За його порадою я вписалася -в 1958 р. до “Public School of A rt and Industrial A rt” в Нюарку і за чотири роки вечірньої науки одержала 14-го травня 1962 р. диплом з маляр ства. Крім того ще рік ходила до тієї школи на лекції портрету вання. З великою приємністю дивлюся НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1966 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
