Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
■зелінсьЕЗГ Фейлетон Сумний Великдень На дворі запахло весною, і в хаті вже не хочеться сидіти. На дворі ж і повітря чисте, і небо блакитне, і святе сонечко сяє. Отож такої пори в Ню Йорку на Подолі й зустрілись дві приятель ки. Зустрілися, розбалакались. — Та це ж воно вже й Велик день незабаром, —• сказала пані Ірина. — Еге, — обізвалася пані Марта. —- Але, сказавши прав ду, — не люблю я цього амери канського Великодня. Ніби свято і ніби не свято. — Та що ви! Як таки можна отаке говорити! —- Бо таки правда. От на Різ дво ялинки прикрашують, пода рунки заздалегідь купують і одер жують, святкові картки пишуть кому треба і не треба. І дітям ра дість, і дорослим. А тепер що? Хіба що нові кгпелюхи купують. А ще як негода — то й під цер квою не можна постояти. Та ще цього року обидва стилі разом. Це вже подвійно сумний Велик день. -— Ов? — здивувалася пані Ірина. — А то чому подвійно? — Та тому, що тепер не знаю у котрої дочки святкувати. Мину лими роками на „новий стиль“ їз дила до молодшої, а на ,,старий стиль“ — до старшої. Там же у мене п’ятеро унучат. Отож з’їха- лася рідня і гості, та так спереча лися при тім свяченім за ті стилі, за традиції, за обряди, а потім перейшли на патріотизм і Собор ну Україну. Та як вже все поїли, то унук підходить до мене і пи тає тихенько: То як то, бабуню, ви такі великі а й досі не знаєте, коли Христос воскрес? — Цікаво, цікаво, — що ви йому відповіли? — перебила пані Ірина, бо була бездітна і не лю била слухати вихвалювання уну ків своєї приятельки. — Хто ж на це може відпові сти? Та вони в мене такі розумні! Один стипендію дістав, другий його доганяє в успіхах. А Уляся, то така красуня, що й не сказати! А Ромашко такий усе задуманий, певно буде з нього філософ, а Ліда . . . Пані Ірина то червоніла, то блідла від тих вихвалянь. Та Мар та не вгавала: — А у другої дочки тільки одна донечка, Одаря зветься. Во но ще зовсім мале, але вже оченя та так і зорять. Сваха каже, що має аристокартичні риси . . . —■ То це ви так, як та сова . . . — вже більше не могла мовчати пані Ірина. —- Яка сова? — насторожилась Марта. — А та, що в народньому опо віданні. Зустріла сова орла, як летів на полювання, та й просить його: „Дивися ж, куме, не поїж там моїх совенят". „А які ж вони, ВИДАННЯ ЖІНОЧИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Жіночий Інформаційний Листок — двомісячник, що його видає Об’єд нання Українських Жінок у Мюнхе ні, видав недавно тому своє 20-те число. Окрім огляду колядок та на родніх звичаїв, число вміщує цінну статтю проф. П. Курінного про по ходження українського народнього мистецтва. Зміст доповнений вістка ми з Відділів та оповістками імпрез. Вісті Українського Жіноцтва у Франції видали своє четверте число. Воно вміщує точний звіт про 20-літ тя Союзу Українок Франції та юві лейний з’їзд, що відбувся з тієї на годи в Парижі. Звертають на себе увагу доповіді д-р Валентини Воро- пай („Національне виховання в пе дагогічних ідеях Гр. Сковороди") та інж. Зінаїди Витязь („Виховання й освіта українських дітей на еміґра- ції‘). „Наше Слово", квартальник Союзу Українок Австралії, вийшов як ч. 2 з об’ємі 34 стор. Окрім Різдвяної те матики та кількох статтей на акту- щоб я їх упізнав?1* — „Та мої діти найкращі11. Полетів, орел — та й поїв найгірших, совенят би то. Кожній матері свої малята найкращі... — тихо, але злобливо закінчила Ірина. — Отакої! — закопилила губу пані Марта. — Виходить, немов би я гака вже дурна і сліпа . . . — Оце, хай Бог милує! — зля калася пані Ірина, що ще хотіла побесідувати. — Не гнівайтесь, це тільки жарт . . . — Добрий мені жарт! Це ви про мене таке між людьми гово рили, та я не хотіла повірити. До побачення! І дві приятельки розійшлися. — Бач, сову до мене приклала! — продовжувала вже до себе па ні Марта. — Найгірше, — поду мала —- що не дала мені докін чити. Хотіла сказати, що минулого року на ,,два стилі" купила два капелюхи, а в цьому році при йдеться в однім парадувати . . . О. Оса альні теми, подав дуже цінну хро ніку праці Стейтових Управ та Від ділів СУА. Довідуємось, що 6. бе резня 1965 р. засновано Відділ СУА в Тасманії, що його очолює п-ні Липка. Новинкою є підсумки Контр. Комісії СУА, що подала свої завваги до однорічної праці Гол. Управи. СУА НА КРАЄВІЙ РАДІ УККА Засідання Краєвої Ради УККА, що відбулося дня 19. лютого 1966 в Ню Йорку, відзначило виступ п-ні Іван- ни Рожанковської, представниці Со юзу Українок Америки. П-ні Рожан ковська, референтка плянування Гол. Управи СУА, відчитала доповідь, в якій висловила ряд думок і побажань до завдань УККА. Вони випливають з її доповіді „Сила нашого поселен ня", виголошеної на XIV. Конвенції СУА (гл. Н. Ж. чч. 1 і 2, 1966). Є це домагання — змобілізувати провід української еміграції для встановлен ня ідейних, теоретичних заложень і добре обдуманої практичної програ ми нашого поселення. НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1966 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
