Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
назви, як Велика Руїна, валуїв- щина, Великий Голод, а тепер по літика злиття націй, як це мож ливо, що цей наш 'нарід ке заги нув, не зник з лиця землі, як по- зникало багато всіляких племен під меншими ударами долі? Що більше, як це можливо, що в та кій історичній недолі -наш нарід не тільки не загинув, але підні мався і піднімається з кожної руїни та вперто і послідовно тво рить усе нові вартості, все з но вою силою посягає по своє місце під сонцем? Відповідь на це дає нам одна, збережена в архівах дуже влуч на карикатура в шикагі-вському „Таймсі" з 1939-го року. На ній видно Сталіна з кулеметом в руці на цзинтарищі з багатьома моги лами, над якими підноситься сніж но-ібілий дух України, а під кари катурою напис: Джов, ти не змо жеш вбити Духа! Ця велика істи на знайшла найкраще поетичне оформлення в словах велетня цьо го Українського Духа, Тараса Шевченка: ,,Не вмірає душа на ша, не вмірає воля, і неситий не виоре на дні моря поля; не скує душі живої і слова живого!" У чому ж проблема? Власне в тому, щоб ми цю нашу націо нальну душу, нашу культуру пі знали, нею жили, її збагачували, її передавали і продовжували, зробили її частиною американ ської мозаїки, бо в ній вона за слуговує на почесне місце. Це наша основна потреба і ви мога, але — як її досягнути? Не беруся критикувати нашого дотеперішнього розвитку. Кожний з нас, з молодшої г енерації, може мати тільки подив і пошану до наших батьків і прабатьків за те, що вони створили на 'американ ському континенті. їхня прив’яза ність до рідних традицій, їхні ве личезні організаційні досягнення, їхня опіка тими, що мають бути їх спадкоємцями, густа мережа наших церков, наших народніх домів, наших багатьох установ є гідним відповідником того, що до вершив наш нарід на рідній землі. Але, приглядаючись •сьогодніш ній ситуації, ми, молодші, все ж таки не можемо не спостерегти деякого захитання рівноваги, згл. браку відповідного балянсу та відповідної -синтези вартостей. В кожному разі те, що становить основу нашого життя і нашого майбутнього, як національної гру пи; що повинно б ■—■ думаю — бути вихідною точкою нашої ак тивно сти: наша культура та наша культурна творчість усе ще не мають тієї ув'аги нашого загалу, на яку вони заслуговують. Візьміть, хоч би з газетних пові домлень і оголошень, однорічну хроніку будь-якої з наших гро мад. Порядок, звичайно, такий: свято 22-го січня з одною або й кількома довгими політичними промовами, Шевченківські роко вини —- також найчастіше з по літичною промовою, опісля бага то ювілеїв, льокальних або й ро динних річниць, в літі пікніки й опісля також політичне Листопа дове -свято. Рідше, і то в більших метрополіях, трапляються концер ти. Майже немає театральних ви став, часом трапляються мистець кі виставки, які далеко не мають такої популярносте, на яку заслу говують, ще кілька крайових з ’ї з дів і конвенцій, деякі книжкові появи, але все це сума-рично- да леко не відзеркалює ані нашого потенціалу, ані нашого доробку. Правда, поважною позицією в на шому суспільному житті є наші на укові установи: Наукове Товари ство ім. Шевченка та Українська Вільна Академія Наук, поважною позицією є об’єднання наших ми стців і письменників, наших про фесіоналістів, та -особи нашого роду на важливих наукових, ви ховних і інших постах. Але тим не менше все це є на другому чи якомусь там місці в синтезі на ших вартостей і нашої активно сте. Не диво, що ця духова ділянка нашого доробку і нашої актив носте відносно мало доходить до кожночасної нашої молодшої ге нерації і ще менше до наших аме риканських співгромадян. Не ди во, що наші шкільні товариші по американських університетах на згадку про Україну очікують, що ми співатимемо наш національний гимн, але тільки дуже мало зна ють про -наш культурний доробок. З цього й можна поробити ло гічні висновки, а головний з них згаданий у заголовку цієї допові ді: пізнаймо корінь своєї куль тури, пізнаймо свою рідну к у л ь туру, докладімо всіх зусиль, щоб її пізнали ті, — думаю — всі з тих. що народились і виховались уже на американській землі. Пі знавши її, цю нашу культуру, вони стануть її співтворцями й понесуть її в американський світ. Для плекання і розвитку укра їнської культури на американ ській землі, маємо -могутній і за охочуючий потенціял —- людський матеріяльний, і духовий. Кажуть, що -нас є тут два мільйони. Нехай буде в цьому тільки половина, тільки четвертина таких, що їх можна зарахувати до свідомих і активних. Між ними є репрезен танти кожної ділянки культурної тзорчости: є виховники, письмен ники, мистці, музики, співаки, тан цюристи, кваліфіковані професіо налісти. Маємо вже поважний до робок молодої генерації, що за кінчила американські студії. Є в нас і фінансовий потенціял, про що свідчать -не тільки наші фінансові установи, але й доми, авта і одяг наших громадян. А наш духовий потенціял — це всі властивості нашої спадщини і культури відповідно зорганізу вати і відповідно використати. Всі ділянки розвитку сильно зв’язані між собою, в кожному розвитку є ланцюхова реакція. На мою дум ку, можна б було застосувати приблизно такі умовини у нашому дальшому розвитку: 1. Пізнаймо себе, як національ ну спільноту, пізнаймо свою силу і свої слабості, пізнаймо в першу чергу свій рід і свою культуру. До цього мусить причинитися ро дина, організації й установи. Пі знавши себе, свої вартості і свої культурні багатства, ми позбуде мося почуття меншевартости, що проявляється чи може проявля тись однаково, як у патріотичній крикливості, так і в утечі від -сво го роду. 2. Мобілізуймо наш все ще аж надто розпорошений людський і матеріяльний потенціял. 3. Постійно перевіряймо поря док наших вартостей та підносімо на вищий щабель — формою і змістом —• наші багатобічні куль турні прояви; (Докінчення на ст. 10-ій) 4 НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
