Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Пізнай корінь свого походження Оксана Драґан Коли півтора року тому на од ному з викладів східньо-европей- ської історії на Колюмбійському університеті професор згадав про Україну, моя товаришка, знаючи, що я українка, коротко завважи ла: „Як це сталося, що ти «є встала і не заспівала українсько го національного гимну?" Цією моєю товаришкою була Місс Болен, дочка американсько го амбасадора в Парижі, отже її заввага могла у відповідній мірі відзеркалити загальне уявлення про нас, українців, у тих колах наших американських співгрома дян, що мають ширші зацікав лення. Думаю, що цей випадок досить влучно характеризує й загальний стан, загальне американське уяв лення про нас, українців. І не без причини: в цьому, політичному напрямі йдуть головні зусилля на шої групи в Америці. Ми актив ні в першу чергу політично в то му сенсі, щоб нашим американ ським співгромадянам пригадува ти і втовкмачувати в голови наше українське національне походжен ня, та щоб здобувати їхню ува гу і їхні симпатії до положення нашого народу на рідній землі та до його прагнень і змагань. Це цілком логічне і правильне. Наш український нар;д ©се ще в неволі, хоча волю й незалежність мають сьогодні вже навіть при мітивні африканські народи, а ми, українці в Америці, чи — як це часом окреслюється — американ ці українського роду — все ще мусимо змагатись за першу літе ру в нашій національній абетці — щоб нас називали нашою пра вильною національною назвою, щоб не плутати нас з поневолю вачами нашого народу. Велика частина, якщо не більшість листів наших громадян до американських газет, власне й відносяться до спростовування плутанини щодо нашої правильної національної назви. Такі обставини дуже часто дик тують і накидують нам нашу працю і нашу акцію, — в першу чергу політичну — своєю закрас- кою і своїм спрямованням. На віть така величава й могутня ак ція, як будова й відкриття па м’ятника Тарасові Шевченкові у Вашінґтоні, мала в першу чергу політичний характер. І це, оче видно, здобуває нам таку опінію, про яку була згадка на початку. Щоб не було непорозумінь — повторю, що в обставинах це ко нечне і корисне, але тим не мен ше однобічне, і в висліді не дає і не приносить повної користи, ані для нас самих, як української групи в Америці, ані для тієї до брої спраіви, що її ми бажали б досягнути серед американців для нашого українського народу. Та ділянка нашого життя, на шої активности і нашої творчо сти, яка має тривку і непромина- ючу вартість — наша куль тура.— має у нас тільки якусь там з черги увагу і робить хоч і поважні, але тим не менше ще тільки перші кроки. Це —- думаю -— і можна вважати за головну причину тих багатьох проблем і ускладнень, що їх маємо і зустрі чаємо, як у внутрішньому житті нашої національної спільноти, так і в наших зусиллях допомогти на шому народові в його змаганнях на рідній землі. Зайво було б на цьому місці давати дефініцію культури та її інтерпретувати. Вистачить згада ти, що коли всі наші політичні акції кажуть, хто ми і чого ми хочемо, то наша культура д о казує. А відомо, що не слова, але докази мають найбільшу пе реконливу силу. Ніщо так силь но, так певно і так тривало не зв’язує людей в одну -суцільну цілість, як власна культура. Як одиниці — ми є число, яке можна додати до будь-якої суми. Як культурні одиниці — ми є вар тість, що не загубиться навіть у найбільшій сумі чисел. Пригляньмось тільки побіжно нашим внутрішнім і зовнішнім проблемам саме в цьому культур ному аспекті. Живемо в Америці, яка своїми властивостями, своїми прямо не обмеженими вольностями, необме женими можливостями в усіх ді лянках життя, становить для кож ної іміґраційної групи таку мо гутню притягаючу силу, що ста ла цим справжнім „перетоплюю чим горщиком" — „мелтінг пат“ для безлічі людських чисел. Не є це на користь тих груп, що їх Америка перетоплює, ні не відпо відає найкращим інтересам самої Америки. В американській філо софії ця справа ясно і недвознач но з’ясована. Америка є і хоче залишитись не „перетоплюючим горщиком", не тією казковою ма шиною, до якої вкидується різно манітну дітвору і з якої виска кують усі перемелені в ангеликів, але тією кольоровою мозаїкою, в якій кожна етнічна група і її культура мають своє окреме міс це та які разом становлять пиш ну, різнобарвну цілість. Сьогодні ще тільки неознайомлені зі ситу ацією та з тенденціями американ ського розвитку можуть говори ти про ^асиміляцію. Натомість, з найбільш авторитетних урядових та освітніх джерел ми чуємо тіль ки про інтеграцію, себто про включення в одну американську національну мозаїку багатьох ет нічних груп з усіми їхніми вла стиво стями, що й проявляються головно в їх культурній спадщині та їх новому культурному дороб кові. Тут і приходимо до1 суті нашої теми: пізнай корінь свого похо дження, своєї культури. Без цьо го пізнання — ми будемо ні пес, ні баран, не будемо ані українці, ані не зможемо стати американ цями. А ми маємо таку велику, таку незрівняно пишну культур ну спадщину, такі незрівняні вла стивості культурної творчости! Кожному з нас, з молодшої гене рації, раніше чи пізніше насува ється на думку запит: як це мог ло статися, що нарід наш україн ський, зазнавши стільки поразок упродовж своєї історії, зазнавши стільки народовбивчих пересліду вань, що їх характеризують такі НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1966 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
