Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
силою лютували саме у Україні. У жовтні 1917 р. влада в Ленінграді перейшла до рук комуністів із Леніном на чолі. Тисячі комуністичних агентів ви слано в Україну, щоб агітували проти українського уряду. Комуністичний переворот у Росії, голод, що розпочався в. столиці імперії, скерував в Україну, де тоді були ще ліпші умовини життя, маси втіка чів — інтелігенцію, військових б. царської армії, високих царських урядовців. Вони втікали від со- вєтів і від голоду, але самостійної України не ви знавали. J були також ворожим елементом для української визвольної справи, разом із росіянами, що жили в самій Україні і багатьома малоросами, що тримались російської лінії. ,,У Києві галасливо, тісно. На Хрещатику вистави мод, у вітринах багато солодощів. Через кілька місяців усе щезло. Боль- шевики прийшли несподівано. Київ «а вулькані. На вулькані ходили, народжувались, жили, вмирали11 — так описує життя Києва того часу російський пись менник Булгаксв в повісті „Дні Турбіних". За ко роткий час український народ переходить усі етапи політичного розвитку: домагання автономії, феде рації і самостійної, соборної держави. Громадян ська війна і часті переходи Києва після Центральної Ради до большевиків, далі до німців, гетьмана Ско ропадського, Директорії, знов большевиків, потім денікінцїв, большевиків, петлюрівців, поляків — пе решкоджали нормальній праці. І можна подивляти українських патріотів, як вони використовували КСЖ'Ну «айменшу можливість, щоб знову І З'НОВу відновлювати і продовжувати працю, серед них і 3. Мірну. Коли весною 1920 р. український уряд мусів перенести свій ссідок до Кам’янця Поділь ського, куди переїхало й подружжя Мірних, з іні- ціятиви Л. Старицької-Чєрняхівської і Софії Ру- сової там засновано Національну Раду Українських Жінок. Український уряд тоді ще існував, хоч з об меженою територією. Головним завданням Націо нальної Ради було провадити пропаґандивну акцію в ‘МІЖ'народніх жіночих колах. Головою Національ ної Ради обрано тоді Софію Русову, а заступни цями — Л. Старицьку-Черняхівську, Зінаїду Мірну, Марію Грушевську, Константину Малицьку. Скарб ником обрано Мілену Рудницьку, а секретарками Ганну Чикаленко-іКеллер і Надію Суровцову. Ось тільки-тільки Зінаїда Василівна покинула Київ, де прожила з чоловіком десять років, переїхала до Ка м’янця Подільського' в умовах евакуації, небезпек і хаосу війни, опинилась у переповненому біжен цями місті, серед тієї ж тісноти й хаосу воєнного часу, перед 'невідомим майбутнім і вже, разом із іншими, такими ж біженцями, включилась у роботу, щоб не гаяти часу, щоб була в цій роботі тяглість. Старовинне й одне з найбільш оригінальних щодо свого пляну місто, розкинене на горбах над рікою Смотричем, з польськими фільварками, брудними вузькими вуличками Старого Міста і широкими май данами Нового Міста, Турецькою фортецею — ви глядало дуже мальовниче. „Сюди попереходило ба гато громадських і державних установ11, писав про цей час у другому виданні своїх подорожніх вра жень ,,По рідному краю“ Дмитро Дорошенко. „Тут, на Новому Місті, по будинках різних, евакуованих під той ч2с шкіл та урядових установ, містилися різні відділи штабу армії Південно-Західнього Фрон ту". В будинку Технічної Школи „знайшов собі тимчасове приміщення в 1918-20 pp. Державний Український Університет'*. Коли держави не стало, становище українок, їх позиція в Міжнародній Жіночій Раді захиталась. На конгресі в. Вашінґтоні у 1925 р. ще вдалось укра їнській делегації у складі — Ганна Чикаленко- Келлер, Олена Лотоцька і Юлія Ярема відстояти своє право, але вже в 1928 р. ми втратили своє членство. Українська Жіноча Національна Рада про існувала до 1937 р. У 1920 р. в Кам’янці Подільському заснувався ще Союз Українок, головою якого була Блянка Ба- ранова. Але історія перегорнула ще одну сторінку, трагічну для українців. Насунула червона орда, хоч як пише ген. М. Капустянський, „жадна з європей ських армій, при тих тяжких умовах, в яких ми опи нились, не могла б битись так уперто і з таким за хопленням".*) ПІ. Іван Іванович Мірний із дружиною виїхав до Німеччини з- якоюсь дипломатичною місією. В Бер ліні він був спочатку без праці, а потім фінансовим агентом. Дальші пляни були такі: їхати з капелею Кошиця, як її скарбник. Але потім обставини змі нились і Мірні з Капелею не виїхали. Життя в Бер ліні й усій Німеччині по закінченні 1. світової війни було дуже важке. Почалась інфляція, вартість марки падала з кожним місяцем. Дійшло до того, що в 1923 р. кімната в готелі за ніч коштувала мільйон. І в цих невідрадних умовах Зінаїда Мірна не зали шала громадської праці. Стала основницею і голо вою філії Національної Ради Українських Жінок у Берліні. Такі ж філії заіснували в тому часі у Відні, в Берні, у Празі, в Парижі, в Римі. Очолюючи берлінську філію, Зінаїда Василівна нав’язала зносини з німецькою Національною Радою і німецькою Лігою Миру і Свободи. Заходами бер лінської філії Нац. Ради влаштовувались лекції, вечірки, доповіді. Вдалося нав’язати зносини з Швед ським Червоним Хрестом, який надсилав білля для української еміграції. Крім того, як згадує Кате рина Антонович у статті „Зінаїда Мірна“, членки Філії старались „добувати допомогу нашим студен там і за ініціятивою 3. Мірної зорганізували Сту дентську Спілку, яка в подяку обрала голову Філії 3. Мірну в почесні члени Спілки. З усіх країн західиьої і середньої Европи най більш сприятливі умовини для нашої еміграції утво рились у Чехословаччині. І в 1924 р. коли Мірні пе реїхали сюди й оселились у столиці молодої рес публіки, в Празі вже утворився великий центр інте лектуального життя еміграції. (Продовження буде) *) М. Капустянський: „Похід українських армій“. 40 НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
