Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
над усе був дуже цікавим і до тепним співрозмовником, з яким час непомітно спливав. Від нього почули ми, що знаходимося в міс цях пам’яті великої боротьби і слави. Та ж ми тут недалеко річ ки Керулень, де родився, вів за пеклу боротьбу і зростав у силу „володар усіх людей" Джінґіс Хан. Правда це було поверх 700 літ тому, але 'наймення і слава його ще досі тут живі і є тут за лишки великої стіни Джінґіс Хана. Отже й ми вибрались у ман дрівку з Ґабрієлем. Справді, як це можна „'Киснути", коли довкруги тебе гомін століть? Але спершу мій хотіли пізнати найближче одру ження. На ранок ми вибрались до річки, що була ще вкрита тов стою верствою льоду. Та він був такий прозорий, що страшно бу ло по ньому ходити: так і здава лося, що зараз ступиш у воду, або на того рака, що причаївся біля каменя на дні. По річці були порозкидані якісь не то курені, не то юрти. Ґабрієль запропонував нам відвідати їх мешканців. Ви явилось, що до юрти не було зви чайного входу, а лиш невелика діра над льодом, .крізь яку могла пролізти тільки не дуже товста людина. Отже й треба було пов зти гуди на всіх чотирьох. Не легко воно нам далося (адже ми були добре закутані), але коли ми опинилися всередині, то зазва ли дуже гарного видовища. Кож на юрта стояла над прорубаною ополонкою, яка ніби й освітлюва ла все всередині, бо соняшне про міння, пройшовши шар льоду і відбившись від води, заповнюва- л© юрту особливим блакитно-зе ленкуватим світлом. Здавалось, що то якась таємнича печера ча рівниці, чи властиво чарівника, що в виді монгола з добором корот ших і довших списів і дв о зубців сидів навпочіпках на овечих шку рах. Він привітно посміхався до нас, але не відводив свого хи жацького погляду від ополонки і блискавично пробивав проплива ючих окунів, щук, коропів. Було цікаво все це спостерігати, але в юрті ми змерзли і виповзли знов на сонце і тепло. А степ мінявся не щодня, а що години. Здавалось, що трава ро сте на наших очах, просто з-під наших ніг і з кожним кроком ро биться вища, а степ зеленіший. Бо ж коли ми після сніданку ви ходили з санаторії в степ, то тра ва не була ще така буйна, як ко ли ми повертались на. полуденок. Показались і перші квіточки — такі простенькі і несмілі, білень кі і жовті, але які вони були милі і як солодко пахли! А скіль ки птацтва було в той час у сте пу! Я за все життя не бачила стільки. Летіли не тисячами, а десь мільйонами, цілими хмарами. Як земля стугоніла від копит, так повітря аж гуло від, крику, писку, співу та свисту, з якими дужі кри ла розтинали повітря. До річки не можна було вже й наблизи тись: все було вкрите качками, гусьми, дикими лебедями. З ней мовірною швидкістю падали вони на річку, щоб попливати, але лід ще не рушив і тільки подекуди було невелике розводдя. А там їм не можна було всім потовпи тися, бійка і сварка не вгавали, а багато птахів, обманутих блиском льоду, розбивались об нього на смерть. Далі від річки в степу не було так гамірно, зате він аж дзвенів від співу жайворонків, отих хоробрих сіреньких пташок, що нікуди не відлітали, а люту монгольську зиму перебували та ки на рідному степу. Вюни перші, вилітаючи зі своїх підземних но рок, сповіщали весну. Степ жадібно прокидався до життя і нас кликав. Як зачаровані ходили ми по степу, стараючись усе доглянути, все пізнати, почу ти всі пісні, всі згуки, захопити якнайбільше соняшної енергії і цілющого повіря. Забули про всі теореми Коші, Ля-Ґранджа, ви креслювання парабол і траєкто рій. Габрієль жартував, що ми йому нагадуємо молодих песиків, що довго були на прив’язі, а коли їх пустили, то вони почали гасати так, як ми. Засмалені сонцем і ві трами, ми щодня були сильніші й веселіші. Вже вечорами ми при ходили до бібліотеки, де Ґабрієль підбирав для нас лектуру, а то й читав нам уголос. Пам’ятаю „Ли сти від незнайомої" — Степана Цвайґа, що я тоді почула. Ґабрі єль любив дискутувати на тему прочитаного і то звичайно спи нявся на темі кохання. У нього був гарний голос і він часто нам співав. Всім було зрозуміло, що це все було призначене для Ната лі, яку він називав „Наль, моє свято синьооке". Я бачила, що й Наталя все більше цікавилась ним. Може й захоплювалась, хто знає? Лягаючи спати, ми не могли цьо го „проаналізувати", бо розморе ні весняним днем, переобтяжені новими враженнями, ми засинали ще не донісши голови до подуш ки, ніби огорнуті блакитним ту маном, пронизаним срібними нит ками співів жайворонків. ( ДОКІНЧ Є ННЯ: бу Д Є ) НОВІ книжки Софія Парфанович: Чарівна Ді брова. Оповідання і нариси. На кладом автора, Шикаґо 1964. З передмовою Івана Овечка. Ст. 204. Цей клаптик української зем лі серед американського окру- ження вже вдруге дочекався сво єї „історії44. Авторка любить йо го природу і змальовує в книжці фрагменти її. Та чомусь цим ра зом більшу увагу приділила лю дям Діброви й тому тварини й ліси Діброви знайшлися на даль шому пляні. А шкода! Читачі першої книжки на цю тему („Люблю Діброву“) зна йдуть там насвітлення дальшої її долі чи пак розбудови. До низки „Дібровних" тварин приєднались сильветка бурундуків і диких гу сей. Микола Понеділок: Смішні сльоізини . В-во „Свобода“. Ню Йорк 1966. Обкладинка й ілю страції Едварда Козака. Ст. 278 Ціна 3.50 дол. Чергова книжка нашого відомо го гумориста влучно названа. Йо го гумор — попри всю гостроту ситуацій, попри безшабашність вислову — має все ж таки лірич не тло. Він насміхається й глузує, але водночас любить ту україн ську людину, що її спостерігає. Ще й коли час від часу думки перескакують у власне дитинство чи молодість. Тоді переплітається минуле з сучасним у радісне по чування, пронизане тугоію. JI. Б. ЧИ ВИ ПРИЄДНАЛИ В ЦЬОМУ РОЦІ ХОЧ ОДНУ ПЕРЕДПЛАТНИЦЮ? 8 НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
