Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ж У л я Марія Дейко Як приємно гріє і як багато те пла; дає весняне сонце! Любить наш котик Ж уля сонце! От і сьо годні ліг на хідникіу на сонечку, солодко дрімає й тільки час в і д часу перевертається —- повертає до гарячого соняшното проміння то юдин, тої другий бік. І н е м а чого з цього' дивуватися, бо Ж у ля не звичайний собі кіт, а сум ський. Й О Г О ' предки Ж И Л И 'В С ІЯ 'М І, гарячій країні на півдні Азії. Перші три місяці свого життя він прожив у гарному садочку своєї господині, де 'В ІН весело бавився з своїми братіками й се стричками. Вони ховалися одне від одного під кущами високих квітів, перекидали одне одного на зеленому травнику й усі одразу збігалися до- мисочки, коли гос подиня виносила їм їжу. Н аїв шись, лягали під бік своєї мами й дрімали. А вона тим часом о б лизувала по черзі кожного з них. Щ асливо жив Ж уля коло своєї мами і нічого не чув і не бачив, крім цього зеленого чистенького садочка, обнесеного 'високим пар каном та ще й дротяною сіткою нагорі, щоб ніхто з котів не міг із садка втекти. 1 тому, коли ми понесли Жулю з цього садка й повезли його до нас актом, він дуже перелякався. Гудки авт, дзвінки трамваїв, рух і шум великого' міста! — все ля кало маленького котика. Він при тулився в кутик паперової тор бинки, в якій ми, його везли, си дів там тихо-тихо й увесь час тремтів. Він 'і не пробував з тор бинки вилізти й поглянути, що робиться навколо. Щ е більше перелякався він, коли М И внесли Й О Г О ' до кухні й пусти ли: на підлогу. Спиінкаї його ви гнулася, шерсть стала догори, а великі гарні очі з жахом дивилися на нас! Ми налили йому в мисоч ку молока., але Ж уля на молоко й не глянув. Щ об дати йому час обдивитися й заспокоїтися, ми вийшли до кімнати, перевіривши1, щоб усі, вікна й двері в кухні бу ли зачинені. Але, коли ми за пів години прийшли до кухні, котика ніде не було видно. Довго ми шукали його по всіх закутках і нарешті знайшли: він заліз у ву зесеньку щілинку між кухонною пічкою й стіною й там сидів. Він, мабуть, думав, що як він нікого не бачить, так і його ніхто в то му закутку не побачить. З вели кими труднощами витягли ми йо го звідти й заклали щілину шмат тям, щоб він туди не ховався. Так у страху й тікаючи від нас, прожив у нас Ж уля днів зо три, а потім став потроху звикати й до хати й до нас. Він до всього цікаво придивлявся, все обнюху вав, скрізь лазив, у кожній шафі й на шафі побував. Весело ба вився гумовими м’ячиками й миш ками, а особливо втішився, коли ми прив’язали на шнурочку папе ровий м’ячик і повісили його на крісло. 'Коли він приїхав до' нас, був дуже негарний. До д)уже худень кого рудого довгастого тільця У ПАРКУ ЛІТОМ Скільки в парку є пташ ок та квіток, і майданчик для діток для діток! На гойдалці полечу — гойда-ди! Білка скаж е: „Ч у-чу-чу, не впади!“ Скільки в парку є стежок, є стежок! П обіжу на бережок, бережок! Ж абка скаж е: „Кри-ки-ки, кри-ки-ки! Не йди близько до ріки, до ріки!“ Г. Ч ор нобиц ька був почеплений довгий тоненький хвостик, а до худесенької шийки велика голова з великим вухами, що войовниче стирчали вгору1. Увесь не набагато більший за щура. Тепер він уже цілком до рослий, поважний і дуже гарний кіт. Його груди й живіт кольору молока, спинка кольору кави з молоком, голова, вуха1, хвіст і ла пи темно брунатні, як і вузенька смужка на животі. Але великі очі його найкращі: вони сині-сині, як волошки, й дуже розумні. Наш Ж уля старанно полює на мишей. Годинами сидить на міш ку з пшеницею в гаражі й чекає на мишу. Але, впіймавши її, так довго бавиться нею, щ о вона не раз і втече від нього. Тоді він марно шукає її і не завжди зна ходить. Дуже охоче полює також на курчат, каченят, пташенят, і ми часто бачимо у нас у садку пташине пір’ячко. За це на нього нападають дорослі пташки, що побудіували 'собі гнізда коло на шої хати. Вони ганяються за Ж у- лею, літають над ним і голосно кричать. В таких випадках наш поважний Ж уля робиться зовсім маленький, присідає до землі й прожогом біжить до хати. З чужими котами він на наших очах ніколи не бився, але, ма буть, десь такі бійки бувають, бо в Ж улі одне вушкоі надірване й зубика одного бракує в роті. Оце недавно помітили ми в. нього сві жі рани на спині й коло вуха,. Певне, бився з якимсь котом. А може, то його покусав пес. Кож ного пса, навіть і маленького, Ж уля боїться, обходить десятою дорогою і мерщій тікає на дерево або паркан. Наш Ж'уля розумний, чемний і дуже ласкавий котик. Він дуже любить наше товариство, і все шукає, до кого' б він міг стрибну ти на коліна, або притулитися на килимі до чиїхсь ніг. І тоді задо волений і щасливий, муркоче — стиха розповідає нам свої котячі казки. А вечорами, десь коло во- гг НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top