Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ж У л я Марія Дейко Як приємно гріє і як багато те пла; дає весняне сонце! Любить наш котик Ж уля сонце! От і сьо годні ліг на хідникіу на сонечку, солодко дрімає й тільки час в і д часу перевертається —- повертає до гарячого соняшното проміння то юдин, тої другий бік. І н е м а чого з цього' дивуватися, бо Ж у ля не звичайний собі кіт, а сум ський. Й О Г О ' предки Ж И Л И 'В С ІЯ 'М І, гарячій країні на півдні Азії. Перші три місяці свого життя він прожив у гарному садочку своєї господині, де 'В ІН весело бавився з своїми братіками й се стричками. Вони ховалися одне від одного під кущами високих квітів, перекидали одне одного на зеленому травнику й усі одразу збігалися до- мисочки, коли гос подиня виносила їм їжу. Н аїв шись, лягали під бік своєї мами й дрімали. А вона тим часом о б лизувала по черзі кожного з них. Щ асливо жив Ж уля коло своєї мами і нічого не чув і не бачив, крім цього зеленого чистенького садочка, обнесеного 'високим пар каном та ще й дротяною сіткою нагорі, щоб ніхто з котів не міг із садка втекти. 1 тому, коли ми понесли Жулю з цього садка й повезли його до нас актом, він дуже перелякався. Гудки авт, дзвінки трамваїв, рух і шум великого' міста! — все ля кало маленького котика. Він при тулився в кутик паперової тор бинки, в якій ми, його везли, си дів там тихо-тихо й увесь час тремтів. Він 'і не пробував з тор бинки вилізти й поглянути, що робиться навколо. Щ е більше перелякався він, коли М И внесли Й О Г О ' до кухні й пусти ли: на підлогу. Спиінкаї його ви гнулася, шерсть стала догори, а великі гарні очі з жахом дивилися на нас! Ми налили йому в мисоч ку молока., але Ж уля на молоко й не глянув. Щ об дати йому час обдивитися й заспокоїтися, ми вийшли до кімнати, перевіривши1, щоб усі, вікна й двері в кухні бу ли зачинені. Але, коли ми за пів години прийшли до кухні, котика ніде не було видно. Довго ми шукали його по всіх закутках і нарешті знайшли: він заліз у ву зесеньку щілинку між кухонною пічкою й стіною й там сидів. Він, мабуть, думав, що як він нікого не бачить, так і його ніхто в то му закутку не побачить. З вели кими труднощами витягли ми йо го звідти й заклали щілину шмат тям, щоб він туди не ховався. Так у страху й тікаючи від нас, прожив у нас Ж уля днів зо три, а потім став потроху звикати й до хати й до нас. Він до всього цікаво придивлявся, все обнюху вав, скрізь лазив, у кожній шафі й на шафі побував. Весело ба вився гумовими м’ячиками й миш ками, а особливо втішився, коли ми прив’язали на шнурочку папе ровий м’ячик і повісили його на крісло. 'Коли він приїхав до' нас, був дуже негарний. До д)уже худень кого рудого довгастого тільця У ПАРКУ ЛІТОМ Скільки в парку є пташ ок та квіток, і майданчик для діток для діток! На гойдалці полечу — гойда-ди! Білка скаж е: „Ч у-чу-чу, не впади!“ Скільки в парку є стежок, є стежок! П обіжу на бережок, бережок! Ж абка скаж е: „Кри-ки-ки, кри-ки-ки! Не йди близько до ріки, до ріки!“ Г. Ч ор нобиц ька був почеплений довгий тоненький хвостик, а до худесенької шийки велика голова з великим вухами, що войовниче стирчали вгору1. Увесь не набагато більший за щура. Тепер він уже цілком до рослий, поважний і дуже гарний кіт. Його груди й живіт кольору молока, спинка кольору кави з молоком, голова, вуха1, хвіст і ла пи темно брунатні, як і вузенька смужка на животі. Але великі очі його найкращі: вони сині-сині, як волошки, й дуже розумні. Наш Ж уля старанно полює на мишей. Годинами сидить на міш ку з пшеницею в гаражі й чекає на мишу. Але, впіймавши її, так довго бавиться нею, щ о вона не раз і втече від нього. Тоді він марно шукає її і не завжди зна ходить. Дуже охоче полює також на курчат, каченят, пташенят, і ми часто бачимо у нас у садку пташине пір’ячко. За це на нього нападають дорослі пташки, що побудіували 'собі гнізда коло на шої хати. Вони ганяються за Ж у- лею, літають над ним і голосно кричать. В таких випадках наш поважний Ж уля робиться зовсім маленький, присідає до землі й прожогом біжить до хати. З чужими котами він на наших очах ніколи не бився, але, ма буть, десь такі бійки бувають, бо в Ж улі одне вушкоі надірване й зубика одного бракує в роті. Оце недавно помітили ми в. нього сві жі рани на спині й коло вуха,. Певне, бився з якимсь котом. А може, то його покусав пес. Кож ного пса, навіть і маленького, Ж уля боїться, обходить десятою дорогою і мерщій тікає на дерево або паркан. Наш Ж'уля розумний, чемний і дуже ласкавий котик. Він дуже любить наше товариство, і все шукає, до кого' б він міг стрибну ти на коліна, або притулитися на килимі до чиїхсь ніг. І тоді задо волений і щасливий, муркоче — стиха розповідає нам свої котячі казки. А вечорами, десь коло во- гг НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
