Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
В інцас К реве Антануків ранок (У ривок із перекладу, відзначеного на 6. Літ. Конкурсі СФУЖ О) Антанук найбільше любить свою бабуню. Ні мамусі, ні тату ся, нікого іншого він1 так не лю бить, як свою стару-стару — ба буню. І як не любити! Мамуся ча сто й нагукає на Антанука', а де коли, загнівавшись, і стуеанчика дасть, а бабця ніколи йото не скривдила. В неї Анттанук знай шов тільки любов, воїна найкраща1 і найретельніша його захисниця. Татуся Анта'нук просто боїться. Чому, сам не знає. Може тому, що його найрідше бачить, може тому, що татуся всі другі теж бояться і слухають кожного його слова1. Як мамуся, розгнівавшись а'бо й сам татусь хоче Антанука пока рати, він завжди знайде захист у своєї старої бабуні. Як тільки Антанукові в скрутному станови щі вдається заховатись за її спід ницю, він уже спокійний, бо знає, що його там не дістане, ні маму ся, ні навіть тяжка рука татуся. Антанук спить із бабунею в од нім ліжку. Коли вона лягає і встає, Антанук рідко коли від чуває. А сьогодні він зараз же прокинувся, як тільки бабуня, розбудившись, сіла в ліжку і по чала укривати Лнтанука зі всіх боків. Антанук протер очі, про тягнувся і не відчуваючи біля себе бабуні, став мацати навколо. — Засни, засни ще, маленький внучку. Бачиш, що зовсім темно, пошепки вбалакує бабуня і ще дужче закриває його. Антанук, простягнувши; рученя та і схвативши схиленої над ним бабуні шию, обняв її й поцілу вав. Потім перевернувся на дру гий бік і удав, що вже спить. А бабуня злізла з ліжка, витяг нула з-під подушки хустину та зав’язала нею голову і підійшла до печі. Антанук чує, як бабуня добуває тріски, щоб запалити во гонь. — Трісь, трісь, чує Антанук; це бабуня лсмає тріски, щоб лег ше було запалити. Антанукові страшно .самому ле жати в ліжку. Йому здається, що по середині хати стоїть щось, як коняка і киває головою. Скрізь хтось хропе. Антанук закриває голову накривалом і починає по- тихеньки кликати бабуню. -—- Спи, спи внучку! Я тут, я зараз роздую вогник, буде ясні ше — заспокоює вона Лнтанука. Почувши бабуні голос, Анта нук зовсім заспокоївся. Він ви сунув з-під укривала голівку, пе ревернувся на другий бік, у той бік, звідкіля чути бабунін голос і розкрив очі. Хоч і страшно ди витись у темноту, але там він уже не бачить нікого, хто лякав би його-. Вдивившись своїми світли ми оченятами, Антанук ледве б а чить, як бабуня стоїть коло печі і вигрібає тліючі вуглики в одну купку. Антанук бачить, як бабу ня притиснула вуглики кінцем скалки, щоб коли подує на них, не розлетілись у боки, нагнулась і підсунувши зморщене обличчя до самих вугликів, дує й дує. Антанукові гарно й весело ди витись, як бабуня роздуває во гонь. Її обличчя здається таким надзвичайним, наче випромінює щось і весь час міняється. Анта нук то ясно бачить все її облич чя, тріски і бабунині пальці, що притримують їх, ТО' знов темніє і він ледве бачить бабунині ви тягнені уста. Коли вона подує міцніше — вуглики ясніше засві тять і навколо бабуні Анттанук бачить велике різнокольорове ко ло. Від того кола на всі боки ска че проміння, ЩО' весь час міня ється, тремтить, рябіє, збільшу ється, то знов зменшується... Ан- танукові цікаво, чи бабуня бачить це коло? Дивно, чому вона не пробує його зловити? ■Вогонь роздуто, тріски запали лись і бабуня суне одну до лям- пи, що висить серед хати, а дру гу в маленьку лямпу, що висить біля комина. Антанук відвертаєть ся, знов починає дрімати і на решті засинає. Як Антанук прокинувся, піч бу ла вже напалена і всі горшки на гріті. Одні жінки крутились біля печі, інші сиділи на лавах біля лямпи і пряли. Чоловіків у хаті вже не було —- вони, як тільки встали, пішли ДО’ клуні молотити. Під печею півень кукурікає, не відомо вже який раз, на все гор ло. Він Антанука розбудив. ' Антанукові ще не хочеться вставати; так тепло і приємно ле жати в ліжку і дрімаючи, слухати, як тріщать скалки і скриплять ко ловороти. Але як гляне Антанук в одне вікно, що біля ліжка та в друге, що просто в кінці ліжка, страшно йому: вікна наче темні, а за вікнами видається щось страшне-страшне. Хоч Антанук і знає, що там може бути, але від чуває, що там за вікнами стоїть якась незвичайна' потвора, загро жуючи йому небезпекою. І Анта нук, ще добре не пробудившись, протираючи очі п’ястучками, сідає і втікає з ліжка на землю. Бабуня вже сидить на своєму звичному місці на ослоні біля пе чі і обслинюючи пальці, пряде тоненько - тоненько найкращий льон. Бабуні добре там сидіти — і від печі тепло і горшки бачить: не з біжить і не переварить ся. Злізши з ліжка, Антанук скік до бабуні. Прибігши, обняв її ручками за стан. —• Чого так рано' встав, внуч ку? — питається бабуня, пере стаючи прясти та пестячи змор щеною рукою його голівку. Анта нук нічого ке відповідає, тільки тулить свою голівку до; її колін. Бабуня закрутила рогальці на коловороті, щоб вони не відпу стились, встала, взяла Антанука за ручку і повела до ослінчика під полицею. Там було> два відра зимної-зимної, тільки що набра ної з криниці, води. Набравши її повен черпак, бабуня миє Анта нукові спочатку руки, а потім об личчя. Антанук пирхає, йому не приємно, холодно, він не хотів би вмиватись і кому іншому він ніко ли не дався б, але шо зробиш, як його1 вмиває сама бабуня, яку він дуже любить... Вмивши як баранчика, бабуня веде Антанука до комірчини і стягнувши рушник, витирає йому НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1966 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
