Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
П а н К о ц ь к и й Н ародня казка В одного1 чоловіка був кіт ста рий, що вже нездужаїв і мишей ловити. От господар його в з я-з та й вивіз у ліс, думає: „Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати — нехай кращ е в лісі ходить". Покинув його, в лісі, а сам поїхаїз. Коли це приходить до кота ли сичка та й питає його: — Що ти таке? А він каже: — Я — пан Коцький. А Ли сичка каже: — Будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду. Він і згодився. Веде його ли сичка до своєї хати, так уже йо му годить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе. От якось зайчик побачив ли сичку та й каже їй: — JI ис и чк о-с ес тр ич'К о, прийду я до тебе на досвітки. А вона йому: — Не приходь! Є в мене тепер пан ‘Коцький, то він тебе розірве. Заєць розказав за пана Коль кого вовкові, ведмедеві, дикому кабанові. Зійшлись вони докупи1, стали думати, як би побачити іпа- на Коцького, та й кажуть: -— А зготуймо обід! І взялися міркувати, коїму по що йти. Вовк каже: — Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Дикий кабан каже: — А я піду по буряки й картоплю. Ведмідь: — А я принесу меду на закуску. Заєць: — А я капусти! От роздобули всього, почали обід варити. Як зварили, стали ра>- дити'Сь: кому йти кликати на обід пана Коцького. Ведмідь каже: — Я не підбіжу, як доведеться тікати. Кабан: — А я теж неповорот кий. Вовк: — Я старий уже і трохи недобачаю. Тільки зайчикові й приходить- ся. Прибіг заєць до лисиччиної нори; коли це лисичка вибігає, дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках біля хати, тай пи тає його: — А чого ти прийшов? Він і каже: — Просили вовк, ведмідь, дикий кабан і я прошу, щоб ти прийшла з своїм паном Коцьким до нас на обід! А вона йому: — Я з ним при йду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве. Прибігає зайчик на зад та й хвалиться: — Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве вас. Вони й почали ховатися; вед мідь лізе на. дерево, вовк сідає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зойчик лізе в кущ. Коли це веде лисичка свого па на Коцького. Доводить до стола, а він побачив, що на столі м’яса багато, та й каже: —- Ма-у!.. Ма-у!.. Ма-у!.. А ті думають: „О т вражого батька син, ще йому мало! Це він і нас п оїсть!“ Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, а;ж за ушима ляшить. А як наївсь, то так і простягся на столі. А кабан лежав близько сто ла у хмизі, та якось його комар і вкусив за хвіст, а він так хво стом і крутнув; кіт же думав, що то миша, та туди, та кабана за хвіст. Кабан як схопиться, та на втіки! Пан Коцький злякався ка бана, скочив на дерево та й по дерся туди, де ведмідь сидів. Вед мідь як побачив, що то кіт лізе до нього, почав вище лізти по де реву, та до такого доліз, що й де рево не здержало — так він до долу впав -— гуп! та просто на вовка, — мало не роздавив сер дешного. Як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко; а за єць і собі за ними — забіг не знати куди... А потім посходились та й ка жуть : — От який малий, а тільки — тільки нас усіх не поїв! Щ О ВПОЛЮВАВ ГРИ Ц Ь? Лічилка Цілий тиждень на світанні Гриць ходив на полювання І у лісі межи трав Ось що Гриць уполю вав: В понеділок — десять білок, У вівторок — двадцять білок, У середу — тридцять білок, У четвер — аж сорок білок, У п’ятницю — п’ятдесят, У суботу — ш істдесят, А в неділю Гриць прокинувсь Прокинувш ись — посміхнувсь, Руки ш ироко розвів І... про сон свій розповів! Л еонід П о л та в а СОНЕЧКО У сестрички Золоті косички, Золоте волосся, Як в полях колосся. І мою сестричку Сонечком зовуть, Бо вона і сонце Разом устаю ть. От, роздобули всього, почали обід варити... НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1966 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
