Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Олена Цегельська Як Петрусь літав літаком Сталось це від тоді, коли П е трусь дістав на уродини шкіряний каск і ковбойський пояс із р е вольвером. От тоді й почав розпо відати дітям дивні дива про те, як він начебто^ насправді був лету- іНО!М. Часом вечорами приходив і хресний батько П етруся, дядько Андрій. Він сідав собі між дітьми, курив лю льку ї слухав розповіді П етруся. Це його цікавило, бо він сам працю є в летунстві, десь там ■за1 містом. І ось П етрусь, грізно нап’явши каск, при револьвері, гордо! похо дж ає по кімнаті і розповідає: — То знаєте — звертається до дітей — пішов я до такого гара ж у і велів витягнути для себе найкращ ий літак. — • Не до' гараж у, а до гангару, — потихо' підповідає дядько. — Гм, гм, — так, до< гангару, — поправляє себе П етрусь. — Ну, і .сів л в той літак, п у стив його в рух і лечу, лечу поза хмари, понад гари, понад моря. Літак крилами махає... -—■ Тут дядько знов: — Літак не птах, крилами не махає! — Але ж дядю! Я збудував •собі такий, щоі крилами, махає. І от лечу я день, лечу ніч. Щ о м ені? Я ■—- летун! Аж прилетів я до такого міста, до Африки. -—■ Це не .місто, це така велика земля, — поправляє брат Богдан. П етрусь сердиться: — А ти ме ні тут не ветрявай, бо не буду розповідати! І закопилив губи. А діти просять: — Розповідай, розповідай, П етрусю ! То він знов: — А в цій А фри ці звірів, звірів! І коні, і корови, і верблюди'! А я лечу і згори при дивляюсь, .якби то звіря застріли- тити. Аж глип! Великий лев п а сеться на траві. — Пст! — так дядько потихо. — Лев не пасеться, він їсть м’ясо. А П етрусь: — ■ О тож дивлюся, лев їсть м’ясо'. Я літаком за к р у тив і сів біля лева. Д обув револь вера і кричу: ■— Стій! Я стріля тиму ! Т ут діти зацікавились: — І щ о? І що було далі? А П етрусь: — Лев поставився гордо до мене. Не бачиш, каже, щ о я снідаю? Як смієш мені п е реш кодж ати? Не знаєш , що я ко роль? — ■ І що, питаю ть знов діти. — Ти стріляв? — Та де б я стріляв у короля! А хто' ж буде над тваринами па нувати? — А ПО' хвилині: — Він лиш -поснідав і ,,гиц“ через висо к у гору, тільки я йоте й бачив. П о малій передиш ці П етрусь дальш е оповідає: — ■ Н у, і я пішов у ліс. А там людей, людей! Кажу я до1 них: ТІ То ви ту т робите? А вони — не бачиш., що' ми дикі лю ди? То я до них — а чого ж ви такі дикі? Н е гарно бути дикими! А вони — то щ о ж маємо робити, ЩО:б не бути дикими? А я — якто щ о? Ходіть ДО ШКОЛИ, ДО 1 церкви, то не будете дикі! — І що, і щ о? — питаю ть ді ти. — І вони послухали тебе? — Певне, щ о послухали. Пішли до школи, до церкви і — вже не були дикі. Стали добрими. Т ут Б огдан спитав: — А звід кіля там у лісі взялася ш кола1, церква? — ■ О, це вж е 'була моя справа. Я лиш так ,,ш ах-м ах“ і поставив їм ш колу. А потім ,,клік-кляк“ і збудував церкву. Щ о мені? Я мо1 ж у ©се зробити, щ о лиш потрібне. Діти дивую ться і просять: ■—■ П етрусю , розказуй ще. Хоч ми не дуж е й віримо... її так буває розповідям немає кінця. -—■ — ■ ■—■ ■—■ М инув якийсь час. Із П етруся виріс Петро. У школі пильно вчився та все мріяв, я к б и то стати летуном. Д ядько Андрій часто брав його з собою на ле- тунський майдан, щ об він кращ е міг приглянутися літакам. Одного разу ціла рідня весело гуторила в вітальні. Чекали дядь ка Андрія, щ о мав прибути. А він уж е на вході помахав білою но вертою . —- П ослухайте цікаву новину! М оя летунська компанія п од ару вала мені два дарові квитки на по дорож, куди, захочу. То ж знайте, н а один квиток поїду я сам до рідного' краю . / Д іти зацікавились: —- А хто по їде другий? — А на другий, — а хто ж би, як не за дозволом татка й мами наш майбутній летун? — ■ Петро, Петро! — кри кн у ли діти і заплескали в долоні. Від великої несподіванки, хлоп чик цілком розгубився. А по хви лині -поцілував дядькаї, дякую чи1: — Д ядечку .мої золоті! П оїде мо літаком, літаком, гурра! Л А Д К И Ладусеньки-ладі! Голуб’ята раді, зернятка клювали, доні воркували. Доні воркували, крильцями махали. Пурх! — і полетіли, на голівку сіли. Г. Чорнобицька ГРЯДОЧКА СЕСТРИЧКИ У сестрички теж є грядочка Невелика, наче кладочка, А на грядці — огірочки І кавун в рябих сорочках, Сім головок маку, Трохи пастернаку, Був на грядці і горох, Та ми його з’їли вдвох. Михайло Стельмах Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
