Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Не оминаймо себе! Дорога Ніби-Мотре!*) Дякую Тобі за листа. Властиво я ке сподівалась його. Чому —- побачиш, коли, це прочитаєш. Але радію, що помилилась. Бо десь мусять бути зареєстровані всі ті прояви наш ого життя-. У всій сві товій пресі дискутуються вони, отже в нашому жіночому ж ур налі такі питання повинні бути порушені. Як на те реагує загал — це також характеристична йо го риса. Вона' й саме проявляєть ся в тому, що він по кутках на рікає, але в пресі мовчить. Все це переходить до історії. І так, як сьогодні ми шукаємо, по різних *) Гл. дописи з Н. Ж. ч. 1, 4, 1966 — Не лізь внучку, в комин і не дивись вгору, оченята засмітиш, волосся обсмалиш, — остерігає його бабуня. — Бабуню, а навіщо та дірка ковтає дим? — знов цікавиться Антанук. — Щ об не задимити хату, внучку. Вже так Боженька зро бив. Антанук знов дивується, який мудрий Боженька. Він все вміє. Він все знає. Антанук хотів би хоч один однісінький раз поба чити Боженьку, що такий мудрий, але так, щоб Боженька ке бачив, коли Антанук дивитиметься на Нього. Антанук уже знає, що той Боженька, що висить на стіні, не є сам Боженька, тільки якийсь інший. Теж Боженька, але не той, що все бачить, все знає, котрого всі бояться... Той живе високо- високо в небі... Антанук зажму рив очі і уявляв собі, як він буде дивитись на Боженьку... З литовської мови переклала Тетяна Д іброва газетах чиї журналах -із минулого за тим чи іншим питанням і хо чемо. знати, як тоді реагували на них сучасники, так у майбутньо му будуть про нас і Вас говори ти, шукаючи за нашою реакцією. Всі знаємо, що „редакційна** чи вступна стаття приладжена для „потреб нинішнього**, але відрух загалу саме шукаємо в „листах до редакції“ —- бо він дає нам „кар тину завтрішнього**. Почну відразу від Твого вис новку, щоб його вхопити „за чу ба “. Ти закінчуєш свого листа ствердженням, що Ви є і н ш і, як були Ваші матері чи бабуні. А я не сказала -б. Ви виросли в інших умовах, це правда. І коли прийняти правило, що умовини витворюють людину, ТО' можна б із тим погодитись. Але на. жаль чи на щастя людства — людину формують ще й інші обставини1. Вона має в собі спадковість, вона тяготіє до своїх предків, вона змагає до якогось ідеалу. Це все зріднює її з тим власним, часто висміюваним е ер едовищем. І справді, не дуже Ви далеко відбігли від нього! Почнімо від студій, отого „порога**, крізь яке входить у життя кожна! молода дівчина. Ви також студіювали, як і. Ваші матері, ш укали за кращими університетами, вибирали найкра щі ,,кредити “. Ви може мріяли змінити світ і його порядок! Але коли глянути між ніаішнх -молодих жінок, як багато почало студію вати, а скільки з них добилось хоча б до маґістерії... Переважно закінчується кар’єра на вчитель ській посаді або на заміжжі... Пишеш, що прикрашуєте свою хату, що хочете побувати в різ них країнах і побачити їх красу. Це притаманне жінкам усіх епо-х. Від коли жінка живе ніа світі, ста рається прикрасити своє житло. А подорожувати молодь любить! Коли в нас не було грошей на. да лекі подорожі, то ми пішки схо дили рідний край. Коли нас не пускали заграницю, то ми пере ходили ,,зелену“, щ об дістати по- смаїк пригодницького життя. Таке то бувало з нами! А коли Ти борониш Ваших чо ловіків, що важко пробиваються в американському світі, то мимо хіть повторяєш те, що колись го ворила1 Твоя Міати і бабуня. їх чо ловікам також дуже трудно' було здобути цей прожиток у нашому збіднілому краю! А ще й попри те наші чоловіки мали громадські обов’язки чи якесь своє замилу вання. А тепер кажуть, що в с у часній сім’ї авторитет батька впав-. Роля його зведена до з а робленая грошей, щоб сім’ї ви гідно жилося. І в цьому є деякий зав’язок трагедії. Хоч напевне кожна молода жінка радо бере на себе різні сімейні 'обов’язки, ЩО'б відтяжити чоловіка. Це зрозумі лий і гарний відрух. Але це дуже сіре, безбарвне зайняття і за рік- два проходять роздуми; і змучен- ня, приємний обов’язок стає тя гарем. На тлі цих „підшептів** ви ринають суперечки, спокій нашої сім’ї захитаний. А це в свою чер гу некорисно- відбивається на праці чоловіка. Вже й не говоря чи про психіку дітей, що тепер є перевражливлені... Отже не так воно просто, як Вам здається. Мені хотілось би, щоб старші пані, і середнього' ві ку, і Ви молоді, і ще молодші по думали, як же ж Вам бути, щоб і сім’ю мати, як годиться, і себе проявити в житті і плекати това риські взаємини, і в ‘суспільному житті брати участь, і студіювати і добиватись 'високого, становища. Критикуємо -себе обосторокно, нарікаємо на себе, а ще ніразу не засіли до спільної розмови. Д у маю, що одна і друга сторона цю зустріч дуже старанно оминає. Бо коли там раз чи двічі на яко мусь з ’їзді виголошено кілька д у мок і вони навіть не були як слід передискутовані, це не дискусія поколінь, а тільки заперечування одних одними. А з таких, нехай палких і зав зятих розмов, якась іскра таки спалахне. Дещо зрозуміють і на'- ші „матрони**, що не треба в мо лоді всього засуджувати, а дещо з того впаде і в Вашу розумну, але бунтівничу голівку. Чи не ма єте Ви впливати на чоловіків че- (Докінчення на ст. 10) НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ -СЕРПЕНЬ, 1966 7
Page load link
Go to Top