Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
На Новий Рік Дорога Мотре! Гарно дякую Тобі за привітання на Новий Рік! Карточка, в телеграфічному стилі нииіі більш вартує, яік колись чо- т иір исторінік о в иій лист. При ниніш ньому темпі жиітш писати до ста рої тети — це так тяжко, як, на приклад, мити вікна. Але я Тебе розумію, хоч Ви нас не розумієте. Може і ми так колись наших ма мів «є розуміли. Ти зиаеш, що я належу до ге нерації мііж двома світовими, вій нами. До ґеінеіраціії, яка в, цьому столітті діїзінала найбільших иси- хіічіниіх та матеріяльних зударгів. Тому, що ми жили між двома сві товими катастрофами -—- ми мусі- ЛИ спішитися, якщо хотіли до. чо гось дійти. Друга війна нами не була'іпфедібачеіна, але., що ,,щось“ мусить 'статися — це ми бачили. Безробіття найбільш вдарило по молоді Ми ще не жили, навіть не почали жити, а вже істали зай вими на тому світі. Отже треба було шукати нових доріг — без робіття давало. багато часу до ду мання — так ми багато думати. Коли хто не хотів, займатися плит- кими „товариськими “ гутірками, мусів роздумувати над новим сві товим устроєм, бо в існуючій ат мосфері неможливо було жити. Молоді шукали різних доріг, а на них ля він о ю сунулиіся різні ліві і праві напрями. Не всім вдавало ся самому найти силу і устійнити кудою йти. Але ми були свідомі, що старі погляди втратили свою життьову вартість: любов — гра природи, подружжя — часто зле полагоджена комерційна справа, заздрість — неетичне бажання привласнити: чуже добро, гроші -— брудний папір, родинні зв’яз ки — припадок, традиція — здер- жання поступу і т. д. Тому, що хотілося чогось найкращого., най доцільнішого — відкидалося все старе —- і зле, і добре. Ми, дівчата старалися загарту вати .наші „ніжні, жіночі прикме- ти“, бо хотіли стати „людиною", а не „жіночкою". Ми обтяли дов ге волосся, нашу жіночу сильвет- ку почали формувати на „хлоп’я чу" моду. Ми з погордою дивились на наших мамів, які з великою терпеливістю ждали своїх чоло віків, щоб дати „обід на стіл“. Ми взяли керму нашого життя в наші руки. Передусім почали ма сово студіювати і вишколювати різні фахи, хоч знали, що не ді станемо зайняття за фахом і плат ні будемо як «кваліфіковані си ли, як загалом „щось" дістанемо. Але ми стрімголов кинулись здо бувати освіішу і фахи. Ми, були го тові зі сміхом приймати всі кпини і невдачі, біль зносити з заггисну- тими зуібами, а всі любовні невда- чіі заспокоїти романтично-сати ричними піс еньк ам и -,, шлягер ам и “. Переважно не мали ми грошей — голодували, одяг міусіли власними руками шити, прикрасити, зі ста рого зробити нове. Розуміється', що кожна з .нас хотіла бути .„гар ною", але це „гаїрне" не могло бути вививаючим і не впадати в очі. Ми пудрились, але неїзамітно, про м'ак’іяіж не могло бути і мови1. Також уважали за вказане м'оло,- дим чоловікаім показувати еашу байдужість (не „кидатися зараз на шию") — бо ми з ними були рівно вартісні і рівноправні. Між дівчатами, і молодими чоловіками витворювалися товариські взаєми ни, які часами кінчалися подруж жям, але тут у першу чергу відо- гравала ролю спільна мета, ідеї, а не гроші і матеріяльні можли вості. І так ми увійшли у другу сві тову війну, яка поставила, жор стокі вимоги не ЛИШ ДО' чоловіків, але й до жінок в рівній мірі. Вій на нас замучила, бути героєм ста ло неп оплатим — ми почали шу кати відпочинку, солідної життє вої бази для нас і, нашої родини. І тоді .прийшли Ви. Ми стара лися Вами добре юпікуватися, мо же за добре,, і дійсно Ви виросли на голову вище від нас і маїєіте в руках добрі фахи, забезпечене існування, за яке ми з такими зу силлями мусіли боротися. Але, Ви не можете точно уявити собі те, що ми мусіли пройти, уважаєте нас за „припорошених пилом" — ну! скажім так .ніжно — за лю дей дещо комічних, дещо дивних, щоб не назвати це прямо — за відсталих. Ви почуваєте себе за тишно і впевнено, бо для Віас еко номічна криза і війна це лиш сто рінка в підручнику історії. Ви вважаєте, що найшли ,,ню- ву“ гру життя та почали на пер ше місце висувати „жіночість". Ви прикорочуєте Ваші спіднички, любуєтеся в обтиснєних пулове рах і любите чванитися „жіночою ніжністю", щоб молоді чоловіки могли себе почувати як Ваша оборонна Гвардія. Ви стараєтесь приподобатися, здобути їх для себе в .спосіб, який нас вражає. Але чоловіки не все йдуть за Ва шим покликом. Як сини батьків, обтяжеіних різними неуспіхами минулого, прийшли воїни на світ змучені і не хотять бути героями., лицарями, можна скаїз-ати не хо тять бути дорослими. Часто треба багато зусиль, щоб роїзібудити їх із того зачарованого сну — хіба скорою їздою автом, алькоголем, „сексом". Вони передають Вам ра до всю відвічальність життя у Ва ші руки -— виховання дітей і за- робіткову працю, уважають, що Ви мусите бути все свіжою, усміх неною і причепуреною, але і всю доміашіню роботу виконувати. По біч плямування, знання, диплома тії жадають від Вас передбачення шкідливих і неприємних кроків, вирозуміїнінія і мовчанінія. І так Ви стаєте до боротьби, і хочете, чи ні, мусите розпочати там, де ми закінчили. Біднії, сильні дівчата проти своєї волі! Ми, ста рі піонерки, в цьому Новому Році бажаємо Вам багато щастя і кра щих успіхів, як ми мали, бо вже наступає за Вами молодше поко ління — Ваші, діти, які дивляться на Bale, як на —- „дещо комічних, дещо дивних" і т. д. З Новим Роком! Тета Дарка НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1966 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
