Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Сантименти (Переклад, нагороджений на 6. Літературному Конкурсі СФУЖО) Ох, вези мене, куди хочеш. Ме ні ’байдуже — аби їхати... В таксі краще, ніж пішки. Блу кати вулицями для мене зле. Зав жди мсжна побачити в натовпі когось, що схожий на нього: ко гось їіз розмахом плечей, або в шапці набакир, як він носив. І то ді мені здається, що це він, що він вернувся. Тоді) моє серце кри чить, мов ошпарене, і будинки хитаються перед моїми очима... Ні, краще в таксі.вці! Якби ж тіль ки водій мчав так швидко, щоб перехожі зливались у невиразну мерехтливу масу, щоб я не за уважила ні розмаху плечей, ні шапки набакир. Як на зло, ми зупиняємось у цій метушні.. Люди переходять до рогу так повільно', мов на показ. І одним із перехожих може бути... Ні, ні, це виключено. Я в ЦІМ певг на. Але в-се ж •— це можливе. І люди можуть бачити мене в авті. Вони можуть бачити, як я плачу. Ну й нехай соїбі дивлять ся ■— мені однаково', будь воно все прокляте. Щ о ж, дивіться на. мене. І ти дивись, бідна, незграбна, втомле на жінко! Бачиш, нікого я маю гарного капелюха? На те я його й маю, щоб люди дивилися... То му то він такий великий, черво ний і новий, з великими сокови тими маками. А твій злиденний зу була в руках великої ентузія- стки історичної української ноші пані Христини Воєвідки. Вона по дала ідею показу і тримаючи іні- ціятиву у своїх руках, провела дуже велику роботу в пошуку ванні джерел, матеріялів та про ектуванні одягів. Поодинокі одяги цього показу виготовили пані: Люба Артими- шин, Христина Воєвідка, Анна Го- реча, Розина Захарченко, Нав- рсцька Христина, Марія Савиць ка та Неоніля Тершаковець, які посвятили багато часу для відтво рення старовинних історичних одягів. А. Книш голова 64 ВідділуСУА капелюх уже зносився на шмат тя. Він схожий на дохлого кота, що його переїхали й лишили на бруці. Ти б напевно хотіла бути на моїм місці і купувати новий капелюх, коли забагнеться? То ді б ти ходила швидко, з гордо піднесеною головою, жваво пря муючи по хіднику в дорозі по но вий гарний капелюх, такий капе люх, що вартий всіх твоїх тепе рішніх достатків... Але думаю, що ти б не вибрала такий, як у мене. Бо скажу я тобі, що чер'воне -— це колір жалоби. Пурпурово-чер воне — для кохання, що холоне... Чи. знаєш ти про це? її вже нема. Таксі їде далі, а жінка лишилася позаду. Цікаво, що вона думала, коли наші очі і наше життя зустрілися... Чи вона справді заздрила, що я така еле гантна, молода і безпечна? Чи мо же вона, відчула, що я без ваган ня віддала б усе на світі, аби лиш мати в грудях таке глухе, мертве серце, як у неї. Вона не знає ні почуття, ні бажань. Вона вже більш не мріє і не горить, якщо вона взагалі будь-коли була, здат на на порив, і бажання. Оце якраз те, що мені потрібно'. її надії і сподівання скінчились, якщо вона взагалі... А капелюшок таки гар ний... Цікаво, чи тепер вона пішла трохи жвавіше, чи навпаки, зовсім охляла, побачивши, що є люди ще більш нещасні від неї. Він не любив цієї риси в моїй вдачі Я знаю, що б він тепер ска зав: ,,0, бійся Бога," — сказав би. — ,,Покивь ці дурні сантим єн - ти. Нащо це тобі потрібно? Нащо ти цього шукаєш? Як вже тобі на вулиці зустрілася стара приби ральниця, це не значить, що- ти над нею мусиш рюмсати. Нічого їй не бракує. їй добре“... „Коли зустрілись наші погляди й жит тя..." — Щ о ти фантазуєш? Вона те'бе навіть не побачила. А її „глухе, мертве серце" — дурни ці! Вона напевне ішла купити пляшку дешевого джіну :і збира лася нею гарненько підвеселити ся. Як ти можеш запевняти, що комусь сумно? Чому ти така, сен тиментальна? Не будь такою, Ро- заліє!" Я знаю, що еаме так він би сказав. Але в тім то й справа, що більш він мені цього не скаже, і взагалі нічого більш не скаже. Вже більш НІМОГО, СОЛОДКОГО’ чи гіркого... Він пішов і не повер неться. „Звісно ж, я повернуся", — -сказав він. — „Не можу ска зати, коли — я ж тобі вже казав, Розаліє, щоб ти не робила з цьо го національної трагедії... Може це візьме кілька місяців — та ж чаїсом люди мусять одне від од ного відпочити. І .нема чого ри дати, я вернусь. Я не покидаю Ню Йорку навіки". Але я добре знала... Знала, бо ще перед від’їздом він був уже далеко від мене. Віїн поїхав і не повернеться... Поїхав і не повер неться — поїхав і не повернеться ніколи. Так говорять колеса, знов і знов. Це теж сантименти: колеса нічого' не кажуть, бо вони не мо жуть говорити. Але я їх чую. Хотіла б я знати, чому не мож на бути сантиментальною?! Люди звикли ховати свої почуття... „Ні хто не повинен бачити, як я си джу й тужу", — кажуть вони. Під тугою вони розуміють спога ди. І тому вони такі горді, коли здатні не згадувати про минуле. А я не можу зрозуміти, як то можна хвалитися, що ти; забув про свої невдач!. ,,Я нічого не беру серйозно", — кажуть люди. „Уявити не можу, як можна до зволити собі захопитися настіль ки, щоб потім було боляче". Або ще кажуть так: „Ніхто для мене стільки <не вартий". І чому люди вважають, що це справедливо? Хто правий, хто винний — і хто може судити?! Може я вгада ла правду про ту прибиральницю. Вона таки, мабуть, була втомле на., З оглухлим серцем, 'і можливо, хоч на хвилину, вона пізнала ме не. І зовсім не обов’язково1 було з нею все гаразд, ніби то вона любенько собі прямувала до крамниці купити пляшку джініу. (Закінчення на ст. 8) ь НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
