Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
славну? І тут можна висловлювати здогади, бо не- м^ає певних відомостей, що вона була полькою і ка толичкою. Поляки жили головним чинсм на Право бережжі, а Городня — де невеличке місто на Ліво бережжі, де поляків було менше. Сама Зінаїда Ва силівна про це ніколи не говорила. Народилась в Україні і виростала серед української стихії. Рід їх, що багато поколінь тут проживав, міг бути ча стинно зукраїнізовакий. На. Придніпрянській Укра їні на переломі 20 ст. було багато своєрідно зукра- їнізованих польських родин: поворили по-польськи, були римс-катсликами, але досконало володіли, крім польської й державної російської, українською мо вою, любили українські пісні і в побуті їх було ба гато від українських звичаїв, і традицій. Зрештою родина могла бути в той час і мішана: польсько- українська. На такому тлі, зігріта українським сонцем і об віяна українськими вітрами, молода дівчина, поко хавши українця, могла легко піти з ним одним шля хом і вже, свідомо полюбити те, що підсвідомо було їй рідне з дитинства: українську землю й україн ську людність. Зрештою сама вона ніколи, не гово рила про своє польське походження і тому, оста точно невідомо, чи ці чутки були правдиві. Взагалі Зінаїда Мірна дуже рідко і мало говорила про своє минуле. Це власне й було дивним, бо старі люди, особливо жінки, звичайно люблять згадувати молоді роки. Стефанія Нагірна, які з родиною довший час жила в одному мешканні з 3. Мірною, пише в листі: „Зінаїда Мірна про минуле якось мало розказувала11. Чоловік називав Зінаїду Василівну звичайно' Зіноч- кою, але часом, зрідка, „Больцею", правдоподібно скорочення від Болеслави, типового польського імени. Про її польське походження згадують Віктор Приходько, який довгий час у неї мешкав, винай- маЮчи кімнату. Згадує про те й проф. Борис Мар- тос, дружина якого1 Марія Ю ріївна співпрацювала із 3. Мірною. „Чув я, що вона, до того часу, як вийшла заміж, була католичкою і полькою", пише він у листі до мене „і що ім’я її було Болеслава. Я нераз чув, як Іван Іванович казав до неї »Боль- ця«“. На цю „Больцк>“ -—- ім’я інтимне, спогад із молодих літ -—- свого часу звернули увагу моя мати і я. Можливо остаточно утвердив її як українку, шлюб із Іваном Мірним, молодим хлопцем із інте лігентної, заможної, хоч не аристократичної ро дини з глибшими українськими зв'язками і тради ціями. Мав добру освіту — закінчив правничий фа культет Київського університету. Належав до партії соціялістів,-федералістів, що була потім переймено вана в партію радикальних демократів. Ця партія об’єднувала в той час (між двома революціями 1905— 1917 pp.) багатьох видатних українських діячів, як О. Лотоцький, М. Славинський, К. Маціє- вич, В. Прокопович, О. Шульгин, Р. Лащенко, С. Сі- рополко, К. Лоський, І. 'Кабачків, П. Холодний, П. Зайців, О. Я-ковлів, М. Корчинський і інші. Щ одо „'бідної родини", з якої ніби походила Зінаїда Мірна, то виникає питання, чи ця родина була збідніла, але інтелігентна (можливо із збідні лої шляхти) чи малокультурна. За перше говорили вихованість, поведінка і весь вигляд Зінаїди Васи лівни. В іншому випадку вона мусіла б бути одною з тих здібнхх самородків, що зрідка заблиснуть се ред темряви. Робила враження пані з найліпшого товариства, „кругом пані“, як кажуть. Правда, між часом її одруження з Іваном Івановичем Мірним до часу її появи в колах передового українського то вариства у Києві проминуло декілька років. Живучи в умовах м<атеріяльного добробуту, маючи за чоло віка інтелігентну людину, здібна молода жінка могла багато до чого придивитись і багато чому навчитись. Зі своїм чоловіком жила дуже дружньо. Шлюб їх був з любови, яку він і вона пронесли через усе життя. Не дивлячись на його освіту, інтелігентність, чемність у поводженні (деколи аж перебільшену) — відчувалось, що сильніша індивідуальність якраз вона, не він. Але ніколи не давила, його* силою своєї індивідуальносте, ніколи не ставила його в стано вище Івана, що носить „плахту, а Настя булаву". В їх відношенні була рівність і навіть трохи старо світської церемонности. Балакаючи з іншими, вона завжди говорила про чоловіка „Іван Іванович". Зга дуючи передреволюційні роки в Києві, Марія Пав лівна Юркевич каже, що „Іван Іванович дуже упа дав біля своєї жінки". Спостерігаючи їх відношення в празький період їх життя, себто 'багато років піз ніше, я мала враження, що Зінаїда Василівна, не лиш любила Івана Івановича, але ставилась до нього з якимсь особливим пієтетом, ніби була йому за щось вдячна в минулому. Зі свого боку Іван Івано вич ставився до неї з великою пошаною і дуже ніжно. 3. Мірна довго не виступала активно в україн ському суспільстві. Але коли приїхала з чоловіком до Києва, була цілком до того готова. Видно ці роки даремно не промарнувала. Могла бути й інша при чина, чому 3. Мірна щойно в Києві виступила, як українська діячка. До того часу Мірні проживали якийсь час у Умані, тодішньому повітовому місті Київської губернії, де Іван Іванович був податковим інспектором і часто виїздив у повіт. Українство переслідувалось і податковий інспектор мусів бути обережний, бо міг себе наразити на переслідування. А в провінційних містах на другий день було все відомо. Інша річ у Києві, де було тоді пів мільйона населення. Але зв’язки з деякими українськими сві домими родинами 3. Мірна нав’язала вже на про вінції. І тут же пройшла. ту підготовку в, усьому, що стосується українського питання, якої не мала з дому, як мали її з тодішніх громадських діячок Л. Старицька-Черняхівська, Ганна Чикаленко, Хри стя Алчевська й інші. З часу перебування Мірних в Умані походить їх велика приязнь із родиною естонця P., агронома, кооператора, а потім міністра в звільненій 1918 р. Естонії, що теж, як Іван Іванович, працював у зем стві. Його дружиною була, свідома українка —- рідке явище на ті часи. З нею дуже приятелювала Зінаїда Василівна і в честь її пані, Р. назвала свою дочку Зінаїдою. Це була хрищениця 3. Мірної. (Продовження буде) 40 НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
