Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Різдвяний дарунок для „гаски“ Цього року Тарасик виїхав із батьками на північ до Аляски. Таїм Таріасиїків тато дістав працю лікаря в однюміу з ескімоських по селень. У цьому поселенні бума школа й лікарня, при яких і меш кали Тарасові батьки. Все було тут нове й незвичайне для хлопця; безмежні снігові рів нини і дуже короткі ДНІ, І ПІІВН і ІЧН'Є сяйво, і довгі собачі валки,, що тягнули по снігу санки з тяігара ми. Тарасик поволі став звикати до всього: і до холоду, і до дов гих ночей, полюбив ВІН північних собак, що тут їх звали ,,гаски“. В школі, де вниВ'ся Тарасик бу ло мало дітей англійських, а біль шість то були ДІТИ ескімо 'СІВ з по селення. Декотрі жили далеко та їх привозили батьки до школи, а декотрі приїжджали до школи на лещатах. Ці діти були дуже при- ві.тіні, веселі. Особливо потовари шував Тарасик з одним хлопчи- ком-еіскймосом,, що жив недалеко від школи. Його звали „Інуко “. Хлопці ніколи не нудилися разом: в школі робили разом свої зав- даніня, а після навчання бавилися дуже весело. Часом розповідали вони одиїн другому про 'себе, свою родину, про свою країну. Та ось останній час Інуко став відмовлятися бавитися з Тараси- ком після закінчення навчання. Швиденько Інуко покидав кяясу й бііг додому. — Сліухай Інуко, чому ти те пер не лишаєшся зо мною, чом усе по сні ш ає ш к;у ід ис ь ? —• Та, бачиш, вже незабаром Різдво, отже я готую дарунки, тому нема в мене часу бавитися —- поважмо відповів Інуко. — Які ж то дарунки? Може б я тобі допоміг їх робити,? — запитав Тарасик. — Я ж бо все приготував для своїіх: і для тата, і для мами, і для Марусі. — Бачиш, — хлопець трохи завагався, а тоді додав1 тихіше, — ти не смійся, це не .для тата і ма ми. Для них я вже давно все при готував, а це для наших собак. Тарасик аж підстрибнув від не сподіванки. — Для собак?! То що ж то ти придумав їм зробити? Що заби рає в тебе стільки часу? — А вже не багато, Тарасику, —- відповів Інуко. — Я шию їм маклакси (чеіревики)... не смійся! їм дуже потрібне взуття, ще біль ше ніж нам. А тиж знаєш, що кожному з них потрібно дві пари. Ми ж маємо дев’ять собак. Ото ж і порахуй скільки цих черевичок треба зробити. А тоді додав ти хіше: —- Тато хіворіє. Тепер ле жить у лікарні, а мамі теж треба допомогти. Ми хочеімо зробити дарунок нашим песикам до Різ - два. Старі маклакси вже потопта лися. А взимку босим ніодин пес не буде біігти. Поміж пальцями набивається сніг, від тепла їхньо го тане, а як сильний мороз, то слідим замеїрзає, а ці кусники льоду ріжуть ноги бідним тварин кам. Тоді вони, не можуть далеко бігти. Тара>сик з цікавістю вислухав оповідання свого приятеля, а тоді попрохав його навчитись робити взуття для песиків. Цього ж ве чора він пішов до вбогої оселі Інуко. Там він почав вчитися ши ти собачі черевички. Це йому було легко, бо ще в місті, коли він ходив до школи, їх учили там робити рівні шкіряні вироби, Та рас ТІШИВСЯ;, що може допомогти своіму товаришеві та чекав не терпляче Різдва, щоб побачити песиків у новому взутті. В цій роботі та навчанні в школі швид ко проминув час. За три дні до Різдвяних Свят Тарасик і його сестричка Маруся дістали з міста пакунок від бабу сі. Там були пахучі гілочки справ жньої ялинки, блискучі ланцюж ки, зірочки,, та гарні дарунки для обох дітей. Діти тішилися дарун ками, а тоді кожне з них поста новило щось відділити зі своїх дарунків та віднести новому при ятелеві. Тарасик подарував Інуко одну з книжок про чужоземні країни, що їх прислала йому бабуня, а МарусєНька виплела для ІнукО теплі рукавиці з вовни від бабуні. До того діти додали, гілочки з ялинки та ласощі в блискучих па пірцях. На Свят-Вечір повернувся з лі карні Інуїків: тато. Разом з Інуко (Докінчення на обгортці) НАПЕРСТОК Голка вишила два кола, Голка пальчик наколола Тут наперсток, як прибіг Та на бідний пальчик плиг! Каже голці: Шити — ший, А колотися не смій! УКРАЇНСЬКА ЛЯЛЯ Г алочці Бринь Як 'Сініігу скрізь багато! Он білка — істриб! О! О! Нема на сваті свята Такого, як Різдво. Ввесь рік була я чемна, І всі хвалили Галю. За це меніі Хрищена Подарувала лялю. Прибігла вранці-рано По ЛЯЛЮ іПІІІД ЯЛИНіК'У . . . Хрищена лялю вбрала, Як справжню українку: У вишиту сорочку Й червоні черевички. І «віти иа віночку, І 'як веселка, стрічки ... Ходити буду всюди Із лялькою гуляти. Як нас побачать люди, Почнуть мене питати. Вони спитають: „Хто ти? Ця ляля в тебе ізвідки? Багато тут роботи! Які барвисті інитки!" „Моє наймення — Галя! — Скажу я сміло й дзвіпко. — І ія сама, і ляля, — Обидві українки". Ганна Черінь НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1966 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
