Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Італійські спостереження (Лист із Риму) Дарія Маркусь Чужинці, що сюди приїжджа ють на довше перебування, без настанно на щось нарікають, зна ходять безліч 'недоліків у харак тері тутешніх людей і, якщо не тільки можливе, 'відкладають свій від’їзд на „д о м а н іМ и саме те пер є в категорії таких чужинців. Італія, на мою думку, є найці кавішою і найгарнішсю країною з Европі. Коли та. чи інша країна може похвалитися якимсь специ фічним історичним надбанням, певними мистецькими творами чи якимсь вийінятковим краєвидом, -- в Італії ви знайдете все: небу денну красу краєвидів — гори, моря, озера, річки, долини, непе- реаершені мистецькі здобутки від прадавніх до модерних мистців, безліч історичних пам’яток і, вдо- датку, соняшну погоду і привіт них людей. Правда, ці привітливі люди, які завжди готові вам до помогти пі до пхати авто, коли зі псується, показати правильну до рогу або, щонайменше, зупини тися з вами .на. довшу розмову, також готові при першій нагоді обшахрувати вас, наскільки їм це тільки вдасться. Ніякий секрет, що в Римі існує потрійна ціна, особливо по нічних льокалях: для італійців, для туристів-європейців і для туристів-американців. Вреш ті, американці вважають привілеєм бути американцями, і очікують, щоб інші це визнали, а за кожний привілей треба платити. Особливо, це упривілейоване трактування зауважите на базарі, коли продавець, в самому розгарі торгування, перепрошує клієнтку італійку, щоб обслужити чужинку або принайменше так домовляєть ся з нею про> ціну, щоб це не пе речула „сіньйора, странієра “. Базари тут цікаві. Все на них купите, і харчі, і одяг, і домашнє приладдя. Ідете й. чуєте такий приємний голос за вами: „Бон джорно, сіньора", що ви мимоволі повертаєтеся, чи не була це ча сом ваша знайома. Ні, це тільки перекупка хоче звернути вашу увагу на свій крам. Єдино за хар чеві продукти, які, до речі, свіжі і смачні, не торгуються. Хіба при здачі грошей треба бути обереж ним. Також ціни є устійнені на всі товари у кращих крамницях, і приблизно є такі, як в Америці. Товарі доброї яко сти і гарні. І тут вже стали появлятися універ сальні магазини, не такі великі, як ню-йоркський „Мейсі-с" чи чікаґ- ський „Маршал Філд“, але достат ні, щоб могти зробити закупи для всієї родини. Вони стають у вели кій пригоді туристам, бо не вима гають знання мови. їВсе лежить на столах, тільки пальцем показати. Також є вже тут низка харче- вих магазинів на зразок американ ських „Ей енд Пі“ чи „Нешенал". Тут щораз більше закуповують італійські господині, які знаходять, що так заощаджують собі багато часу. Все таки традиційний спо сіб закупів — в одному склепі спагеті, в другому молоко., в тре тьому м’ясо, а сіль і сірники в та- бакерії, овочі на стенді, де про давець вас запевняє, що це най кращий кусок м’яса чи що для вас вибирає найсвіжішу городину -—- не поступається перед холодним неособовим відношенням модер них крамниць. Італійці вроджені екстраверти. Вони ніколи не обмежуються, як що це тільки можливе, до кількох слів. Розмова в них належить до однієї з приємностей життя. Коли в Америці на вулиці ви бачите товпу людей, що мовчазно кудись поспішає серед міського1 гуркоту машин, так тут ви замітите на ву лицях безліч людей, які ідуть так зайняті розмовою, що рідко коли звертають увагу на вуличний рух авт. Також мається враження, що тут, хіба за вийнятком часу по обідньої дрімки, всі мешканці мі ста є на вулиці. Мабуть це тому, що італійці люблять почуватися частиною життя свого міста, ба чити інших та щоб їх побачили. А може ще й тому, що мешкання тут вийнятково холодні. Майже всюди долівки викладені мармо- ром або каменем. Виглядають во ни елегантно і чисто, але мають цю хибу, що тільки ступити кіль ка кроків босою ногою, і зараз простуда. Мешкання починають огрівати, якщо будинок взагалі має огрівальну систему, щойно під кінець осені так, що часто приходиться одягати светер не тоді, коли виходите на вулицю, де соняшно і тепло, але тоді, коли входите в хату. Тому й не диво, що італійці за любки пересиджують в кафе (які тут називають чогось „бар"). Це переважно чоловіки, і особливо це замітие в. малих містах, де жі нок не зустрінете в льокальних кафе, за вийнятком туристок. За те у великих містах, де жінки більше змодернізовані з буйними зачісками, підмальованими очима, часто з цигаретками, такої різкої сепарації статей немає. Все таки італійки заходять на каву, що в них належить до щоденного ри туалу, п’ючи її настоячки біля прилавку, а не за столиком. При цьому проходить розмова з усіми знайомими і незнайомими. Ця без посередність у розмові з незнайо мими1, помимо шахрайств. у торгу НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1966 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
