Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська ЛІдочка грається сірниками Скільки то мама не на-помина ла б, а ®се таки Лідочку до тих сірників, тягне, тай тягне. От, хоч би й сьогодні. Якраз нікого в ха ті нема. Мама на праці, а татко в ґаражі щось таїм стукає біля а©- та. Добра нагода пошукати сірни ків і погратися ними. От Лідочка нишком-тишком шукає по всіх усюдах (бо ж сірники перед нею ховають). Аж у самім куточку, в кухні, на шафі таки знайшла до бре заховану коробку. Злізла з крісла і подалась у лазіничку. Ага, ще щось: із сміт тя взяла кілька куснів паперу. ,,Ото буде гра", — втішалась. Ще, мов той малий лиходій, роз глянулась довкола, бо, ануж — хтось несподівано, тихо надійшов до хати. —- Ні! Вона тут сама! Яка ра дість! І ось черк! — перший сірник загорівся. А від нього фу-фу-фу розгорівся і скрутіль паперу. О! Як гарно полум’я горить! Чудес но! Та скоро догоряє. Недопалок кидає Лідуся за ванну; там певно ніхто його не знайде. Так іде гра. Сірник за сірни ком, а від сірника запалює папір, держить перед носом, любується. В одній руці в неї папір, а в дру гій коробка, з сірниками. Лідочка така зайнята, так тішиться новою іграшкою — розчервонілась від духу і радости. Ось, як високо стріляє полум’я від цього велико го кусня паперу! Коли нагло, що це? Ох, за близько присунула горіючий па пір до коробки і в одну мить ока: ш-іш-ш-трісь-трісь! Ой горе! Всі головки сірників у коробці заго рілись! Бухнуло високе полум’я. Перелякана дівчинка не знає, що робити, тримає горіючу ко робку в руці, дує на страшну по лу мін ь, але — але вона ще дужче, ще вище стріляє, її годі загасити. Тут вже чує біль в пальчиках, попеченая. Кидає коробку на під логу, ба, а вона там дальше го рить. Щ о його робити? Боже, Боже! Ні кричати, «і кликати ко гось, Страх! Стоїть безрадна, мов укопана на місці. По хвилині якось цей вогонь став пригасати. Глянула Лідочка, а там, у цераті на підлозі отака чорна діра вигоріла. ,,0-го, вже не замаже свого по ганого вчинку, всі дізнаються, що вона зробила. То бодай недогарок коробки кину за ванну" — поду мала. До того ще почула прикрий біль у пальчиках. Глянула, а її руки, засмалені, розчервонілись. Розплакалась Лідочка, побігла в кімнату і лягла, на софку. Прийшла мама з праці. Що це таке? •—- питається сама себе. — Тут чути якийсь дим, згар! Боже мій, може наша хата горить! Бігає бідна по кімнатах, заглядає у кож ний куток. Не видно вогню. Кли че татка з гаражу. І обидвоє бать ки шукають за причиною диму в, хаті. Аж вкінці в лазничці знай шли все, що там Лідочка накоїла. — А де ж вона? Заглянула ма ма у спальню, а там на софці, звинена з клубок, вона спить. Але як виглядає! Волосся сплуталось, личко за му рзане чорн о ю сажею. А ручки, Боже мій! Почервонілі, попечені, вже вибігли на пальчи ках піхурці! Що то вже більше казати? Зажурились і татко і ма ма. І що його робить з непоправ ною дівчинкою?.. Лідочка збудилась і в плач: —- Мамо, мамусю, я вже біль ше цього не зроблю! Прошу мені простити! Я даю слово чести, цьо го вже не буде, ніколи, ніколи! Коли мама мила і заклеювала плястрами її пальчики, вона не переставала плакати і з болю і з сорому, та жалю, що своєю не мудрою іграшкою стільки прикро щів батькам зробила. Якось цим разом батьки не покарали її. Вона вже була досить покарана попе ченими пальчиками і соромом. Ба, але на цьому ще іне кінець. Нова біда вчепилась Лідочки, ко ли її старша сестра Таня прийшла зі школи і про все довідалась. Ой мала ж вона, наслухалась від се стри! Від тепер, буває, не вспіє ще Лідочка сісти у куточку, як уже Таня назирцем за інею. І як не нагримає: — А ти, Лідко, що тут робиш? Вже знов хочеш гратись сірника ми? Хочеш хату спалити? Г. Чорнобицька КОЛИСКОВА Люлі-люлі-лі. В голубій імлі на легкім крилі линуть з далини до дитини сни. Люлі-люлі-лі. Сплять жучки в землі, білочки в кублі, а дітки малі в ліжечках, теплі. Люлі-люлі-лі. Донечку люблю, крихітку мою, світлого життя їй в Христа молю. Люлі-люлі-лі. „Дай думки ясні, дай дзвінкі пісні, руки золоті“ — у Христа молю. Люлі-люлі-лі. В голубій імлі на легкім крилі линуть з далини до дитини сни. Люлі-люлі-лі. НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1966 23 Кидає коробку на підлогу, а вона гам дальше горить...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
