Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська ЛІдочка грається сірниками Скільки то мама не на-помина ла б, а ®се таки Лідочку до тих сірників, тягне, тай тягне. От, хоч би й сьогодні. Якраз нікого в ха ті нема. Мама на праці, а татко в ґаражі щось таїм стукає біля а©- та. Добра нагода пошукати сірни ків і погратися ними. От Лідочка нишком-тишком шукає по всіх усюдах (бо ж сірники перед нею ховають). Аж у самім куточку, в кухні, на шафі таки знайшла до бре заховану коробку. Злізла з крісла і подалась у лазіничку. Ага, ще щось: із сміт тя взяла кілька куснів паперу. ,,Ото буде гра", — втішалась. Ще, мов той малий лиходій, роз глянулась довкола, бо, ануж — хтось несподівано, тихо надійшов до хати. —- Ні! Вона тут сама! Яка ра дість! І ось черк! — перший сірник загорівся. А від нього фу-фу-фу розгорівся і скрутіль паперу. О! Як гарно полум’я горить! Чудес но! Та скоро догоряє. Недопалок кидає Лідуся за ванну; там певно ніхто його не знайде. Так іде гра. Сірник за сірни ком, а від сірника запалює папір, держить перед носом, любується. В одній руці в неї папір, а в дру гій коробка, з сірниками. Лідочка така зайнята, так тішиться новою іграшкою — розчервонілась від духу і радости. Ось, як високо стріляє полум’я від цього велико го кусня паперу! Коли нагло, що це? Ох, за близько присунула горіючий па пір до коробки і в одну мить ока: ш-іш-ш-трісь-трісь! Ой горе! Всі головки сірників у коробці заго рілись! Бухнуло високе полум’я. Перелякана дівчинка не знає, що робити, тримає горіючу ко робку в руці, дує на страшну по лу мін ь, але — але вона ще дужче, ще вище стріляє, її годі загасити. Тут вже чує біль в пальчиках, попеченая. Кидає коробку на під логу, ба, а вона там дальше го рить. Щ о його робити? Боже, Боже! Ні кричати, «і кликати ко гось, Страх! Стоїть безрадна, мов укопана на місці. По хвилині якось цей вогонь став пригасати. Глянула Лідочка, а там, у цераті на підлозі отака чорна діра вигоріла. ,,0-го, вже не замаже свого по ганого вчинку, всі дізнаються, що вона зробила. То бодай недогарок коробки кину за ванну" — поду мала. До того ще почула прикрий біль у пальчиках. Глянула, а її руки, засмалені, розчервонілись. Розплакалась Лідочка, побігла в кімнату і лягла, на софку. Прийшла мама з праці. Що це таке? •—- питається сама себе. — Тут чути якийсь дим, згар! Боже мій, може наша хата горить! Бігає бідна по кімнатах, заглядає у кож ний куток. Не видно вогню. Кли че татка з гаражу. І обидвоє бать ки шукають за причиною диму в, хаті. Аж вкінці в лазничці знай шли все, що там Лідочка накоїла. — А де ж вона? Заглянула ма ма у спальню, а там на софці, звинена з клубок, вона спить. Але як виглядає! Волосся сплуталось, личко за му рзане чорн о ю сажею. А ручки, Боже мій! Почервонілі, попечені, вже вибігли на пальчи ках піхурці! Що то вже більше казати? Зажурились і татко і ма ма. І що його робить з непоправ ною дівчинкою?.. Лідочка збудилась і в плач: —- Мамо, мамусю, я вже біль ше цього не зроблю! Прошу мені простити! Я даю слово чести, цьо го вже не буде, ніколи, ніколи! Коли мама мила і заклеювала плястрами її пальчики, вона не переставала плакати і з болю і з сорому, та жалю, що своєю не мудрою іграшкою стільки прикро щів батькам зробила. Якось цим разом батьки не покарали її. Вона вже була досить покарана попе ченими пальчиками і соромом. Ба, але на цьому ще іне кінець. Нова біда вчепилась Лідочки, ко ли її старша сестра Таня прийшла зі школи і про все довідалась. Ой мала ж вона, наслухалась від се стри! Від тепер, буває, не вспіє ще Лідочка сісти у куточку, як уже Таня назирцем за інею. І як не нагримає: — А ти, Лідко, що тут робиш? Вже знов хочеш гратись сірника ми? Хочеш хату спалити? Г. Чорнобицька КОЛИСКОВА Люлі-люлі-лі. В голубій імлі на легкім крилі линуть з далини до дитини сни. Люлі-люлі-лі. Сплять жучки в землі, білочки в кублі, а дітки малі в ліжечках, теплі. Люлі-люлі-лі. Донечку люблю, крихітку мою, світлого життя їй в Христа молю. Люлі-люлі-лі. „Дай думки ясні, дай дзвінкі пісні, руки золоті“ — у Христа молю. Люлі-люлі-лі. В голубій імлі на легкім крилі линуть з далини до дитини сни. Люлі-люлі-лі. НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1966 23 Кидає коробку на підлогу, а вона гам дальше горить...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
