Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Четвергова свічка Ніна Маркевич Оксанка сумно сиділа в своїй кімнаті, коли почула дзвоник. Щ о робити? Мамуся пішла до шпита лю, куди нині рано- відвезли тата, а Оксанці наказала, бути в дома та не відчиняти дверей. Хтось вперто дзівонив і що далі, то дужче. Оксанка підбігла до вікна, відхилила завіску, виглянула. То була Варка, сусідська дівчинка. Вона побачила Оксанку, підбігла до вікна. — Оксанцю! Ч оі М і не відчиняєш дверей? Я прийшла довідатись, чому ти. в. школі не була. Ходи на вулицю, пограємося', іа тоді, як тебе мати відпустить, підемо до церкви. То ж нині читають Єван геліє про муки Ісуса. Христа, чи ж ти це забула? — Не можу, Варко, мама на казала вдома бути. В нас біда; тата забрали нині до шпиталю. Завтра операція... Бідні тато! їх дуже покалічило' чиєсь авто, як вони верталися з роботи. — Очі Оксанки налилися сльозами. Без журне личко В'арки захмарилося. —• Ось, воно що! А я думала, чом ти до школи не прийшла... ну, та тобі не до забави зараз, але до. церкви підемо — а далі дуже вро чисто додала — і обов’язково ти мусиш свічку додому принести. Бабуся все каже берегти цю свіч ку цілий рік; як хто хворий, то треба її світити й молитися, щоб хворому Господь допоміг... Розу мієш Оксанко'? — і захоплена цією думкою Варка провадила своє: — Ось ми підемо з тобою, а завтра, як буде в твого тата операція, то засвітимо, свічечки: ти .свою, а я свого, та, будемо' га ряче молитися і все буде добре! Оксанчині оченята засвітили на дією. —- Добре, Варко, підемо до церкви. Мама до вечора: вже бу дуть в дома, то я думаю, дозво лять мені піти, а може й самі з нами підуть! Дівчатка погомоніли ще трохи та розійшлися. Ввечері вони ра зом пішли до церкви з Варчкіною бабунею. Оксанчина мама злаго дила вечерю, але сама знов по їхала до шпиталю, бо татові було недобре. Оксанку вона, відпустила до церкізи. ,,Сумний в нас буде Великдень цього року без нашого любого тата“ -— потихеньки журилась Оксаінка. Вечір був теплий і гарний. З темного неба світили зорі, місяць заливав світлом вулиці... В церкві було врочисто1, священик так гар но читав Євангеліє, відправа бу ла довга, гарно, співав хор: ,,Слава т ерп і пням Тво їм, Го еподи! “ Оксанка стояла зі свічкою в ру ках і сльсзки все набігали на її очі. Вог.ник свічки то спалахував яскравіше, коливався то починав тихо-ясно горіти. Так і щира мо литва дівчинки то наповнювалась розпукою, то вірою, щ о Господь допоможе її батькові перенести операцію. Бабуся відпустила Вар ку до Оксанки ночувати, щоб їй не було сумно, самій, бо мама зсе не поверталась зі шпиталю. —- Не журися, Оксаночко! — потішала Варка свою товаришку. — Дивись, твоя свічечка ні разу не згасла^ як ми йшли додому. Це добрий знак! На ранок дівчатка не мали нав чання в школі. Вони побігли за місто в. лісок, де вже починали розцвітати проліски. Назбирали невелику китичку квітів, налама ли гілочок верби та повернулись опівдні додому. Операція мала бу ти після полудня. Н'е сміялися, не жартували дів чатка, а по обіді засвітили свої четвергові свічечки, поставали на коліна перед іконою та. молилися, міцно й гаряче. —- Я певна, що все буде до бре, — потішала свою товаришку Варка. Десь перед вечерею поверну лась додому Оксанчина мама, за спокоєна й щаслива. — Хвалити Бога, операція пе рейшла добре. Лікар каже, що як так буде і далі добре, то за тиж день ми зможемо забрати нашого тата додому. —- Мамусю, — Оксанка при горнулась до мами, — то свічечка ота, страсна, четвергова свічечка допомогла, — - прошепотіла «а ву хо до. мами дівчинка. М'ама погладила Оксанку по голівці, поцілувала Варку: — - Це віра 'ваша та молитва до помогли нашому татові перейти операцію... — а дівчатка додали собі — „і четвергова свічка"... — І четвергова свічка“ — по вторила за дівчатками мама. Ніна Наркевич НА ПРОВЕСНІ Коло хатки пташечки злетілись гуртом, Жалібно благають під нашим вікном: „Вже тобі подумати про нас — слушний час! З’їли ми в полях наш зимовий запас". Пісенька смутна в них: „Цінь, цірінь — кинь нам Крізь віконце крихотки. Кинь же, кинь же, кинь!" Хустинку нап’яла я, у садок мерщій! На дощивку висипала весь сніданок свій, їжте, мої любі! Живіть до весни! Хутко минуть холод, сніги навісні! Як соїнечко стане добре пригрівати, Будете ви іншої пісеньки співати! „Чі-рі, чі-рі, чі-рі, чі-рі, чвір і чвір! Звеселить та пісня — наш зелений двір! гг НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1966 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
