Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПАНІ P.: Що дає вам підстави ду мати, що ми родичі? МОЛОДА ПАНІ: Подібність пріз вища і ваша спадщина дають мені ґрунтовні підстави думати, що ми ро дичі. Також подібність в обличчі... фі- ґурі... манірах... усе чисто у вас таке, як у тітки Тетяни, а я викапана тітка Тетяна... також я дуже люблю собак... тітка Тетяна теж дуже любила собак... і ви любите собак... ПАНІ Р. (здивовано підіймає бро ви) : Цього всього ще замало. Чому ж ви таки вважаєте, що ми родичі? МОЛОДА ПАНІ: Я маю багато ро дичів і всі вони на прізвище Роґате, то чому ви не були б моєю родичкою також? ПАНІ Р. (дає їй папір і олівець): Прошу написати чітко ваше ім’я і прі звище так, як воно зазначене у вас в документах. МОЛОДА ПАНІ ( пише., закреслює, пише, подає). ПАНІ Р. (читає): Ксеня Рогатка. Рогатка? (пригадує). Я пригадую вас зі шпиталю. Це ви прийняли дозу на- сонних таблеток, бо закохались в о- друженого чоловіка? Ми з вами ча сто розмовляли про те. Ви знали моє прізвище. Чому ж ви тоді не зголо сились до мене, як родичка? МОЛОДА ПАНІ: Але ж мене ївсі знайомі зовуть — панна Роґате! ПАНІ P.: Можливо. Але, на жаль, прізвища Рогатка у мене в роду не було. (Молода пані ніяковіє і сердито нишпорить у своїй торбинці. — Пані Р. звертається до старшого пана) : Як ваше ім”я і прівище? СТАРШИЙ ПАН: Пи-лип Роганчик... я... я попав сюди помилково... випад ково... І ПАНІ P.: Дякую за відвертість. Цьо го мені досить. (До 2. мол. чоловіка — делікатно, ввіічливо, трохи з іроніч ною усмішкою) : Як ваше ім”я та пріз вище? 2. МОЛ. ЧОЛОВІК: Моє ім’я Вадим, прізвище — Созон. (Дістає з кишені рулончик і розгортає). Ось наша ро- дословна з 19. сторіччя. Ось, прошу подивитися. Прізвище Роґате переплі тається з прізвищем Роґате і Созонів багато разів... ПАНІ P.: (Зацікавлюється. Розгля дає родословну. Молода пані і собі встромляє носа в родословну. 1. мол. чоловік, щоб розважити ніяковість і собі виявляє зацікавлення родослов- ною. Старший пан використовує си туацію, хапає капелюх і вислизає з кімнати, його газета лишається на підлозі). Цікаво! Прізвища Ріґате і Роґате дійсно часто зустрічаються у вашому шановному родовому дереві. Ось графиня Ріґате, ось інша аристо кратка Роґате. Але вони вже щезають у кінці 19. сторіччя. Та справа не в цьому. У моєму роді немає аристо кратів ані графинь. Я — простого се лянського роду. Тепер — хто з вас претендує на посвоячення зо мною? (ГІавза). Ніхто? А де ж поважний пан? Зник? Ще раз запитую, хто з вас твердить, що він мій родич? Ні хто? Наша авдієнція закінчена. Про шу вибачити. До побачення! (Присут ні встають і виходять, як побиті пси). ПАНІ Р. (ходить кілька разів здовж кімнати): Цікаві зустрічі! Як люди падкі на те, що вони не заробили, на що не затратили жодного руху, жод ної енергії (ще ходить по кімнаті). Позліталися, як мухи на труп! (Зупи няється біля портретів собак). Що більше я вивчаю людей, то більше люблю своїх собак! (Дзвонить теле фон). Галло? Це я, Аґнеса Роґате. Як здоров’я Джоні? Вона ще не родила? Ні! Ну, добре! Повідомте, прошу, за раз же, як що буде нового. На все добре, пане ветеринаре! Дякую! (ві шає слухавку. Входить Маруся). МАРУСЯ: Я вже скінчила приби рати. ПАНІ P.: Чи ви нагодували Джімі? МАРУСЯ: Так. ПАНІ P.: Дали печінку і вітаміни? МАРУСЯ: Усе, як завжди. ПАНІ P.: Можете йти додому. На все добре. Я побачу вас взавтра. МАРУСЯ: До побачення! (Вихо дить). ПАНІ Р. (шукає щось у шухляді. Хтось стукає у двері.): Прошу! (Вхо дить маґіїстер Сканек). О, рада вас бачити, пане магістре! (дружньо по дає руку). СКАНЕК: Дякую. (Сідає й витирає хусткою лоба. Вовтузиться з портфе лем і риється в ньому). ПАНІ P.: Чаю чи вина? СКАНЕК: Яке дивне запитання! Звичайно, вина! ПАНІ Р. (дістає з шафки пляшку вина, бокали й наливає). За вашу віл лу в Італії! СКАНЕК: За успішне зложення ва шого заповіту! (П’ють). Я бачив ва шу об’яву в газеті. Чи хтось зголо сився? ПАНІ Р. ( сміється) : Безумовно згоі- лосився. В цій країні десятки чужи нецьких прізвищ вимовляється, як Роґате. Я мала годину величезного задоволення, розмовляючи з претен дентами на родичів, чи вірніше на спадщину. Але всі вони лиш грали на подібності прізвища і зовсім губили ся, коли я починала розмову про якісь докази посвоячення. СКАНЕК: Ви не маєте родичів, але ви повинні б записати на когось... рідного духом... на когось, хто б вам... ну, скажімо, людину, що в тяжку для вас хвилину підклала би вам своє плече і ви могли б покласти голову на нього і виплакати своє горе... ПАНІ P.: Яке горе? Я не знаю горя! Коли помер мій чоловік, то на те бу ли логічні причини — склероза, вада серця і таке інше. Мужчини почина ють умирати з 52-ох років. А плакати на чийомусь плечі я не маю потреби. СКАНЕК: Чому б вам не записати всього Марусі? Ви мені так багато доброго говорили про неї! Вона до гляне вас і собак! ПАНІ P.: Марусі? Ні! Я плачу Ма русі більше, ніж хтось інший платив би. І буду добре платити, поки вона у мене працюватиме. Маруся на до брій дорозі у житті. Вона пів дня пра цює, увечері вчиться. її наречений також. Ось вони одружаться і будуть вести нормальне життя нормальних трудовиків. Чому я маю допомогти їм перескочити один етап життя, коли людина чогось прагне, добивається, бореться? СКАНЕК: Пані! Я знаю вас уже до сить давно, але ви мене тепер диву єте. Так ніби радитеся зо мною, як із другом і в той же час не хочете по годитися, що Маруся є найкращий і найближчий кандидат на вашу спад щину? ПАНІ Р. (Наливає йому ще вина): Ні, пане магістре! Нехай Маруся йде своєю нормальною дорогою. (Докінчення буде) ЖУРНАЛ ДЛЯ БАБУСІ Знов наспіли пожертви на висилку журналу для старших, самітніх жінок в Европі. Удруге уфундувала перед плату п-ні Олена Залізняк із Монтре ал у. Вперше пожертвувала передпла ту п-ні Ірина Винницька з Филаделфії, а п-ні Анна Юга з Питтсбурґу признаг чила на те нагороду, що припала їй за 5 приєднаних передплатниць. Щире Спасибі! НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1965 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
