Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Думки до дискусії В останніх числах „Нашого Життя“ є живо дискутовані (як і всюди на сторінках преси) стат ті відносно збереження україн ської духо'вости серед підроста ючого молодого покол і ння. В квіт невому числі читачка з Дітройту викликає чи радше заохочує до вислову своєї думки молодь, що приїхала сюди дітьми а то й ту тешніх уродженців. Будучи якраз одною з тих, я взялась на спробу висловити й свою думку до цих двох питань, базуючись на влас них переживаннях та спостережен нях. Знання мови. Незаперечним фактом залишається те, що без знання рідної мови не є можливо якслід засвоїти- рідної духовости. Правильним є й те, що брак знання англійської мови утруднював батькам зв’язок з нами, бо позбу вав їх можливосги зрозуміти до кладніше окруження й середови ще, в якому ми найшлися і виро стали, а тим самим нас самих і наші стремління. Однак неправильний на мою думку є висновок, що. це обнижу- вало авторитет батьків у наших о- чах, бо ж ми все таки розуміли як •слід обставини, що привели наших рідних до берегів цього континен ту. В ніякому разі цей брак не був промотором думки чи самим фак тором, що зроджував би в нас об- нижуюче відношення до україн ської мови! !Все таки мова була тим, що ма ла пряме відношення до- обнижен- ня авторитету старших. Але це не торкалось англійської, а саме у- країнської мови. Нас по цілоден ній англійській школі висилали до вечірніх українських шкіл три рази в тижні з слідуючими словами на пуття: ти українець, так треба, а вкінці Найсильніший аргумент, я тобі так кажу! Ми .йшли до шкіл із тяжким трудом, забирались до- ви вчення української мови й уже по перших спробах зустрічались із труднощами таки в своїх рідних домах. До виконання вправ і шкільних завдань нам потрібно бу ло помочі, ми звертались до своїх наближчих й ось тут нам часто- густо приходилось відходити з ні чим, тому, що в школі ми вивчали іншу українську мову, як чули вдома, кожного дня й нікому було нам допомогти. Тут ми губились і не знаходили пояснень. Англій ську мову важко вивчати в стар шому віці, бо це ж мова чужа, але свою рідну мову можна хіба ста ратись вичитувати тим більше то ді, коли нам приходилось її ви вчати тут серед ІН Ш ОМ О ВНО ГО ' окру- ЖеННЯ. Наше середовище. Так, важко є виростати й формуватись моло дій людині серед громади, що ча сто в засаідничих справах не є однозвучна! Однак не буду тут розписувати своєї думки щодо громади, бо. на це питання я най- радше відповіла б словами пане- лісток (Ювілей СФУЖО в Торон то, квітень 1964), де вони й ви словили ряд своїх завважень, бо це якраз; люди покоління, що тут виростало, мого- покоління. (Гля ди Новий Шлях, Канада з 2, 16, 23 і ЗО. травня 1964 p.). Ці за уваження, адресовані українській громаді, на їх думку є конкрет ними причинами, що пособляють малозаІнтересуванні молоді у гро мадських справах. Однак на мою думку сам той факт, що молоді люди зібрали ряд спостережень та обговорили їх, вказує на те, що зацікавлення й хотіння .поліпшити їх є. Сотні ж нас належать до церковних, студенських й молоде чих організацій, де працюємо на користь цієї ж громади, може не завжди так, як цього бажали б собі наші батьки, провідники чи старші дру'зі, однак так, як вмі- є'мо і знаємо. Бо ж незаперечним фактом є й те, що- ще до сього дні с!тарше покоління не сформу вало чи не підказало нам новочас- ної концепції українства, досто'со- ваної до сьогоднішніх днів, епо- У ВИБОРЧІЙ МЕТУШНІ Саме тепер іде гаряча виборча під- готова до виборів Міської Ради Ді тройту. Дня 14. вересня 1965 відбу лись правибори, а 2. листопада западе рішення про успіх у виборах нашої жінки!-,політика в Америці — Марусі Бек. Для тієї цілі наше громадянство створило в Дітройті Український Ви борчий Комітет під проводом Степа на Віхара. Хоч Маруся Бек є в Місь кій Раді Дітройту вже від 1949 р. і в останніх виборах дістала найбільшу кількість голосів, проте кожного разу треба наново пригадувати її заслуги» Поспіх теперішнього життя вимагає, щоб це виборцям усе наново усвідом- ляти. Недавно тому Американський Жі ночий Комітет у порозумінні з Укра їнським Громадським Комітетом вша нував роковини 15-ліття її вибору до Міської Ради випуском Пропам’ятно- го Поштового Значка з її портретом. Маруся Бек була першою жінкою, що стала радною міста. Кожна організована громадянка знає, що своєчасно внесена перед плата на журнал є здоровою фі нансовою підставою для розвитку видавництва. хальних днів космічних польотів, що дуже часто на сторінках пре си красномовно звучить: „Де на ша молодь?" або „Якою повинна бути, чи якою ми хотіли б бачити нашу молодь!" Все таки куди важ че було б нам виховуватись і фор муватись, коли б ми цієї громади не мали. Тут і є ця позитивність, що дає кожному з нас подвійну силу і відвагу забирати голос, як поівновартісні громадяни країн на шого поселення, це відчуття на шої приналежности до зорганізо ваної громади. Бо ж сьогодні кож не з нас здає собі справу з того, що свідомість при'нал'єжности чи походження є одним із суттєвих і конечних факторів, що формує зрілу й повну людину. Коли спов няються наш1! бажання хоч частин но, ТО' тоді наші молоді дру'зі не будуть виховуватись у негативах та нетерпимості, бо будуть куди більше за нас, горді з приналежно сти до української громади. Христя Волицька 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1965 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
