Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Думки до дискусії В останніх числах „Нашого Життя“ є живо дискутовані (як і всюди на сторінках преси) стат ті відносно збереження україн ської духо'вости серед підроста ючого молодого покол і ння. В квіт невому числі читачка з Дітройту викликає чи радше заохочує до вислову своєї думки молодь, що приїхала сюди дітьми а то й ту тешніх уродженців. Будучи якраз одною з тих, я взялась на спробу висловити й свою думку до цих двох питань, базуючись на влас них переживаннях та спостережен нях. Знання мови. Незаперечним фактом залишається те, що без знання рідної мови не є можливо якслід засвоїти- рідної духовости. Правильним є й те, що брак знання англійської мови утруднював батькам зв’язок з нами, бо позбу вав їх можливосги зрозуміти до кладніше окруження й середови ще, в якому ми найшлися і виро стали, а тим самим нас самих і наші стремління. Однак неправильний на мою думку є висновок, що. це обнижу- вало авторитет батьків у наших о- чах, бо ж ми все таки розуміли як •слід обставини, що привели наших рідних до берегів цього континен ту. В ніякому разі цей брак не був промотором думки чи самим фак тором, що зроджував би в нас об- нижуюче відношення до україн ської мови! !Все таки мова була тим, що ма ла пряме відношення до- обнижен- ня авторитету старших. Але це не торкалось англійської, а саме у- країнської мови. Нас по цілоден ній англійській школі висилали до вечірніх українських шкіл три рази в тижні з слідуючими словами на пуття: ти українець, так треба, а вкінці Найсильніший аргумент, я тобі так кажу! Ми .йшли до шкіл із тяжким трудом, забирались до- ви вчення української мови й уже по перших спробах зустрічались із труднощами таки в своїх рідних домах. До виконання вправ і шкільних завдань нам потрібно бу ло помочі, ми звертались до своїх наближчих й ось тут нам часто- густо приходилось відходити з ні чим, тому, що в школі ми вивчали іншу українську мову, як чули вдома, кожного дня й нікому було нам допомогти. Тут ми губились і не знаходили пояснень. Англій ську мову важко вивчати в стар шому віці, бо це ж мова чужа, але свою рідну мову можна хіба ста ратись вичитувати тим більше то ді, коли нам приходилось її ви вчати тут серед ІН Ш ОМ О ВНО ГО ' окру- ЖеННЯ. Наше середовище. Так, важко є виростати й формуватись моло дій людині серед громади, що ча сто в засаідничих справах не є однозвучна! Однак не буду тут розписувати своєї думки щодо громади, бо. на це питання я най- радше відповіла б словами пане- лісток (Ювілей СФУЖО в Торон то, квітень 1964), де вони й ви словили ряд своїх завважень, бо це якраз; люди покоління, що тут виростало, мого- покоління. (Гля ди Новий Шлях, Канада з 2, 16, 23 і ЗО. травня 1964 p.). Ці за уваження, адресовані українській громаді, на їх думку є конкрет ними причинами, що пособляють малозаІнтересуванні молоді у гро мадських справах. Однак на мою думку сам той факт, що молоді люди зібрали ряд спостережень та обговорили їх, вказує на те, що зацікавлення й хотіння .поліпшити їх є. Сотні ж нас належать до церковних, студенських й молоде чих організацій, де працюємо на користь цієї ж громади, може не завжди так, як цього бажали б собі наші батьки, провідники чи старші дру'зі, однак так, як вмі- є'мо і знаємо. Бо ж незаперечним фактом є й те, що- ще до сього дні с!тарше покоління не сформу вало чи не підказало нам новочас- ної концепції українства, досто'со- ваної до сьогоднішніх днів, епо- У ВИБОРЧІЙ МЕТУШНІ Саме тепер іде гаряча виборча під- готова до виборів Міської Ради Ді тройту. Дня 14. вересня 1965 відбу лись правибори, а 2. листопада западе рішення про успіх у виборах нашої жінки!-,політика в Америці — Марусі Бек. Для тієї цілі наше громадянство створило в Дітройті Український Ви борчий Комітет під проводом Степа на Віхара. Хоч Маруся Бек є в Місь кій Раді Дітройту вже від 1949 р. і в останніх виборах дістала найбільшу кількість голосів, проте кожного разу треба наново пригадувати її заслуги» Поспіх теперішнього життя вимагає, щоб це виборцям усе наново усвідом- ляти. Недавно тому Американський Жі ночий Комітет у порозумінні з Укра їнським Громадським Комітетом вша нував роковини 15-ліття її вибору до Міської Ради випуском Пропам’ятно- го Поштового Значка з її портретом. Маруся Бек була першою жінкою, що стала радною міста. Кожна організована громадянка знає, що своєчасно внесена перед плата на журнал є здоровою фі нансовою підставою для розвитку видавництва. хальних днів космічних польотів, що дуже часто на сторінках пре си красномовно звучить: „Де на ша молодь?" або „Якою повинна бути, чи якою ми хотіли б бачити нашу молодь!" Все таки куди важ че було б нам виховуватись і фор муватись, коли б ми цієї громади не мали. Тут і є ця позитивність, що дає кожному з нас подвійну силу і відвагу забирати голос, як поівновартісні громадяни країн на шого поселення, це відчуття на шої приналежности до зорганізо ваної громади. Бо ж сьогодні кож не з нас здає собі справу з того, що свідомість при'нал'єжности чи походження є одним із суттєвих і конечних факторів, що формує зрілу й повну людину. Коли спов няються наш1! бажання хоч частин но, ТО' тоді наші молоді дру'зі не будуть виховуватись у негативах та нетерпимості, бо будуть куди більше за нас, горді з приналежно сти до української громади. Христя Волицька 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1965 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
