Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Салатна Рути Конвенц і йні „секрети" —■ Що то ви за „секрети" ма ли там, на вашій конвенції? -— запитав мене мій хатній володар, відклавши „Свободу" за останнє число листопада. — Ви, може, ви найшли рецепту як збудувати1 Україну і не хотіли, щоб про неї довідався редактор нашої голов ної асекураційної газети? „Союз Українок" переходить в підпілля, чи як? Я мовчу. Вже привикла до того, що після кожної нашої конвенції з боку чоловічої частини родини падуть провокаційні запити. -— Скажи, мамо! — підтримує батька моя доня. — Ви справді мали якісь секрети? Тут вже треба відповісти. Це вже не чоловіча провокація — але: „Молодь хоче знати" (як ка жуть у телевізії). І тому беру слово: --- - Поіперше --- ТИ І Т2К ніколи ні „Свободи", ані „Америки" не читаєш, то звідки ти знаєш? — відбиваю удар „молоді", що хоче знати". —- А то що тато каже... — О-го-го! — голос хатнього володаря відповідає — „то, що тато каже" — він вичитав на першій сторінці. Послухай: „Нічого не помогли твердження, що Господь створив жінку з чо ловічого ребра і то з ребра з лі вого боку, того від самого серця: як прийшло до вибору нової У- прави — чоловіки »ав,т!«" Ну, а що ти тепер скажеш? То не я го ворю — то наша власна „Свобо да", ні? А редакторів там немало — ніба одного не можна бу ло допустити на вибори? —- В цім власне клопіт, — ре дакторів там чимало — але чи є хоч одна редакторка:? -—- знаходжу „слабе місце" у закидах голови дому, — хай би пустили до редакції „Свободи" хоч одну жінку, а слава Богу, журналісток і '.письменниць у нас, може, й більше як чоловіків — то тоді мали б своєчасну інформацію. А та«, хай плачуть і чіпляються за ребра... —- Велл, ТО' є аргумент, —- да ється переконати доня. — Може тепер спамятаються. Але я і так вже багато знаю, що було на твоїй конвенції, мамо. — Велика штука, — в газетах про це писали! — міняє фронт чоловіча опозиція. — Але, добре мама каже: ти і так газет не чи таєш! Себто — наших. — Чому ні, читаю: сторінку ТУСМ-у, Пластову, іі інші -— в яких пишуть молоді. Але мені ка зали товаришки, що там була якась сесія молоді та й молоді не було... — О-го-го! — сміється чолові ча опозиція. — От і бачиш! Чо ловіків недопустили, молоді не було, то навіщо було йти в під пілля? Бачу, що справа кепська. Чого доброго, захитається не тільки мій авторитет, але й цілого' СУА... —- Чекай, кажу до малої (чо ловічої злорадости недобачую) — та ж були передусім дві доповід- ниці з молодих. І були їх допо віді і висунені там тези. Отже був голос молоді і то дуже виразний. Про те тобі товаришки не говори ли? А я ж просила тебе поїхати на Конвенцію і послухати бодай того голосу! — О, мамо, борониться „мала" розжалено. — Ти ж знаєш, що в мене були „мід-терм" іспити. А наш професор від „полі-сай" це не жарти... —- Що то таке „полі-сай" ? — Це батько. — Якийсь новий „твист"? —- „Політикал Саєнс" — тер пеливо пояснює доня. — А я мушу мати „кредити" за цей курс. Інакше — „хто буде" буду вати Україну як „нас не стане" -— як ти завжди кажеш, тату? Може, мій дорогий брат, що „будує У- країну" ногами в своїй футболь ній дружині? —- Ну, ну! Лиши Бориса, — їх там аж п’ятьох українців в їх уні верситетській команді, і хто знає, хто з вас скорше діло зробить: ти своїм „полісай", чи як та біда називається, чи він своїми Толя ми... „Мала" невдоволена. Бо ж во на таки гордиться своїм „політич ним" умінням. Тому дискретно допомагаю. — Ну, а дальше ти про Конвенцію нічого не чула? — О, так, — це знову доня. — Дуже мені шкода було, що „Пані Срібно коса", як ти кажеш, мамо — вже не буде головою... — Вона буде почесною го ловою •— втручається голова ро дини1, — а це навіть більше, ніж звичайна голова. І вона буде далі мати свою роботу. Вона ж візь меться тепер за справу захисту для старших. І можеш бути певна, —- вона це зробить! —- Трохи трудна справа, •— втручаю свій голос. — Ось „На родній Союз" вже, мабуть, десять років будує „Захист для Стар ших" на „Союзівці" і вибудува ли... тенісові корти і плавацький басейн... —- Ну, і побільшили бару на двісті процентів, — паде злобна увага (це, очевидно, мій чоловік). Моя мала відчекує хвилину і потім продовжує: — І ще сказали, що щораз більше молодих увійшло до Упра ви. І Варка там вже є... і ще бу дуть інші... —- А про показ історичних строїв ти щось чула? Це ж був один із найкращих моментів Кон венції — допитуюсь. — О, мамо! Роз’яснюється мо лоде личко. -— Вони всі такі пиш ні! Це було щось чудового! Ні чого ке говорять, лиш про ті якісь брокати, клейноти, завої, княжі корони... — Ну, ну, — бурмоче хатній володар. — Та й відважні ті твої Ссюзянки! Дай Боже, щоб це їм так обійшлось! — При чому тут відвага — пи таюсь уже самопевно, коли помі тила захоплення „малої". — Бо вже одну „паню докто- НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1965 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
