Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Салатна Рути Конвенц і йні „секрети" —■ Що то ви за „секрети" ма ли там, на вашій конвенції? -— запитав мене мій хатній володар, відклавши „Свободу" за останнє число листопада. — Ви, може, ви найшли рецепту як збудувати1 Україну і не хотіли, щоб про неї довідався редактор нашої голов ної асекураційної газети? „Союз Українок" переходить в підпілля, чи як? Я мовчу. Вже привикла до того, що після кожної нашої конвенції з боку чоловічої частини родини падуть провокаційні запити. -— Скажи, мамо! — підтримує батька моя доня. — Ви справді мали якісь секрети? Тут вже треба відповісти. Це вже не чоловіча провокація — але: „Молодь хоче знати" (як ка жуть у телевізії). І тому беру слово: --- - Поіперше --- ТИ І Т2К ніколи ні „Свободи", ані „Америки" не читаєш, то звідки ти знаєш? — відбиваю удар „молоді", що хоче знати". —- А то що тато каже... — О-го-го! — голос хатнього володаря відповідає — „то, що тато каже" — він вичитав на першій сторінці. Послухай: „Нічого не помогли твердження, що Господь створив жінку з чо ловічого ребра і то з ребра з лі вого боку, того від самого серця: як прийшло до вибору нової У- прави — чоловіки »ав,т!«" Ну, а що ти тепер скажеш? То не я го ворю — то наша власна „Свобо да", ні? А редакторів там немало — ніба одного не можна бу ло допустити на вибори? —- В цім власне клопіт, — ре дакторів там чимало — але чи є хоч одна редакторка:? -—- знаходжу „слабе місце" у закидах голови дому, — хай би пустили до редакції „Свободи" хоч одну жінку, а слава Богу, журналісток і '.письменниць у нас, може, й більше як чоловіків — то тоді мали б своєчасну інформацію. А та«, хай плачуть і чіпляються за ребра... —- Велл, ТО' є аргумент, —- да ється переконати доня. — Може тепер спамятаються. Але я і так вже багато знаю, що було на твоїй конвенції, мамо. — Велика штука, — в газетах про це писали! — міняє фронт чоловіча опозиція. — Але, добре мама каже: ти і так газет не чи таєш! Себто — наших. — Чому ні, читаю: сторінку ТУСМ-у, Пластову, іі інші -— в яких пишуть молоді. Але мені ка зали товаришки, що там була якась сесія молоді та й молоді не було... — О-го-го! — сміється чолові ча опозиція. — От і бачиш! Чо ловіків недопустили, молоді не було, то навіщо було йти в під пілля? Бачу, що справа кепська. Чого доброго, захитається не тільки мій авторитет, але й цілого' СУА... —- Чекай, кажу до малої (чо ловічої злорадости недобачую) — та ж були передусім дві доповід- ниці з молодих. І були їх допо віді і висунені там тези. Отже був голос молоді і то дуже виразний. Про те тобі товаришки не говори ли? А я ж просила тебе поїхати на Конвенцію і послухати бодай того голосу! — О, мамо, борониться „мала" розжалено. — Ти ж знаєш, що в мене були „мід-терм" іспити. А наш професор від „полі-сай" це не жарти... —- Що то таке „полі-сай" ? — Це батько. — Якийсь новий „твист"? —- „Політикал Саєнс" — тер пеливо пояснює доня. — А я мушу мати „кредити" за цей курс. Інакше — „хто буде" буду вати Україну як „нас не стане" -— як ти завжди кажеш, тату? Може, мій дорогий брат, що „будує У- країну" ногами в своїй футболь ній дружині? —- Ну, ну! Лиши Бориса, — їх там аж п’ятьох українців в їх уні верситетській команді, і хто знає, хто з вас скорше діло зробить: ти своїм „полісай", чи як та біда називається, чи він своїми Толя ми... „Мала" невдоволена. Бо ж во на таки гордиться своїм „політич ним" умінням. Тому дискретно допомагаю. — Ну, а дальше ти про Конвенцію нічого не чула? — О, так, — це знову доня. — Дуже мені шкода було, що „Пані Срібно коса", як ти кажеш, мамо — вже не буде головою... — Вона буде почесною го ловою •— втручається голова ро дини1, — а це навіть більше, ніж звичайна голова. І вона буде далі мати свою роботу. Вона ж візь меться тепер за справу захисту для старших. І можеш бути певна, —- вона це зробить! —- Трохи трудна справа, •— втручаю свій голос. — Ось „На родній Союз" вже, мабуть, десять років будує „Захист для Стар ших" на „Союзівці" і вибудува ли... тенісові корти і плавацький басейн... —- Ну, і побільшили бару на двісті процентів, — паде злобна увага (це, очевидно, мій чоловік). Моя мала відчекує хвилину і потім продовжує: — І ще сказали, що щораз більше молодих увійшло до Упра ви. І Варка там вже є... і ще бу дуть інші... —- А про показ історичних строїв ти щось чула? Це ж був один із найкращих моментів Кон венції — допитуюсь. — О, мамо! Роз’яснюється мо лоде личко. -— Вони всі такі пиш ні! Це було щось чудового! Ні чого ке говорять, лиш про ті якісь брокати, клейноти, завої, княжі корони... — Ну, ну, — бурмоче хатній володар. — Та й відважні ті твої Ссюзянки! Дай Боже, щоб це їм так обійшлось! — При чому тут відвага — пи таюсь уже самопевно, коли помі тила захоплення „малої". — Бо вже одну „паню докто- НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1965 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
