Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Любив дуж е українські страви борщ, голубці, а вже великим присмаком для нього була кутя. Раз принесла я йому була ковба су, яку перед Великодніми свя тами зробив мій брат. Під час лекції підходить до мене Архи- пенко і потихо питається: -—- Д е ви дістали такої ковбаси? Ох, яка добра! Час, коли я в нього студіювала, то були може найбільш трагічні роки його життя. Тоді його дру жина Анжеліка тяжко хворіла. Її хвороба не тільки руйнувала його матеріяльно, але й параліжу- вала його творчий розмах так, що в тому часі він не був таким про дуктивним, як того домагався йо го динамічний, все повний нових ідей талант і він терпів від того подвійно. Хоча і в тому часі від булась його ретроспективна' ви ставка (50-ліття його творчости). Архипенко тішився проявами симпатії до нього і таким дуж е радісним моментом в його житті було відсвяткування 70-річчя йо го народин. Імпреза відбулася в залях Українського Інституту А- мерики у Ню Йорку, а ініціято- ром її був відданий йому при ятель і лікар д-р Володимир Воз- няк. Архипенко був дуж е щ а сливий і навіть трохи танцював, хоча не дуж е то добрим танцюри стом був. Імпрезу розпочав концерт, яко го програма складалася з форте- піянової гри Дарії Каранович, со- льоспівів Зені Лавришко і Юрія Богачевського та виступу Роми Прийми, яка виконала танок на тему різьби Архипенка „Одаліс ка". Архипенко був такий захоп лений, що коли танцюристка за кінчила виступ і стояла непоруш но в позі різьби, він підвівся зі свого крісла, підійшов до неї й розцілував її. Виконавців обдару вав своїми картинами і виголосив тоді полум’яну промову, в якій відзеркалилась тоді його любов до рідного краю — України. На цьому ювілею було більш ніж 100 осіб, що після концерту провели дуж е мило час не тільки на цікавих розмовах^ але й т и багатому буфеті, якого господи нею була п-ні Вознякова. Після смерти своєї дружини, в останніх роках свого життя, Ар- Фейяетон Сповідь Ювілята Моя думка така, що в час Ве ликого Посту такі люди, як, ска жемо фігурально, творці пера, тобто письменники, поети, редак тори, чи вони ювіляги, чи ні, по винні відбувати свою перздвели- кодню сповідь публічно, там, де вони найбільше нагрішили: на сторінках українських газет та журналів. А щоб послужити пишущій братії добрим прикладом, я, от, сам сьогодні сповідаюся — на сторінках „Нашого Життя"! Я, вправді в цьому органі багато не нагрішив, але вибрав його за свою сповідальницю для того, що серед нашого красного жіноцтва є багато більше споживачів укра їнського друкованого слова, ніж серед мужчин. Ото ж, дорогі Читачки і Чи тачі (якщо такі знайдуться), я прошу Вашого прощення -— по- раз перший, — за те, що так ба гато написав, що стільки напло див усяких ,,гамаксойків“ (як лю бив казати покійний д-р Назарук) за тридцять років часу! Так, про дукція в мене обильна і тому саме далека від досконалости... На своє виправдання можу сказати хіба те, що я тому так багато писав, що наші редакції та видавництва хипенко знов був незвичайно ак тивний і творчий. Не маючи ма- теріяльних турбот він міг був ре алізувати неодин свій задум. Його останні виставки в Европі — це був один великий тріюмф і знов преса загомоніла похвалами, ствер джуючи геніяльність нашого ми- сгця та пригадуючи, що Архи пенко — цс батько модерної скульптури. Архипенко помер із перепра- цьовання.:і: Він не послухав ліка ря, що наказував йому відпочи нок, бо він конче хотів ще викін чити деякі праці у звязку з його останнім монументальним твором. Це є — ,,М сйсей“ на одній із площ у Міляно. * У лютому ц. р. проминув рік БІД смсрти нашого видатного скульптора. так мало платили... Поза тим, на них теж спадає половина вини за появу моєї літпродукції: вони ж її друкували... За всі чи деякі менше чи біль ше погані, недороблені чи недо ношені новельки, скучні оповідан ня, гуморески без гумору, за пе ревантажені реклямою вакаційних осель фейлетони, — простіть ме ні, дорогі пані, по-раз перший, по-раз другий і по-раз третій. Великої ласки й прощення бла гаю в тих, кого я свідомо чи не свідомо зачіпив своїм пером за живе, образив, діткнув чи якне- будь інакше оскорбив! В цьому місці уклінно прошу вибачення в дорогої всім нам Бабці Чайков- ської за цю Консисторію, яку я їй пришив у „Лисі Микиті11, а до рога Бабця не вірила, що спосіб- ний вчинити таке ,,лайдацтво“ і думала, що це Еко написав... Ні, Бабцю, це мій гріх і моя важка провина, з якої тут прилюдно й публічно сповідаюся та б’юся в груди! А по-раз другий прошу про щення в достойної пані Голови Союзу Українок Америки, Олени Лотоцької та всіх інших „офіце- рів“ з Головної Управи, Редколе гії „Наш ого Життя" і всього ша новного членства за частенькі гу мористичні алюзії по їх адресі, в „Свободі" чи в „Лисі Микиті", явні чи замасковані, підписані чи не підписані, в поезії, чи в прозі, чи в рядках, чи поміж рядками... От, професія така в мене химер на, дорогі пані, що кого любиш, шануєш і респектуєш — мусиш, час від часу, взяти на зуб, чи під волос, щ об саме в цій формі свою любов, симпатію чи пошанівок за- маніфестувати! І по-раз третій прошу Вашого прощення за те, що отаким н^- прикаянним грішником я, либонь, і вмру, тобто надалі так само грі- ІН Ш ІМ [pill!f III. що за ці гріхи жде мене тяжка покара: гонорари українських ре дакцій і видавництв... Ікер 6 Н А Ш Е Ж И Т Т Я — Б Е Р Е З Е Н Ь , 1 9 6 5 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
