Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Любив дуж е українські страви борщ, голубці, а вже великим присмаком для нього була кутя. Раз принесла я йому була ковба су, яку перед Великодніми свя тами зробив мій брат. Під час лекції підходить до мене Архи- пенко і потихо питається: -—- Д е ви дістали такої ковбаси? Ох, яка добра! Час, коли я в нього студіювала, то були може найбільш трагічні роки його життя. Тоді його дру жина Анжеліка тяжко хворіла. Її хвороба не тільки руйнувала його матеріяльно, але й параліжу- вала його творчий розмах так, що в тому часі він не був таким про дуктивним, як того домагався йо го динамічний, все повний нових ідей талант і він терпів від того подвійно. Хоча і в тому часі від булась його ретроспективна' ви ставка (50-ліття його творчости). Архипенко тішився проявами симпатії до нього і таким дуж е радісним моментом в його житті було відсвяткування 70-річчя йо го народин. Імпреза відбулася в залях Українського Інституту А- мерики у Ню Йорку, а ініціято- ром її був відданий йому при ятель і лікар д-р Володимир Воз- няк. Архипенко був дуж е щ а сливий і навіть трохи танцював, хоча не дуж е то добрим танцюри стом був. Імпрезу розпочав концерт, яко го програма складалася з форте- піянової гри Дарії Каранович, со- льоспівів Зені Лавришко і Юрія Богачевського та виступу Роми Прийми, яка виконала танок на тему різьби Архипенка „Одаліс ка". Архипенко був такий захоп лений, що коли танцюристка за кінчила виступ і стояла непоруш но в позі різьби, він підвівся зі свого крісла, підійшов до неї й розцілував її. Виконавців обдару вав своїми картинами і виголосив тоді полум’яну промову, в якій відзеркалилась тоді його любов до рідного краю — України. На цьому ювілею було більш ніж 100 осіб, що після концерту провели дуж е мило час не тільки на цікавих розмовах^ але й т и багатому буфеті, якого господи нею була п-ні Вознякова. Після смерти своєї дружини, в останніх роках свого життя, Ар- Фейяетон Сповідь Ювілята Моя думка така, що в час Ве ликого Посту такі люди, як, ска жемо фігурально, творці пера, тобто письменники, поети, редак тори, чи вони ювіляги, чи ні, по винні відбувати свою перздвели- кодню сповідь публічно, там, де вони найбільше нагрішили: на сторінках українських газет та журналів. А щоб послужити пишущій братії добрим прикладом, я, от, сам сьогодні сповідаюся — на сторінках „Нашого Життя"! Я, вправді в цьому органі багато не нагрішив, але вибрав його за свою сповідальницю для того, що серед нашого красного жіноцтва є багато більше споживачів укра їнського друкованого слова, ніж серед мужчин. Ото ж, дорогі Читачки і Чи тачі (якщо такі знайдуться), я прошу Вашого прощення -— по- раз перший, — за те, що так ба гато написав, що стільки напло див усяких ,,гамаксойків“ (як лю бив казати покійний д-р Назарук) за тридцять років часу! Так, про дукція в мене обильна і тому саме далека від досконалости... На своє виправдання можу сказати хіба те, що я тому так багато писав, що наші редакції та видавництва хипенко знов був незвичайно ак тивний і творчий. Не маючи ма- теріяльних турбот він міг був ре алізувати неодин свій задум. Його останні виставки в Европі — це був один великий тріюмф і знов преса загомоніла похвалами, ствер джуючи геніяльність нашого ми- сгця та пригадуючи, що Архи пенко — цс батько модерної скульптури. Архипенко помер із перепра- цьовання.:і: Він не послухав ліка ря, що наказував йому відпочи нок, бо він конче хотів ще викін чити деякі праці у звязку з його останнім монументальним твором. Це є — ,,М сйсей“ на одній із площ у Міляно. * У лютому ц. р. проминув рік БІД смсрти нашого видатного скульптора. так мало платили... Поза тим, на них теж спадає половина вини за появу моєї літпродукції: вони ж її друкували... За всі чи деякі менше чи біль ше погані, недороблені чи недо ношені новельки, скучні оповідан ня, гуморески без гумору, за пе ревантажені реклямою вакаційних осель фейлетони, — простіть ме ні, дорогі пані, по-раз перший, по-раз другий і по-раз третій. Великої ласки й прощення бла гаю в тих, кого я свідомо чи не свідомо зачіпив своїм пером за живе, образив, діткнув чи якне- будь інакше оскорбив! В цьому місці уклінно прошу вибачення в дорогої всім нам Бабці Чайков- ської за цю Консисторію, яку я їй пришив у „Лисі Микиті11, а до рога Бабця не вірила, що спосіб- ний вчинити таке ,,лайдацтво“ і думала, що це Еко написав... Ні, Бабцю, це мій гріх і моя важка провина, з якої тут прилюдно й публічно сповідаюся та б’юся в груди! А по-раз другий прошу про щення в достойної пані Голови Союзу Українок Америки, Олени Лотоцької та всіх інших „офіце- рів“ з Головної Управи, Редколе гії „Наш ого Життя" і всього ша новного членства за частенькі гу мористичні алюзії по їх адресі, в „Свободі" чи в „Лисі Микиті", явні чи замасковані, підписані чи не підписані, в поезії, чи в прозі, чи в рядках, чи поміж рядками... От, професія така в мене химер на, дорогі пані, що кого любиш, шануєш і респектуєш — мусиш, час від часу, взяти на зуб, чи під волос, щ об саме в цій формі свою любов, симпатію чи пошанівок за- маніфестувати! І по-раз третій прошу Вашого прощення за те, що отаким н^- прикаянним грішником я, либонь, і вмру, тобто надалі так само грі- ІН Ш ІМ [pill!f III. що за ці гріхи жде мене тяжка покара: гонорари українських ре дакцій і видавництв... Ікер 6 Н А Ш Е Ж И Т Т Я — Б Е Р Е З Е Н Ь , 1 9 6 5 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
