Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Зустрічі з майстром Іванна Шмериковська-Приймова Між українцями немає багато таких, що навчались би мистецтва в Олександра Архипенка. А тому, що я мала те щастя, то хотіла б накреслити спогад про нього, як мистця і людину. Та перед тим розкажу, як воно сталося, що я вступила до його Студії. У 1952 р. Літ.-Мистецький Клюб у Ню Йорку заснував курси обра зотворчого мистецтва для молоді і старших. Склад професорів був дуж е добірний. Історію мистец тва викладав проф. В. Січинський, різьбу С. Литвиненко, графіку М. Бутович, рисунок А. Малюца, ма лярство М. Радиш. Та на вечірні курси для старших записались тільки 3 студенти — п-ні Ірина Букоємська, студент, якого прі звища не пам’ятаю і я. Отже при такій малій кількості слухачів ті курси не могли довго існувати й по двох роках їх закрито. Але п-ні Букоємській і мені шкода було переривати науку. Ми вже багато навчилися й хотіли про довжувати студії. Пішли на огля дини до кількох американських шкіл, але ніде нам не подоба лось. Одного дня я прочитала в мистецькому журналі оголошення про Студію Архипенка. Це була для мене надзвичайна новина -— я зраділа, що є можливість сту діювати в такого великого май стра та ще й українця. Я зараз до нього потелефонувала, а на другий день ми обидві з п-ні Іри ною пішли до його робітні. Архипенко прийняв нас із пи томим йому милим усміхом і теп лим виразом в очах. Говорив спо кійно, без поспіху, а голос у ньо го мав теплу басову закраску. Наука відбувалась тричі в тиж день по 3 години, в день і ввєчо- рі. Мені вигідніше було ходити перед полуднем, пані Ірині вве чорі. (П-ні Букоємська спершу студіювала малярство, а пізніше перейшла на різьбу.) Як виглядала наша перша лек ція в Архипенка? Він сидів при своєму бюрку, я напроти нього і він у дуж е ясний і точний спо сіб впровадив мене у світ своєї філософії мистецтва. Говорив про космічні сили, про їх вплив на наш ум, про нашу приналежність до космосу, про наші взаємини зі силами природи, про розвиток творчих здібностей, про творчий процес, що все те, що нас оточує — це оптичні символи й ми має мо їх інтерпретувати, а не без душно копіювати, що творчий процес незалежний від предмету, а з композиції твору повинна ви ходити сила й темперамент. Слу хаючи й занотовуючи дещ о, я відчула, що передо мною геніяль- на людина, яка впровадила мене у світ свого духа. Все, що він го ворив — було ясне, природне і зрозуміле. Як він провадив лекції? Перш за все до кожного учня підходив індивідуально. У нього не було випадку, щоб двох учнів працю вало над тією самою тематикою і щ об малювали тією самою тех нікою. Помилкою було б думати, що Архипенко накидував свій стиль, чи якийсь свій спосіб малю вання. Навпаки, він любив бачити різнородність технічного вислову і високо цінив в учня самостій ність і помисловість. Він умів у якийсь тільки йому питомий спо сіб розвинути в учня уяву, від вагу вислову та творчу інвенцію. Ми, учні, мали велику свободу думки і засобів, чи то в скуль птурі, чи в малярській композиції. Він тільки не дозволяв у фото графічний спосіб віддавати пред мету. — It is n ot our b u sin ess to copy th e natu re — говорив. — Старайся зрозуміти даний об’єкт, старайся відчитати лінії світла, дивися довго, а потім відвернися і твори свою власну композицію, керовану інтелектом, а основану на почуванні. Працювали ми так, що робили кілька проектів, шкіців даної те ми вуглем або пастелею. З того Архипенко вибирав той, що на його думку був найкращий і тоді ми це малювали в олії. Велику вагу клав на те, щоб учень виро бив собі свій власний підхід, все заохочував до вироблення своєї власної техніки. Він був новато ром у формі, але великим кляси- ком у техніці, змагав до доскона лосте й того вимагав від учнів. Нераз здавалося, що композиція вже скінчена, а Архипенко при йшов і тиць пальцем в якесь міс це і ви зараз побачили, що там чогось бракує. Під час лекції приходив кілька разів на контролю і робив „об хід" від одного учня до другого. Тоді всі слухали його зауважень. Говорив мало, взагалі не належав до балакучих людей, але його зауваги були так ясно висловлені, такі доцільні, такі зв’язкі, що за лишались у пам’яті на все. Один раз, коли я працювала над компо зицією кулистих форм, що були на тлі різно уложених площин, він підійшов до мене і спитався: — А звідкіля падає світло, злі ва, зправа, згори чи з ваших очей? — Оцим запитанням він відразу вияснив мені ролю світла, бо дійсно я брала до уваги світло тіні, але спеціяльно не думала про те з якої сторони било те дж е рело. Своїми заввагами він вироб ляв у нас рівночасно почуття естетики і доброго смаку. Одного разу одна з різьбарок викінчила свою різьбу, що дістала навіть велику похвалу від професора. Згодом принесла золотий ,,спрей“ і покрила різьбу тією позліткою. Ми стояли довкола і захоплюва лись, як воно дуже гарно вигля дає. На те надійшов Архипенко, глянув і сказав: — Тепер це виглядає як із 5 і 10 центової крамниці... Відразу кожен із нас побачив, що це був дійсно дуж е дешевий ефект і ми всі розсміялись. Всі ми мали перед ним великий респект і ніхто з студентів не був би відважився піти до його студії, де він окремо працював, із якимсь запитанням, з якоюсь своєю проблемою. Ми чекали з усім поки він сам не прийде на контролю. Моя дочка Рома під час своїх коротких побутів у Ню Йорку за- 4 Н А Ш Е Ж И Т Т Я — Б Е Р Е З Е Н Ь , 1 9 6 5 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
