Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Прислухаючись інколи до ритмічного повторю вання тих самих молитов, Ганна думала, чи це своє рідний вияв механічних вправ, чи справді властива форма наближення до Бога . . . Бо якщо молитва — це єднання з Богом, тоді ці скромні черниці є в по сіданні того, чого шукає Ганна, не маючи сили ви зволитися з пекучого почуття душ евиої пустки. Вечори належали виключно до Ганни. Виче кавши з нетерпінням закінчення робітнього дня, вона майже бігла крізь велику площу попри церкву в напрямі школи. В опустілому шкільному будинку лунко відбивалися її кроки. Вона входила до одної із заль, де в кутку стояло піяніно. Стримуючи трем тіння серця, вона торкалася клявіятури. Із закутків пам’яті народжувалися м’які тони шопенівського вальса, солодко-тужливі, як згадка про все гарне, що відійшло безповоротно . . . Але пальці згрубілі від фізичної праці, втратили потрібну гнучкість. Із стиснутим серцем Ганна завертає по кілька разів до початкових тактів, поки простора заля не залива ється райдужною повінню бравурних тонів. Час не торкався Ганниної свідомости. Рожеві смуги західнього неба загортаються тем рявою. Ганна підводиться з почуттям незаспокоєної спраги. їй тяжко розлучитися із несподівано від критим джерелом душ евної радости. На шкільному майдані повна темрява, тільки з парафіяльного дому напроти з одного вікна лине смуга ясного світла. Хтось ще не спить. На зоряному небі темніє ма сивними обрисами готицька церковна вежа. В мана- стирському домі вже темно. Маленька Христова армія спочиває сумирним сном, набираючися сил до нових трудів. Ганна йде спорожнілими вулицями. За закрутом між стрункими пальмами назустріч їй викочується червоне коло місяця. Ш овковий легіт гладить їй щоки. їй згадуються слова написані крейдою на табличці в манастирському рефектарі: „Тільки в са моті душа знаходить свого Творця11. Ганна дивиться на зорі, що опустилися зовсім низько. Вона не від чуває самотности. Вона думає, щ о якщо в цьому невимовному спокої, який огорнув всю її істоту, є єднання Творця з людиною, так хай буде благо словенний цей вечір. III. По суботах Ганна не працювала. Вже з самого ранку вона раділа думкою, що цілий день буде тільки в її розпорядженні. Згорнувши оберемок нот, вона поспішно подалася до шкільного будинку. Її огортало знов те саме зворуш ення, коли вона торкалася клявішів. Спрагненою душ ею вона при падала до джерел забуття. Зовнішній світ зникав, затримувався віддих часу, тільки Ноктюрн схлипу вав глибокими акордами, переливаючися в перлисті сльози широких пасажів . . . І коли Ганна, змагаю чись із скомплікованими місцями маєстатичного ,,Стретто“, переможно дійшла до фінального акорду, раптом відчула приявність другої людини в залі. Вона підвела голову і беззвучно опустила руки на коліна. Напроти неї стояв отець О’Браєн. Вона ніколи не зустрічала його після перш ої зустрічі, хіба бачила в церкві під час Служби Бо ж ої. Коли їхні очі зустрілися, о. О’Браєн своїм звичаєм перевів погляд кудись далеко в неокрес лену точку, потім знов подивився на Ганну. — Чудово . . . дуж е добре . . . Ви прекрасний музика . . . Невже? . . Хто ви власне? . . Я й не знав . . . Аж тепер відкрив цього артиста щовечірніх концертів . . . І потім, наче соромлячись теплого вияву свого почуття, він перейшов у протилежну сторону кім нати. Ставши біля вікна, він сказав уже іншим тоном: — Заграйте ще щось. Я радо послухаю. Ганна охолола з першого враження. Вона на магалася не покаазти свого незадоволення. При сутність о. О’Браєна подіяла на неї, як холодний подув, що погасив вогник її захоплення. — Я не знаю, що ви хотіли б почути. — Щ онебудь. Здаюся на ваш вибір. А, може, ви вмієте щось із наших американських пісень, ну, скажім, „Амеріка, о бю тіфул“, або ,,Ай нов ей ґрін велей“. .. — Ні я не вмію грати американських пісень. — Ш кода . . . Знаєте, мені прийшла думка, чи ви не могли б заграти щось нашим дітям. Це було б дуж е добре. Автім про те поговоримо пізніше . . . А тепер заграйте щось . . . з вашої клясичної музики. Перемагаючи нехіть грати „на попис“, Ганна кілька хвилин надумувалась, що вибрати для цього американського слухача клясичної музики. Вона зупинилася на котрійсь із ф уґ Баха. Але вибір не був щасливий. Твір, що його найкраще виконувати Н А Ш Е Ж И Т Т Я — Б Е Р Е З Е Н Ь , 1 9 6 5 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
