Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
— Та «ііби «отого йому не бракує. Задовгий начеб то, чи що . . . — Та ні, ви гляньте на рейки: бачите? —- Бачу. —• А чи поїзд по тих рейках їде? •—- Ні! Диви! А чого це івін по землі їде, бач її іначе плугом виораїв?! — Ото ж воно таке й з мами сталося . . . — починали ми оповідати. Проте, і розповідь вели кого враження не робила. Зачасто в Америці трап ляються нещасливі випадки, аібо, вірніше, забагато про іниіх кричать, тому ,,звичайні" катастрофи без забитих на смерть сприймаються майже з розчару ванням. А ми були дуже раді, що ,і ми, й інші люди вийшли з цієї біди живими й здоровими. Тільки те пер я трохи вірю в тринадцяте число, фатальну п’ят ницю і чорного кота. 2. ВЕЛЕТЕНЬ У КАМ’ЯНІЙ КОЛИСЦІ Ранок у Ню Йорку. В неділю місто ще спить, ще навіть до церкви люди не йдуть, на вулицях майже порожньо — гарно. Чисто, просторо', на віть не гаряче. В Ню Йоірку ми вперше: досі ва- каційні стежки манили нас на південь, але треба1 ж відвідати і це, найвизначніше в Америці місце, центр світових фінансів, осідок Організації Об’єднаних Націй, вогнище інтернаціонально/і культури і преси, вюрота до вільного світу і — для нас може найваж ливіший чинник — столицю Української Еміграції, так би мовити, „ерзац" Києва, Я сказала, що ми в цім місці вперше? А десять літ тому, коли ми, зі йшовши з кораібля, звідси поїздами роз’їжджалися в різні боки цієї гостинної, неосяжної країни?! Так, ми справді тут були: сиділи годин із десять на стан ції, безпомічні і без’язикі, боячися відійти від по- чекальні, щоб бува наш поїзд без нас не від’їхав . . . Були —- і не були. Тепер ми вперше приїхали на оглядини. Спини тися ми вирішили в наших добрих друзів у Ню Джерзі, ЩО'6 із ними після довголітньої розлуки зу стрітися та з їхньою поміччю швидко й економно оглянути всі найбільші чуда. Правда', ми трошки схитрували: написали нашим друзям, що приїдемо в неділю ввечері, а виїхали на день раніше, щоб „загальний >огляд“ зробити на власні ноги, а потім уже просити допомоги. Хмародери не зробили1 на нас великого враження, і ми вже тільки потім, че рез два дні, дивлячись на ті ж самі будинки з по>- клаїду пароплава, зрозуміли, в чім справа: Коли хмаї- родеріїв багато, і всі вони притулились один до од ного стінами, їх краси і величі не видно, бо ж лю дина, як іде по вулиці, не задиратиме ввесь час голову догори, щоб побачити, чи справді той хмаро- дер такий високий, яік на Різдвяній картці ЕКА. А здалеку велич завжди більше помітна, так само і серед людей. Як вмре людина, як відійде від нас у незмірну далечінь, то всім втрата здається вели чезною і незаступною . . . Ню Йорк росте вгору, бо не має куди рости вздовж і впоперек. Це найбільше в світі місто заТис- нене з усіх боків океаном, водами й болотом — а проте воно росте нестримно' й бурхливо, оце по рівняно молоде місто, ця величезна дитина в бетон ній колисці, годовані атомовими вітамінами. Минаємо найвизначніші будівлі Ню Йорку: Ем- пайр Стейт, будинок Крайелера, вишукані крамниці П’ятої Авеню, що дуже злякали нас своїми карко ломними цінами, церкву святої Тройці. Церква від чинена, прохолодна всередині — зайшли і пере хрестилися на коротку молитву. Через дорогу таб личка з написом „Волл Стріт". Так оце та страшна, могутня на ввесь світ славна Волл Стріт, осідок „фі нансових акул"? Ця вулиця скоріше виглядає на тихий завулок, коротенький відрубок оірокамінних бльоків, ще й церква в сусідстві. . . Треба буде наї- ших друзів розпитати, може ж це не та Волл Стріт . . . Найдсізше спинились у центрі Рокефеллера'. Тут було гамірно і людно, але цей гамір був зовсім не той, що можна чути десь у центрі Шікаґо чи Дітройту. Тут було весело, грала вишукана музика, скрізь прогулювалась святково вбрана публіка: ста ренькі бабці й дідусі, статечні подружжя, закохана молодь . . . Видно було, що- люди приходять сюди просто на прохід, як це робиться в Европі, але не в американських містах. І ніхто тут не боїться хо дити с£м, навіть як темно стає; а на лавицях сидять самі жінки, що й молоді і непогані, і ніхто до них ке чіпляється. Я маю непереможне замилування до квітів. То ж мен:- найбільше вразила сила квітів у центрі Рокефеллера!. Тут росли тропічні пальми, кактуси, банани й орхідеї і були розкішні килими з диво вижно мережаного колеуеа. Колеус, якщо ж ви хоі - чете знати, легко розводиться зі стебла, і в мене за свербіли руки. Адже за українським неписаним ко дексом такі речі, як книжку під виглядом позички або хатню рослину для розведення присвоїти цілком дозволяється. Більше того, досвідчені господині ка жуть, що як хочете, щоб вам пагінок добре при йнявся, мусите його 'неодмінно вкрасти. Отже, чому я не могла б відломати собі одну гілочку на суве нір. Такого колеуеа я далебі ще ніде не бачила. Але . . . коли б же я не сказала, про свій намір чо ловікові! . . Він. поотавизі вето, мотивуючи це тим, що може десь за кущами сидять детективи і тільки й чекають, щоб когось на гарячому спіймати. Коли я ще спробувала позаглядати, чи й справді в кущах •немає детективів, мій чоловік сказав, що або> я від мовлюсь від свого' заміру, або він відмовляється ходити із злодієм. Так я лишилася без сувеніру. (Продовження буде) 40 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1965 ДО ЧИТАЧОК „НАШОГО ЖИТТЯ" Коли міняєте мешкання, — а це найчастіше трапляється улітку, — тоді не забудьте подати нам своєї нової адреси. Інакше журнал іде на давню адресу й там пропадає, або повертаєть ся до нас у принищеному стані. Тоді мусимо оплатити поновно порто, щоб Вам його .висла ти. Чи не краще було б відразу повідомити нас про цю зміну адреси? Адміністрація „Нашого Життя“ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
