Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Д е к і л ь к а д у м о к Є вони відгуком на статтю п-ні Іванни Кучер ,,Молодь шукає сво го шляху" („Наше Життялю тий 1965), яіка заторкнула кілька, назверх контроверсійних проблем, що хвилюють тепер нашу молодь. Перше з цих питань: „Хто ми є? Емігранти, переселенці, грома дяни ЗДА ■— американці', члени української дія спори?“ Формальні статуси людини поза країною її походження не є за лежні від причин, задля яких вона опускала рідний кр'аїй. Але ці при чини грають важливу ролю для пізнішого життя ЛЮДИНИ' на чужи ні. Попередні українські поколін ня, що опускали Україну з еко номічних причин, були звичайни ми емігрантами, а, друга світова віїйна зродила політичну емігра цію. Одні й другі стали з часом громадянами Америки, й Канади та різних країн світу і формально пєірестали бути громадянами своєї країни. Та більшість із ник не за тратила через те кровного й ду хового зв’язку зі своїм народом і з членами своєї спільноти в світі і продовжує творити народні культурні вартості й боронися *за самобутність своєї нації. Очевид но, що до цієї більшості нале жать сильніші духово' й характе ром одиниці, що на порогах де сятиліть губиться велика частина тих, які не мають сили волі йти в трудному поході. Тому питання „двох батьківщин" вирішує кожне покоління, кожна одиниця для се бе. Після статусу ми -—- амери канці, ■австралійці, німці, францу зи, бразилійці й ін., а принаймні більшість із нас залишилися ду хово українцями. Визнавши націю як біологічну й духову цілість і найвищий, пі сля Бога., імператив, ми. є льояль- ними громадянами країн поселен ня, а вірними синами України'. Та ке становище зайняли й поперед ні покоління нашої еміграції і своїми ділами й здобутками йшли духово зі своїм народом на рідній землі. Треба сподіватися, що й сучасне покоління молоді, яка має багато кращі умовини для життя, науки й громадської пра ці теж піде цим шляхом, не губи тиме національного обличчя й не перерве культурного процесу, який іде від кінця 19. століття по сьогодні. У цьому культурному процесі рідна мова є основним чинником, про що була вже мова в глибоко продуманій статті „Підстави збе реження української духовости" п-ні Олени Климишин („Наше Життя", січень 1965). Це стано вище є правильне; без рідної мо ви ніе може існувати рідна культу ра., а без культури не може існу вати народ. Таким же незмінним є й наше становище до українського наро ду в Україні і ДО' його різних оку пантів. Бо говорячи про відно шення до УРСР треба брати до уваги два, а не один суб’єкти: український нарід і російську владу. Відношення до них не мо же бути однакове, навіть тоді, ко ли російський уряд проголошує себе „старшим братом", „другом" і „опікуном" поневолених народів. За життям, культурною творчі стю, і боротьбою українського народу ми слідкуємо і черпаємо з них віджив,ні соки для нашої дії, алз ми є обережні там, де відомо сті є подавані, чи лиш керовані ворогом, і мусимо пам’ятати', що щоб він не робив, є продумане на нашу згубу. Про це повинна пам’ятати й українська, молодь; вона повинна пізнавати життя українського народу в Україні через українські джерела, студію вати інформативну літературу про Оовєтський Союз з українських і ін. поневолених народів творів, а не з російських, хоч би й в ан глійській мові, що1 ними залитий книжковий ринок Заходу, особли во університетські бібліотеки. Американські впливи: ню можна сказати, що еллив американського окруження є тільки злий. Від аме риканців можемо багато навчити ся доброго і багато завдячуємо Америці і ін. країнам поселення, люди, працівники, й національна спільнота.. Проблема ґетта: еміграційні гетта є з одного боку самоохоро ною перед асиміляцією, з другого вони грозять культурною петри фікацією. Знайти; посередню до рогу не є легко. Але українська спільнота поза Україною цю до рогу вже знайшла, створивши своє власне громадське й куль турне середовище, як вихідну для зовнішніх зв’язків, з чужим світом. Українська молодь має всі дані посилити обидва процеси, бо за своює знання обох світів, рідного й чужого. П-'НІ І. Кучер слушно ствер джує, що ці рівні чинники ми по винні глибша аналізувати й роби ти з них висновки. Бачимо це ко рисне намагання у недавно1 про голошених тезах Комісії Виховної Системи в Діаспорі, у резолюціях УККА (відношення української спільноти до українського народу й його фіктивно державної фор ми), у заявах численних україн ських організацій до нових полі тичних подій. І українська молодь знайде свій правильний шлях, якщо вона стоятиме непохитно на українському національному ґрунті і буде вірна ідеалам укра їнського народу і його борців за волю. І. Пеленська ЖАЛІБНІ ЗБОРИ Жіноче Т-во ім. Ольги, Басараб, 46 Відділ СУА, на своїх чергових зборах у травні присвятив окрему згадку па м’яті бл. п. Антонії Кульчицької, що відійшла у вічність 10. травня 1965 р. Покійна була душею цього Відділу около 20 років. Невтомна робітниця, привітна для всіх, з прихильністю та незвичайною чемністю подавала все свої поради і вказівки. Членки відда ли зі смутком свою пошану Покійній і висказали свій глибокий жаль за не забутньою працівницею Відділу. В пам5 ять Покійної зложили 10 дол. на пресовий фонд Н. Ж. Членки 46 Відділу СУА у Филаделфії г НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1965 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
