Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Д е к і л ь к а д у м о к Є вони відгуком на статтю п-ні Іванни Кучер ,,Молодь шукає сво го шляху" („Наше Життялю тий 1965), яіка заторкнула кілька, назверх контроверсійних проблем, що хвилюють тепер нашу молодь. Перше з цих питань: „Хто ми є? Емігранти, переселенці, грома дяни ЗДА ■— американці', члени української дія спори?“ Формальні статуси людини поза країною її походження не є за лежні від причин, задля яких вона опускала рідний кр'аїй. Але ці при чини грають важливу ролю для пізнішого життя ЛЮДИНИ' на чужи ні. Попередні українські поколін ня, що опускали Україну з еко номічних причин, були звичайни ми емігрантами, а, друга світова віїйна зродила політичну емігра цію. Одні й другі стали з часом громадянами Америки, й Канади та різних країн світу і формально пєірестали бути громадянами своєї країни. Та більшість із ник не за тратила через те кровного й ду хового зв’язку зі своїм народом і з членами своєї спільноти в світі і продовжує творити народні культурні вартості й боронися *за самобутність своєї нації. Очевид но, що до цієї більшості нале жать сильніші духово' й характе ром одиниці, що на порогах де сятиліть губиться велика частина тих, які не мають сили волі йти в трудному поході. Тому питання „двох батьківщин" вирішує кожне покоління, кожна одиниця для се бе. Після статусу ми -—- амери канці, ■австралійці, німці, францу зи, бразилійці й ін., а принаймні більшість із нас залишилися ду хово українцями. Визнавши націю як біологічну й духову цілість і найвищий, пі сля Бога., імператив, ми. є льояль- ними громадянами країн поселен ня, а вірними синами України'. Та ке становище зайняли й поперед ні покоління нашої еміграції і своїми ділами й здобутками йшли духово зі своїм народом на рідній землі. Треба сподіватися, що й сучасне покоління молоді, яка має багато кращі умовини для життя, науки й громадської пра ці теж піде цим шляхом, не губи тиме національного обличчя й не перерве культурного процесу, який іде від кінця 19. століття по сьогодні. У цьому культурному процесі рідна мова є основним чинником, про що була вже мова в глибоко продуманій статті „Підстави збе реження української духовости" п-ні Олени Климишин („Наше Життя", січень 1965). Це стано вище є правильне; без рідної мо ви ніе може існувати рідна культу ра., а без культури не може існу вати народ. Таким же незмінним є й наше становище до українського наро ду в Україні і ДО' його різних оку пантів. Бо говорячи про відно шення до УРСР треба брати до уваги два, а не один суб’єкти: український нарід і російську владу. Відношення до них не мо же бути однакове, навіть тоді, ко ли російський уряд проголошує себе „старшим братом", „другом" і „опікуном" поневолених народів. За життям, культурною творчі стю, і боротьбою українського народу ми слідкуємо і черпаємо з них віджив,ні соки для нашої дії, алз ми є обережні там, де відомо сті є подавані, чи лиш керовані ворогом, і мусимо пам’ятати', що щоб він не робив, є продумане на нашу згубу. Про це повинна пам’ятати й українська, молодь; вона повинна пізнавати життя українського народу в Україні через українські джерела, студію вати інформативну літературу про Оовєтський Союз з українських і ін. поневолених народів творів, а не з російських, хоч би й в ан глійській мові, що1 ними залитий книжковий ринок Заходу, особли во університетські бібліотеки. Американські впливи: ню можна сказати, що еллив американського окруження є тільки злий. Від аме риканців можемо багато навчити ся доброго і багато завдячуємо Америці і ін. країнам поселення, люди, працівники, й національна спільнота.. Проблема ґетта: еміграційні гетта є з одного боку самоохоро ною перед асиміляцією, з другого вони грозять культурною петри фікацією. Знайти; посередню до рогу не є легко. Але українська спільнота поза Україною цю до рогу вже знайшла, створивши своє власне громадське й куль турне середовище, як вихідну для зовнішніх зв’язків, з чужим світом. Українська молодь має всі дані посилити обидва процеси, бо за своює знання обох світів, рідного й чужого. П-'НІ І. Кучер слушно ствер джує, що ці рівні чинники ми по винні глибша аналізувати й роби ти з них висновки. Бачимо це ко рисне намагання у недавно1 про голошених тезах Комісії Виховної Системи в Діаспорі, у резолюціях УККА (відношення української спільноти до українського народу й його фіктивно державної фор ми), у заявах численних україн ських організацій до нових полі тичних подій. І українська молодь знайде свій правильний шлях, якщо вона стоятиме непохитно на українському національному ґрунті і буде вірна ідеалам укра їнського народу і його борців за волю. І. Пеленська ЖАЛІБНІ ЗБОРИ Жіноче Т-во ім. Ольги, Басараб, 46 Відділ СУА, на своїх чергових зборах у травні присвятив окрему згадку па м’яті бл. п. Антонії Кульчицької, що відійшла у вічність 10. травня 1965 р. Покійна була душею цього Відділу около 20 років. Невтомна робітниця, привітна для всіх, з прихильністю та незвичайною чемністю подавала все свої поради і вказівки. Членки відда ли зі смутком свою пошану Покійній і висказали свій глибокий жаль за не забутньою працівницею Відділу. В пам5 ять Покійної зложили 10 дол. на пресовий фонд Н. Ж. Членки 46 Відділу СУА у Филаделфії г НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1965 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
