Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Показуючи рукою на стілець для „сторін", він зайняв місце заобширним письмовим столом і сказав: -— Я називаюсь отець О’Браєн Джеймс О’Браєн і я приїхав сюди з Мериленіду. — А я — Ганна Загоровська з України. Отець О’Браен подивився з увагою на Ганну. — З України. З його голосу не можна було відгадати, чи він висказував здивування, чи просто хотів прикрити своє незнання. Він швидко додав: — Вашу країну наизвають „шпихлірем Ев- рогш“ Вони обидЕіОЄ засміялися, ніби задоволені, що знайшли спільну точку зачепу. —■ Так, панно Загор ., пробачте, ваші прі звища направду тяжко вимовляти тоді це спра ва зовсім легка. Отець О’Брає'н підвівся і вийшов до сусідньої кімнати, де приміщувався телефон. Ловлячи мимовільно уривки розмови, що до ходили відтіля, Ганна розглядала обстановку ком- фортово обладнаної кімнати з блискучою підлогою і вигідними клюбовими фотелями. Вона в дусі до коряла собі: — Який власне був змисл приходити сюди і чому якраз сюди? За вікнами багряним водоладом припадали до моріжка китиці гтнучої троянди, між деревами трем тіло глибокою блакиттю небо. Досконалий день к а л і форн і й с ьк о по піде он ня. —■ Чи ви направду певні, що пр'аця буде вам під силу? — поспитав, повернувшися, о. О’Браєн і з деяким занепокоєнням подивився на Ганнину невелику постать та її худі маленькі руки. — Я зовсім певна цього, — сказала Ганна, намагаючись підтвердити свої слова усмішкою, якою привчилася в цій країні заслоняти пережиті і непережиті почування. Отець О’Браєн ще раз подивився на свою го стю і відразу переніс очі в неокреслену точку поза нею. Упродовж недовгої розмови Ганна помітила цю його швидку звичку перекидати погляд кудись далі в неозначеному напрямі. Він підвівся. — Тоді може підемо. Вони вийшли і подалися стежкою, висипаною дрібкою рінню. Ніхто з них не старався продовжу вати розмову. Ганна відрухово спостерігала свого супутника. Коротко підстрижене біляве, із відтінком темної іржі волосся доходило аж ДО СВЯЩеНИ'ЧОГО комірця, що туго обтягав міцний засмалений сонцем карк. Під темним сюртуком ледве зміщувалися по тужні, атлетичні плечі. — Така постава могла б бути прикрасою кож ного спортового грища, — думала Ганна, неґ зда ючи собі ще ясно справи, яке враження зробив на неї цей перший знайомий у новому місці її при чалу. Не сказавши нічого, отець О’Браєн приспі ти® крок і залишив Ганну саму на просторій площі, залитій південним сонцем. Громадка хлопців із за хопленням бігала за м’ячем, сповнюючи повітря ве реском і вигуками, по протилежній стороні чоловік у робітничому комбінезоні поливав кущі живоплоту, що обрамовував фронтову сторону площі. На рундуку шкільного будинку вже стояв отець О’Браєн і заохотливо давав знак рукою. Ганна підійшла. — Це власне ця жінка, — пояснив він чер ниці, що стояла поруч і зараз відійшов, немов да ючи пізнати, що його роля вже скінчена. —• Помічник нашого отця пароха сказав мені, що ви можете взяти в нас працю. Будемо раді, бо якраз шукаємо за відповідною людиною. — Так, я можу в вас працювати, — сказала Ганна. — Вже віід сьогодні? — Вже від сьогодні. Черниця всміхнулася. Повні губи на свіжому обличчі, щільно обтуленому білим накрохмаленим полотенцем, були чимсь протилежним до Ганниного уявлення про людей у чернечому одязі. — Як це добре. Ми справді дуже потребуємо когось до помочі. Чи зможете зайти ще раз перед вечором? — Очевидно, сестро . . — Сестра Марія Феліцітата. — Сестро Маріє Феліцітато. Відклонившись, Ганна зійшла з рундука і, ви минаючи шкільну площу, завернула до фіртки, що вела до знайомої їй уже алеї з пишних пальм. На диво, вона не відчувала ніякої втоми після більше як дводенної подорожі. Екзотика підтропічного під соння, яку вона побачила цього ранку перший раз МАРІЯ ОВЧАРЕНКО
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
