Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
РІК XXII ЛЮТИЙ, 1965 Вадим Лесич Коли дивлю сь понад дахи й визорю ю в туманах — далеч, мені ввиж аю ться шляхи, щ о там, далеко десь, остались. Який же образ інший тут і світ без рубежів, великий! — Я ж бачу лиш — маленький кут, у серці врізьблений ’навіки. 1952 В колонаду холодних будівль ми вм уровуєм серце невтишне, — і нам мариться зелень садів і цвітіння оп’янливе вишні. І ввиж ається нам —■ перелаз, як минаємо сходи камінні під аркадами, де підвелась блудна сірява — баш тами синіми. І нам, наче здається на мить, що над брам ам и кутими міста червень заходу — пристрасна мідь, — пролітає разками намиста. І якась незбагненність, мов тінь, що видовж ує ф орм и реальні, — багровіє в заломинах стін і вогнями окрилю є камінь. 1954 Із збірки „Поезії" У роковини збройного чину О гак, я знаю, нам не до лиця З мечем в руках і з блискавками гніву Військовим кроком, з .поглядом ловця Іти завзято крізь вогонь і зливу. Олена Теліга Ці слова поетки випливають із глибокого пе реконання, з відвічної традиції жіночого призна чення. Домашнє вогнище, виховання дітей, вели ка частина господарства у давнину, а суспільна опіка, виховництво, легка промисловість у нові шому часі. > Тому тим більш незвична, тим більш^неспо- дівана участь жіноцтва у збройній боротьбі. Це нечасто трапляється в історії, але там, де воно заіснувало — є знаком великого народнього зри ву. Хвиля спротиву чи оборони сколихнула на родом до глибини, коли й жіноцтво хапає за зброю. Такий в,еликий спалах завзяття пережили ми під час визвольних змагань. Першим кроком було тут організування Легіону УСС, що лиш через нашу несприятливу ситуацію не став масовим явищем. Але й у тій штучно зменшеній військовій частині проявили себе жінки. Вони хотіли слу жити Батьківщині зі зброєю в руках і доказали це всупереч усім труднощам і пересудам. Укра їнська Галицька Армія не продовжувала цієї тра диції у 1918 р. Одначе хід воєнних дій знову повернув її в той бік, бо юераз траплялося, що медсестри мусіли хватати за зброю. А вже в Діє вій Армії УНР це стало правилом. У тактиці пе ресувної війни функція медсестри спліталась із військовими завданнями. Оберігаючи ранених, вона мусіла володіти крісом, у зустрічі з ворогом вона була так само наражена. А в розвідчій службі того часу жінка хто зна, чи не прислу жилась більше, як її товариші — чоловіки. Останній етап наших визвольних змагань ■— час повстань — налічує найбільше активних поста тей і жертв. У поклоні цим жінкам збройного чину прой де наше цьогорічне Свято Жінки-Героїні. Перед нг.ми вирине мужня постать Олени Степанів, що за свою поставу двічі переміряла дорогу на Си бір. З подивом згадаємо посвяту Віри Бабенко, що передиралась через фронти, щоб донести ві стку до Гол. Отамана. А поруч них численні по статі інших, що виявили відвагу у збройній служ бі для Батьківщини. Всі вони почули великий із'ов хвилини і не вагались послухати його.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
