Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Наше інтерв'ю У гостях у співачки Йдучи на шлюб знайомих аме риканців в Єпископальній церкві, я й не сподівалась почути там Бортнянського. Аж коли слухаю чи звуків незвичайно сильного сопрану, а доглянула риси пані Жені й догадалась. Це ж вона його впровадила сюди! Виходимо з нею на вулицю, а властиво в парк, бо Денвер тоне серед зелені. Скеровую розмову на її пляни. Щ о вона співає на хвалу Божу ■—■ знаю. А пані Же- ня розказує, як їй вдається осві- домлювати всіх, що та цінна цер ковна музика із сходу — це не російська, як усі тут думають. Та мене цікавлять найбільше її недавні виступи в Шікаґо і Ді- гройті. І пані Женя розказує про Одарку у „Запорожці за Дунаєм", іцо його ставив Інтернаціональний Театр у Шікаґо заходами муз. директора Вольського. А потім про виступ у Дітройті, де зустрі ла стільки давніх знайомих. Спи нилась у сім’ї мистця Денисенка, але зраділа зустріччю із д-ром Квітковським, якого знає ще з Берліну. Вітала її також п-ні Оля Слюсарчук, що познайомилась була з нею ще у Відні. Та й ба гато інших приходило вітатись, кажучи: „Не знаємо, коли краще співала — тепер, чи двадцять літ тому?" Хіба це не краще за сніп квітів? Так, погоджуюсь -— приємно йти шляхом життя, коли слава минулих літ іде в крок за тобою... Пані Женя запрошує мене до своєї хати. Сідаємо до мого „во за" й рушаємо. Хата за словами пані Жені „відмолодилась" звер нення і спізнення. Мені одначе незле в цій рухомій вавилонській вежі, в здоровій атмосфері цуп ких, плечистих, пахучих щиро по том і міццю робітників, які везуть свою так дуже потрібну в бать ківщині юність і силу на міжна родні ринки. Дорозуміваємося без труду, а навіть запиваємо на шу дружбу їхнім традиційним на поєм — міцною, прозорою ра- кією-сливовицею. ху, а в середині теж обновлена. У гостинній кімнаті очі перебіга ють з одного предмету на другий. Ось Мати Божа в гуцульському вбранні кисти М. Гарасовської- Дачишин, а тут портрет пастел лю, пані Жені в українському вбранні, далі портрет синів з бать ком, а в кутку під стелею ікона ГІочаївської Божої Матері з ви шиваним рушником і вічно тлію чою лямпадкою, що держить во гонь від одних Страстей Господ ніх до других... Кругом багато кераміки, на столі чудовий різь блений альбом, що його подару вала їй „Нова Сцена" в, Шікаго під час концерту. Чудова ваза на квіти ■— подарунок від режисер- ки Емілії Кулик там же. Подуш ка і килимчик в золотих тонах — подарунок п-ні Марії Хрептов- ської. —■ У вас, .пані Женю, неначе музей. Кожна річ має свою істо рію... Не згадуючи вже вашої бі бліотеки... ■— Справді, це наше царство. З книжками теж пов'язані спога ди, бо на них присвяти та й по дивіться від кого? Коли інколи візьму котрусь у руки, то аж сум обгорне, бо багато немає вже в живих... Мимоволі паде мій погляд на велику світлину Василя Барвін- ського в золотих рямках, що сто їть на фортепіяні. На ній пре красна присвята Євгенії Мозго- вій. — Кожна з цих пам’яток заторкує куточок у моєму серці. Не можу забути мого виступу у Львові, коли мене запросили туди на від криття Літ.-Мистецького Клюбу. Тоді я пізнала весь музичний світ —■ Барвінського, Людкевича, Ку- дрика, Лиська, Сімовича, Савиць- кого, Москвичева, о. Сапруна та багато інших. Мене обдарували такими цінними вишивками, що просто вірити не хотілось, що це все зроблене руками. Тепер цим любуються мої сини, але чи лю битимуть також і внуки? Питаюсь про дітей, що вже „вилетіли з гнізда" Старший Юрій кінчає Прінстонський уні- Євгенія Винниченко-Мозгова Ukrainian Singer Eugenie Mozgo va, now living in Denver, Colo. верситет (перед тим закінчив Ден- верський) на факультеті теології, змагає до докторату. Молодший Вадим — інженер-фізик, тепер у Каліфорнії при виробництві атом ної енергії. І так велика хата Мозгових тепер опустіла. Але не без життя! Бо як до відуюсь, Денверський універси тет запросив паню Женю прийня ти участь і помогти в постановці п’єси. Хотіли ставити студент ськими силами якусь оперету, але на її пораду прийняли до поста новки Лисенка „Майську ніч або „Утоплену" Знов довелось вияс нювати, що це не російський, а український композитор. Але найбільша несподіванка ще чекала мене. Із якогось сховку пані Женя видобула грамоту, ви ведену золотим і синім кольора ми. Тут надруковано та ще й зо лотою печаткою закріплено, що Женя Мозгова придбала диплом Першого Технічного Інституту оздоровлення людини у Денвері. Щ о це таке? — питаюсь. Виявляється, що Перший Тех нічний Інститут пропагує новий спосіб лікування. Поменше всяких ліків., а побільше сонця, води, електричних і ручних масажів, гімнастичних справ. Однорічний курс дає повне знання людського організму та застосування отих методів лікування. Все це пані Женя пройшла недавно тому й сподівається тепер праці в цьому новому фаху. Подивляю її зарадність і все-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
