Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
М. В. Дольницький Для кас, питомців Інституту ім. св. Йосафата у Львові, о. ректор Йосиф Сліпий був справжнім по страхом. Інститут і Духовна- Акаї- демія мали спільне подвір’я і по ньому інколи, із закладеними в зад руками, проходжувався Отець Ректор. Наш ректор, о. Іван Бучко, нав чав нас поводитися чемно «а по двір’ї, яке сягало від Сикстуської (вхід до' Інституту) аіж по К-о пер - ника вулиці (де був вхід до Ака дем ії). Розганятися було де й по рад та наук о. Ректора Бучка не конечно ми слухали. До цього ма нила нас кругольня по стороні Ксперника, яку ми вживали для пе р ех евув анн я р е в,о л юційно ї л і - гератури. Як учні середньої школи, в розмови з питомцями Д уховної Академії ми не часто вступали, але звичайно коли й говорили, то щ об довідатися про* суворість о. Ректора Сліпого, який не дуж е потурав нашим псотам і строго погодився зі своїми питомцями. І коли о. Ректор з’являвся на по двір’ї, М И ---- ПИТОМЦІ Інституту --- розбігалися немов сполошені кур чата, а наші старші товариші, студенти Академії встромляли свої носи в книжки, немов вони се рйозно зайняті студіями. Отець Ректор Сліпий бистрим зором споглядав по цілій площі й ми, хоч вдавали, що не зверта ємо на цього1 уваги, слідкували за кожним його рухом. Удаючи, що він нас не бентежить, ми далі бі гали, чи грали в ,,кічку“, чи кри чали на ціле горло. І коли хтось із нас підбіг до' нього надто близько, він того ловив за рукав, а інколи тягнув за вухо. Ми росли й із віддалі слідкува ли за життєвим шляхом о. Ректо ра Йосиф а Сліпого. Прийшла емі грація і довший час не було ні яких вісток. Несподівано -— в Ні меччині — рознеслася була ві стка, щ о помер Великий М итропо лит Кир Андрей і щ о його наслід- ником став його учень та послі довник, в таємниці висвячений на єпископа Кир Йосиф. І впродовж 18 років ми> довідувіалися п:рЮ' Влаі- дику на Митрополичому престолі Галицької Волості з часописів, приватник розмов, і листів, болію чи серцем, щ о він мусить пере носити тяжкі муки й каратися в московських тюрмах та концтабо рах за Христову Віру, нашу Ц ер кву й український народ. І тоді М'И пригадували собі часи в Інсти- Його Еміненція Кардинал Кир Йосиф Сліпий His Eminence Archbishop Joseph was named recently among new cardinals. тугі св. Йосафата, Його достойну ссс'бу, Його суворе обличчя й рідкі усмішки. І ось наспіла радісна вістю , що> Митрополит Кир Йосиф несподі- дівано з’явився у Вічному Місті та поселився у Ватікані. „Який він, чи змінився внутрі, якби дол'я дозволила знову з Ним зустрітися “ — питалися самих собе. І нагода, знову Його побачи ти, з ним зустрітися, приглянути ся до нього, послухати Його — трапилася швидше, ніж це ми д у мали. П оїхати до Риму й до1 Ва- тика.ну рішилися ми відразу, по чувши, що Св. Отець іменував на шого Митрополита - Ісповідника Князем Вселенської Церкви — Ка рдиналем. Годі описати хвилину, коли ми — в неділю, 23. лютого 1965 p., входили до базиліки св. Петра, щоб взяти участь у Св. Літургії, що її мав служити Кардинал у намфенкі кол. .нашого- ректора, ВПреосвященного- Кир Івана., що заслужив собі почесний титул „єпископа сингальців*1. Довкруги вівтаря на могилі св. свщм. Йосафата, по лівому боці базиліки, що сяяла красою і ве личчю, зібралася була група: ск. 300 українців — священиків, мо нахів і монахинь, питемців ваших Папських М алої і Великої Семі нарій, паломників із заморських та європейських країн. У велико му піднесенні, з трепетом серця, на пальцях — прилучилися ми до цієї групи й , немов, очаровані, скерували наш зір у сторону пре- СТ ОЛ'Лі. При престолі, в сослуженні кіль кох священиків, постать Митро полита -Ісповідника, новойменова- ного нашого Кардинала!, переви щила всіх. Обертаючись до вір них, Кардинал благословив їх ве ликим патріяршим хрестом, і зда валося, щ о на устах його- — за цією незмінною суворістю, блукаїг усмішка. Очі, задавлені далеко, немов дякували Всевишньому за особисті ласки і ласки Бога для українського народу та моля че просили кращої долі для цього народу і його страдальної Ц ер кви. І Кардинал, який майже 18 ро ків карався в неволі, незломно протиставлявся нашим і цілого світу ворогам, не поклонився ні кому -- Н И ЗЬК О ', нижче, ніж кож ний ІН Ш И Й священик, Щ О' служив із Ним при престолі — низько кланявся Господу Богові. І цей поклін, глибокий і повільний, не мов казав: перед супостатом я не вгнувся, але Тобі, Господи скла даю низький поклін, бо Ти життя і щастя, бо Ти спасіння і радість. Хоч давно не чули Його голо су, голос Кардинала здавався нам таким самим — чистим і твердим, як багато років перед тим на по- И А Ш Е Ж И Т Т Я — К В ІТ Е Н Ь , 1 9 6 5 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
