Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
М. В. Дольницький Для кас, питомців Інституту ім. св. Йосафата у Львові, о. ректор Йосиф Сліпий був справжнім по страхом. Інститут і Духовна- Акаї- демія мали спільне подвір’я і по ньому інколи, із закладеними в зад руками, проходжувався Отець Ректор. Наш ректор, о. Іван Бучко, нав чав нас поводитися чемно «а по двір’ї, яке сягало від Сикстуської (вхід до' Інституту) аіж по К-о пер - ника вулиці (де був вхід до Ака дем ії). Розганятися було де й по рад та наук о. Ректора Бучка не конечно ми слухали. До цього ма нила нас кругольня по стороні Ксперника, яку ми вживали для пе р ех евув анн я р е в,о л юційно ї л і - гератури. Як учні середньої школи, в розмови з питомцями Д уховної Академії ми не часто вступали, але звичайно коли й говорили, то щ об довідатися про* суворість о. Ректора Сліпого, який не дуж е потурав нашим псотам і строго погодився зі своїми питомцями. І коли о. Ректор з’являвся на по двір’ї, М И ---- ПИТОМЦІ Інституту --- розбігалися немов сполошені кур чата, а наші старші товариші, студенти Академії встромляли свої носи в книжки, немов вони се рйозно зайняті студіями. Отець Ректор Сліпий бистрим зором споглядав по цілій площі й ми, хоч вдавали, що не зверта ємо на цього1 уваги, слідкували за кожним його рухом. Удаючи, що він нас не бентежить, ми далі бі гали, чи грали в ,,кічку“, чи кри чали на ціле горло. І коли хтось із нас підбіг до' нього надто близько, він того ловив за рукав, а інколи тягнув за вухо. Ми росли й із віддалі слідкува ли за життєвим шляхом о. Ректо ра Йосиф а Сліпого. Прийшла емі грація і довший час не було ні яких вісток. Несподівано -— в Ні меччині — рознеслася була ві стка, щ о помер Великий М итропо лит Кир Андрей і щ о його наслід- ником став його учень та послі довник, в таємниці висвячений на єпископа Кир Йосиф. І впродовж 18 років ми> довідувіалися п:рЮ' Влаі- дику на Митрополичому престолі Галицької Волості з часописів, приватник розмов, і листів, болію чи серцем, щ о він мусить пере носити тяжкі муки й каратися в московських тюрмах та концтабо рах за Христову Віру, нашу Ц ер кву й український народ. І тоді М'И пригадували собі часи в Інсти- Його Еміненція Кардинал Кир Йосиф Сліпий His Eminence Archbishop Joseph was named recently among new cardinals. тугі св. Йосафата, Його достойну ссс'бу, Його суворе обличчя й рідкі усмішки. І ось наспіла радісна вістю , що> Митрополит Кир Йосиф несподі- дівано з’явився у Вічному Місті та поселився у Ватікані. „Який він, чи змінився внутрі, якби дол'я дозволила знову з Ним зустрітися “ — питалися самих собе. І нагода, знову Його побачи ти, з ним зустрітися, приглянути ся до нього, послухати Його — трапилася швидше, ніж це ми д у мали. П оїхати до Риму й до1 Ва- тика.ну рішилися ми відразу, по чувши, що Св. Отець іменував на шого Митрополита - Ісповідника Князем Вселенської Церкви — Ка рдиналем. Годі описати хвилину, коли ми — в неділю, 23. лютого 1965 p., входили до базиліки св. Петра, щоб взяти участь у Св. Літургії, що її мав служити Кардинал у намфенкі кол. .нашого- ректора, ВПреосвященного- Кир Івана., що заслужив собі почесний титул „єпископа сингальців*1. Довкруги вівтаря на могилі св. свщм. Йосафата, по лівому боці базиліки, що сяяла красою і ве личчю, зібралася була група: ск. 300 українців — священиків, мо нахів і монахинь, питемців ваших Папських М алої і Великої Семі нарій, паломників із заморських та європейських країн. У велико му піднесенні, з трепетом серця, на пальцях — прилучилися ми до цієї групи й , немов, очаровані, скерували наш зір у сторону пре- СТ ОЛ'Лі. При престолі, в сослуженні кіль кох священиків, постать Митро полита -Ісповідника, новойменова- ного нашого Кардинала!, переви щила всіх. Обертаючись до вір них, Кардинал благословив їх ве ликим патріяршим хрестом, і зда валося, щ о на устах його- — за цією незмінною суворістю, блукаїг усмішка. Очі, задавлені далеко, немов дякували Всевишньому за особисті ласки і ласки Бога для українського народу та моля че просили кращої долі для цього народу і його страдальної Ц ер кви. І Кардинал, який майже 18 ро ків карався в неволі, незломно протиставлявся нашим і цілого світу ворогам, не поклонився ні кому -- Н И ЗЬК О ', нижче, ніж кож ний ІН Ш И Й священик, Щ О' служив із Ним при престолі — низько кланявся Господу Богові. І цей поклін, глибокий і повільний, не мов казав: перед супостатом я не вгнувся, але Тобі, Господи скла даю низький поклін, бо Ти життя і щастя, бо Ти спасіння і радість. Хоч давно не чули Його голо су, голос Кардинала здавався нам таким самим — чистим і твердим, як багато років перед тим на по- И А Ш Е Ж И Т Т Я — К В ІТ Е Н Ь , 1 9 6 5 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
