Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Ніна Наркевич Киця'ннсанчарка Хоч вже потепліло та надворі так гарно, але киця Пустунка сьогодні нудиться. Її маленька господиня, дівчинка Марічка, не грається з нею, як звичайно. Ко ли прибігла зі школи, то- не звер таючи уваги на ласкаве вітання Пустунки, пішла до мами до* кухні, та щось почала лагодити в своїй кімнатці. Маленька киця тинялася з кутка в куток, та потихеньки слідкувала за роботою своєї гос подині. А було на що подивитись! Марічка принесла до своєї кім натки полумисок повний білень ких яєчок, якісь дивні патички, щіточки та кілька горняток, на повнених чимсь, але не молочком чи сметанкою, які так любила П у стунка. Вона, як тільки Марічка вийшла з кімнати, все це обню ха ла, навіть лапкою поторкала. Та ось Марічка повернулася до кімнати й почала працювати. Во на мішала рідину в горнятках, пи сала щось на яєчках цими дивни ми патичками. „Які дивні ці лю ди! Пишуть не тільки на папері, але і на яєчках!" — думала киця. — „І все я їм заважаю — то> Ма річка гнала мене від зошита, не давала писати, а тепер відганяє від яєчок... — Але я спробую те пер... “ Пустунка терпляче сиділа в куточку та пильнувала тої хви лини, коли її господиня вийде з кімнати. А Марічка... то щось пи сала паличками, то клала яєчка до горняток, то виймала... Це та ке було цікаве! Та ось мама покликала Маріч- ку до вечері. „Тепер уж е ніхто не прожене мене зі столу" — по думала киця. Вона легенько стрибнула на стіл та почала, уря дувати. Заглянула до одного' гор нятка, вмочила лапку, понюхала, полизала— несмачне! Тоді до> дру гого, до третього, а тоді дібра лась до полумиска з ячками. Торк-торк! Легенько лапкою та і котить яєчко по столі... Весело! А як торкне лапкою один -—- дру гий раз, то яєчко з білого стає кольорове! Зовсім так, як у Ма- річки! Всі пять слідочків від Пу- стунчиної лапки, як зірочки на яєчках. Покотить яєчко- киця, а тоді ловить, знову покотить, зно ву ловить... Дарма, що деякі вже зі столу покотилися та. попадали на долівку. Ось тепер і долівка кольорова... Киця так захопилася грою, що не чула, як Марічка вбігла до до кімнати. — - Мамо, мамо! — з розпукою закричала дівчинка. •— Дивіться, — М амо, мамо! — з розпукою за кричала дівчинка. ЩО' наробило це погане кошеня! Стільки шкоди! — Марічка поча ла збирати побиті яєчка, витирати долівку, обмивати фарбу. При йшла мама, сердилася та сміялася. — - Ото, Марічко, ніколи не за лишай кімнату відкритою, як по чала якусь роботу, а кицю вига няй, бо недалеко навіть від біль ш ої шкоди. — Мама почала ви тирати стіл. Там лежали яєчка, які „помалювала" Пустунка-. — Дивись, Марічко, ці, ми так і зо ставимо. Це вже сама Пустунка писанчаркою стала! Вони вигля дають від її лапок, як у квіточ ках. І дійсно; всі п’ять маленьких пальчиків киціної лапки так до бре відтиснулися на яєчках, що виглядали, як квіточки. — Але тепер, Марічко, злови кицю та обмий їй лапки, бо вона нам помалює не тільки писанки, але і все, що в хаті є. Глянь! — - Мама показала на сліди П устун- чиних лапок на долівці, на білень кій подуш ці на Маріччиному ліж ку. Так і скінчилася киціна при года. Марічка мила її лапки, су шила та примовляла: — • Ти, наша писанчарочко! Але більше вже цього, прошу, не ро би і по столах не ходи! І Пустунка знов почувала себе щасливою, бо маленька господиня з нею, а не коло цих яєчок. На Великодні Свята, що прийшли не забаром, Марічка всім показувала „писанки", що зробила її „нова писанчарка", так вона тепер іно ді називала кицю. КОТИКИ - А я щось бачив на горбі, Як з школи йшов до хати! Що то, матусю, на вербі, Білесеньке й пухнате? Матуся шила край вікна Івасеві сорочку. Сказала весело вона: — То „котики “, синочку! Зима вже нам набридла так, Холодна та сувора... А „котики“ -— то певний знак, Що вже Великдень скоро! Ходім же, синку, наберемо Тих, що густі і білі, Великий гарний оберемок — Для Вербної Неділі. Ганна Черінь ШВАЧКА Шию, шию, вишиваю, Що пошию, то вдягаю. Сукня довга до підлоги, Аж заплуталися ноги. Блюзка завузенька, З діркою кишенька. Подивилася матуся — І сміялась, і хвалила. Почекай, я ще навчуся Добре шити, мамцю мила! Ганна Черінь Приналежність до жіночої ор ганізації — це доказ громадської зрілости кожної жінки. Н А Ш Е ЖИТТЯ — К В ІТ Е Н Ь , 1 9 6 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
