Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Наше інтерв’ю На університетській катедрі Недавно тому подали ми вістку про університетську кар’єру д-р Людмилі Починок у Каракасі, Ве- незуеля. З нашого листування з панею професор виринули ще й інші життєписні дані, що ними хо чемо поділитись із читачками. Д-р Людмила Починок походить із Кубані. Вона народилась у дав ньому козацькому роді Макарен- ків, що 200 років тому пересе лився з Полтавщини на Кубань. Дід був отаманом козачої стани ці, а батько відомим професором історії. Її магги закінчила П едаго гічний Інститут у Петрограді. — Я народилась у Катерино- дарі, столиці Кубанського краю, — пише пані професор. — Д во літньою дитиною виїхала з ма тір’ю в еміграцію. Довгою окруж ною дорогою через Царгород, Грецію, Італію й Францію ми ді стались до Праги, де осіли цілою родиною. Отже я справжнє „дитя еміграції", коли зважити, що все моє дитинство' пройшло на чу жині й освіту я там придбала. Першою чужою мовою — була чеська, в якій перейшла на- родню школу й реальну гімназію. З вибухом 2. світової війни стала студіювати медицину на німець кому університеті у Празі. Закін чивши студії в, рекордовому часі (5 і пів року) з радістю привітала запрошення працювати на рідній землі. Дістала призначення пра цювати під керівництвом проф. д-ра Панчишина в університет ській лікарні у Львові. Але це тривало коротко, бо воєнна за вірюха приневолила іти в нову мандрівку. Чи думалось тоді, що прийдеться щ е раз студіювати і то еспанською мовою? Але нас цікавить у першу чер гу українське обличчя наш ої вче ної. Як вона могла зберегти укра їнську духовість по чужих шко лах та під натиском чуж ого ото чення? — - Писати і читати по-україн- ськи навчила мене моя мати. В часі мого дитинства! Прага бу ла видатним осередком україн ського культурного життя. Ма,- ленькою водили мене до україн ського сіадку, іпоїтім відвідувала курси українознавства, що- їх влаштувала Українська Жіїн. Н а ціональна Рада під проводом Со фії Русової. Вчились ми хорово го співу під проводом диригентки Платоніди Щ уровської і ставили театральні вистави під наглядом артистки Наталії Дорош енко. П із ніш, ми, дівчатка, зорганізували собі юнацький гурток ,,Пу-іГу“ й мене там обрано' головою. Ми ви давали свій журнал ,,П у-Гу“, що його нам помагав оформлювати маляр Михалевич, мали свій гимн ГІу-'Гу, музику до якого написав для нас композитор Ярославенко’. Отже наша юність була опромі нена увагою й теплом наших ви- ховників і мистців, що її напов нили українським змістом1. Вже студенткою я стала членом Укр. Акад. Громади, була членом Пла сту, Укр. Сокола, Театр. Гуртка, сама провадила дитячий садок і Гурток Гімназистів. Оце й відповідь на питання, що їх ставить собі наша громад ськість під теперішню пору. З на лежним підходом і увагою для молоді — можемо її надхнути ідеєю , ради якої вийшли на емі грацію. — За ці довгі роки життя у Празі я набула направду велику практику і досвід у громадській роботі, — - пише пані професор. -— Тоді й влаштувалось моє особи сте життя: я одружилась із укра їнцем інж. Василем Починком з Підгайців у Галичині, наш шлюб відбувся в катедрі св. Ю ра у Львові. Мали троє дітей — Любу, Ольгу (вмерла немовлятком) і Дану, які всі роджені на чужині і є вже третім^ поколінням емігра ції. Довга мандрівка привела по дружжя Починків до Венезуелі. Тут почало наладнуватись життя, коли родину стрінуло велике го ре: у 1954 р. несподівано помер чоловік. Це поставило молоду вдову з малими дітьми в трудну ситуацію1: їй одній треба було перебрати ж уру за родину. Це Д-р Людмила Починок Mrs. Ludmila Pochynok, M.D., was named professor of histology and embriology at the University of Ca racas, Venezuela. було великою пробою сил: в день праця для заробітку, а ввечорі для нострифікації лікарського ди плому. У 1959 р. це завершилось кінцевим іспитом після всіх за конних вимог. А як це сталось, що п’ять літ пізніше д-р Людмила Починок осягнула степень професора в тому ж університеті? Про це пи ше вона: — Вже від багатьох років пра цювала я ніаі цьому університеті, в категорії інструктора, коли в 1963 р. був проголошений публичний конкурс на професора з ділянки гістології й ембріології на факультеті медицини. Я в ньо му прийняла участь. Знов мусіла складати іспити перед спеціяль- ною комісією в 4-ох видах: усний, писемний, дидактичний і докумен тальний. Я цей конкурс виграла з високою оцінкою. Сама вдово лена, головне через свою родину та й думаю, що для українського жіноцтва цей мій малий крок впе ред не є причиною для сорому. Таким чином я стала державним процесором, хоч початкуючого степеня. — Як проходить моя праця, пи таєтесь. Мій предмет (наука про тканини) викладається на пер шому році медицини. Звичайно на тому році є около 500 студен тів і їх поділено на групи по 40 із відповідним числом професорів. Наперед подається теоретичний виклад, а потім пояснюється ін дивідуально під час практик, від повідаючи на запити й допомага Н А Ш Е Ж И Т Т Я — К В ІТ Е Н Ь , 1 9 6 5 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
