Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Наше інтерв’ю На університетській катедрі Недавно тому подали ми вістку про університетську кар’єру д-р Людмилі Починок у Каракасі, Ве- незуеля. З нашого листування з панею професор виринули ще й інші життєписні дані, що ними хо чемо поділитись із читачками. Д-р Людмила Починок походить із Кубані. Вона народилась у дав ньому козацькому роді Макарен- ків, що 200 років тому пересе лився з Полтавщини на Кубань. Дід був отаманом козачої стани ці, а батько відомим професором історії. Її магги закінчила П едаго гічний Інститут у Петрограді. — Я народилась у Катерино- дарі, столиці Кубанського краю, — пише пані професор. — Д во літньою дитиною виїхала з ма тір’ю в еміграцію. Довгою окруж ною дорогою через Царгород, Грецію, Італію й Францію ми ді стались до Праги, де осіли цілою родиною. Отже я справжнє „дитя еміграції", коли зважити, що все моє дитинство' пройшло на чу жині й освіту я там придбала. Першою чужою мовою — була чеська, в якій перейшла на- родню школу й реальну гімназію. З вибухом 2. світової війни стала студіювати медицину на німець кому університеті у Празі. Закін чивши студії в, рекордовому часі (5 і пів року) з радістю привітала запрошення працювати на рідній землі. Дістала призначення пра цювати під керівництвом проф. д-ра Панчишина в університет ській лікарні у Львові. Але це тривало коротко, бо воєнна за вірюха приневолила іти в нову мандрівку. Чи думалось тоді, що прийдеться щ е раз студіювати і то еспанською мовою? Але нас цікавить у першу чер гу українське обличчя наш ої вче ної. Як вона могла зберегти укра їнську духовість по чужих шко лах та під натиском чуж ого ото чення? — - Писати і читати по-україн- ськи навчила мене моя мати. В часі мого дитинства! Прага бу ла видатним осередком україн ського культурного життя. Ма,- ленькою водили мене до україн ського сіадку, іпоїтім відвідувала курси українознавства, що- їх влаштувала Українська Жіїн. Н а ціональна Рада під проводом Со фії Русової. Вчились ми хорово го співу під проводом диригентки Платоніди Щ уровської і ставили театральні вистави під наглядом артистки Наталії Дорош енко. П із ніш, ми, дівчатка, зорганізували собі юнацький гурток ,,Пу-іГу“ й мене там обрано' головою. Ми ви давали свій журнал ,,П у-Гу“, що його нам помагав оформлювати маляр Михалевич, мали свій гимн ГІу-'Гу, музику до якого написав для нас композитор Ярославенко’. Отже наша юність була опромі нена увагою й теплом наших ви- ховників і мистців, що її напов нили українським змістом1. Вже студенткою я стала членом Укр. Акад. Громади, була членом Пла сту, Укр. Сокола, Театр. Гуртка, сама провадила дитячий садок і Гурток Гімназистів. Оце й відповідь на питання, що їх ставить собі наша громад ськість під теперішню пору. З на лежним підходом і увагою для молоді — можемо її надхнути ідеєю , ради якої вийшли на емі грацію. — За ці довгі роки життя у Празі я набула направду велику практику і досвід у громадській роботі, — - пише пані професор. -— Тоді й влаштувалось моє особи сте життя: я одружилась із укра їнцем інж. Василем Починком з Підгайців у Галичині, наш шлюб відбувся в катедрі св. Ю ра у Львові. Мали троє дітей — Любу, Ольгу (вмерла немовлятком) і Дану, які всі роджені на чужині і є вже третім^ поколінням емігра ції. Довга мандрівка привела по дружжя Починків до Венезуелі. Тут почало наладнуватись життя, коли родину стрінуло велике го ре: у 1954 р. несподівано помер чоловік. Це поставило молоду вдову з малими дітьми в трудну ситуацію1: їй одній треба було перебрати ж уру за родину. Це Д-р Людмила Починок Mrs. Ludmila Pochynok, M.D., was named professor of histology and embriology at the University of Ca racas, Venezuela. було великою пробою сил: в день праця для заробітку, а ввечорі для нострифікації лікарського ди плому. У 1959 р. це завершилось кінцевим іспитом після всіх за конних вимог. А як це сталось, що п’ять літ пізніше д-р Людмила Починок осягнула степень професора в тому ж університеті? Про це пи ше вона: — Вже від багатьох років пра цювала я ніаі цьому університеті, в категорії інструктора, коли в 1963 р. був проголошений публичний конкурс на професора з ділянки гістології й ембріології на факультеті медицини. Я в ньо му прийняла участь. Знов мусіла складати іспити перед спеціяль- ною комісією в 4-ох видах: усний, писемний, дидактичний і докумен тальний. Я цей конкурс виграла з високою оцінкою. Сама вдово лена, головне через свою родину та й думаю, що для українського жіноцтва цей мій малий крок впе ред не є причиною для сорому. Таким чином я стала державним процесором, хоч початкуючого степеня. — Як проходить моя праця, пи таєтесь. Мій предмет (наука про тканини) викладається на пер шому році медицини. Звичайно на тому році є около 500 студен тів і їх поділено на групи по 40 із відповідним числом професорів. Наперед подається теоретичний виклад, а потім пояснюється ін дивідуально під час практик, від повідаючи на запити й допомага Н А Ш Е Ж И Т Т Я — К В ІТ Е Н Ь , 1 9 6 5 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
