Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дві тополі з-над Дніпра Я слідкую за ними вже віддав на. Мабуть, вперше ще від того часу, коли дванадцять років тому Маруся Горохівська здобула пер ший олімпійський лавр на XV-тій Олімпіяді у Гельсінках. Не зав жди є змога прочитати все, що було б цікавим, про українських чемпіонок світу з гімнастики у світовій пресі — і лише серце ча сом підкаже, котра це власне із „Russian champions“ є українка. І, зрештою, не лише гімнаста ми цікавимось. Вже від років шу- каю-вишукую у пресі згадки про пливачку Марійку Гавриш, легко атлеток Софію Бордуленко, Жан- ну Безручко, Віру Крепкіну, Га лину Сегень чи Люду Лисенко, або першунку світу з мету рати щем (у них кажуть: ,,копієм“) Надю Коняєву. Дивлюсь у поцей- бічній чи потойбічній пресі, які нові осяги здобули наші першун- ки, ось як Алла Каваленко з пли- вання, Ніна Опаленко з веслу вання, чи Валя Кузьменко з те нісу. Часом десь траплялася якась світлина в газеті, що показувала розсміяне личко світової рекор дистки із стрибання з парашутом, Люби Мазниченко, або про якийсь новий рекорд Таїси Ченчик із стрибка у височінь, чи Галини Прозуменщикової з пливання . . . Часом, дуже рідко, вони приїж джають — у наш світ. У цей світ, про який пише поетка Діма у сво єму вірші із збірки „Третій Бе рег", що у нього, у цей світ, ча сом приходять її навістити дві то полі з-над Дніпра, і питають, щоб розказати їм: ,,Ну, як ти тут жи веш . . А так, як ці тополі з-над Дні пра, приходять часом у відвідини наші стрункі спортсменки, укра їнські чемпіонки світу, з того чи іншого спорту. Вони мають на грудях чужий знак серпа і моло та, вони звуться „заслуженими мастерами спорта“ і вони говорять чужою мовою; і коли ви все таки хочете добитися від них хоч рід ного слова, завжди знаходиться тоді якась третя, яка нетерпеливо гукає: ,,Ну, что стала, папілі абє- дать! Давольно! . не зважаючи на несміливий протест: „Земляка встрєтіла . . . Паґаваріть хочу . . .“ І ми тішимося їх перемогами. Ми тішимося, коли вони здобу вають перші місця, коли вони ви переджують змагунок цілого сві ту, ми радуємося успіхами наших сестер, навіть, навіть коли коло прізвищ у газеті стоїть ненависне ,,Раша“. Це ж бо вони — наші сестри . . . Ми хотіли б попросити їх у на шу хату, сісти, поговорити, запи тати чи далі ще у Львові по до розі на спортовий майдан ростуть кипариси, чи ще стоїть ця алея, якою ми колись ходили на тренін- ґи за Стрийську рогачку, хотіли б спитати про спільних знайомих, — бо ж і такі у нас є . . . Але наго ди немає. „Пашлі атдихать па комнатам“ — говорить якась лю дина, що її офіційно називають ,,суддєю“, і вони послушно роз ходяться по готелі. Вже втретє після Мелборну та Риму заблистіло у світовій пресі ім’я Лярисси Латининої, що з Ав стралії та Італії привезла домів золоту олімпійську медалю. Токіо дало їй срібний олімпійський лавр — що у спорті, в якому рішають десятинні частини точок, не озна чає поразки. А золотом заблисло знову ім’я другої дочки України, Поліни Астахової; вона була вже олім пійською чемпіонкою в Римі, і во на здобула найвищу перемогу в Токіо. Астахова і Латиніна, це найвищий рівень гімнастичного спорту в цілому світі. Коли комусь — хто не мав на годи бачити ніде в дійсності, ні на телевізійному екрані виступів наших мисткинь — може здава тися що гімнастика це „нудний спорт11 — бо ж тут нема безпо середньої боротьби, елементу зу стрічі з противником — то цей, повинен був побачити хоч один із цих виступів на тому рівні, що був цього року в Токіо. На телевізійному екрані ми ба чили, як змагалися дві українки з якоюсь третьою (вибачте, забув хто це була). Поезія руху, опа нування людського тіла до меж можливостей, неймовірний балянс тіла — це щось, що приказує за бувати за найсильніші емоції спортів з елементами безпосеред ньої боротьби. Балет? — При всій пошані для сценічного^ ми стецтва — це, таки, більше ніж балет. Тут немає грайливих реф лекторів, тут немає кор-де бале ту, що творить тло для пріма- балєрини, тут немає гучної орке стри . . . Тут лише безжалісне око суддів, що нотують точки і пере мінюють їх на змагові оцінки, а ці зміняються опісля на золото і срібло та бронзу — олімпійських медалів. Може дещо перестарілим може здаватися порівняння, що його наведу — бо ж у епосі тракторів і комбайнів трохи археологічним звучить згадка про женців і Поліна Астахова Gymnast of Ukraine Polina Astakhova won several golden medals at the Olympic games in Tokyo НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1964 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
