Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дві тополі з-над Дніпра Я слідкую за ними вже віддав на. Мабуть, вперше ще від того часу, коли дванадцять років тому Маруся Горохівська здобула пер ший олімпійський лавр на XV-тій Олімпіяді у Гельсінках. Не зав жди є змога прочитати все, що було б цікавим, про українських чемпіонок світу з гімнастики у світовій пресі — і лише серце ча сом підкаже, котра це власне із „Russian champions“ є українка. І, зрештою, не лише гімнаста ми цікавимось. Вже від років шу- каю-вишукую у пресі згадки про пливачку Марійку Гавриш, легко атлеток Софію Бордуленко, Жан- ну Безручко, Віру Крепкіну, Га лину Сегень чи Люду Лисенко, або першунку світу з мету рати щем (у них кажуть: ,,копієм“) Надю Коняєву. Дивлюсь у поцей- бічній чи потойбічній пресі, які нові осяги здобули наші першун- ки, ось як Алла Каваленко з пли- вання, Ніна Опаленко з веслу вання, чи Валя Кузьменко з те нісу. Часом десь траплялася якась світлина в газеті, що показувала розсміяне личко світової рекор дистки із стрибання з парашутом, Люби Мазниченко, або про якийсь новий рекорд Таїси Ченчик із стрибка у височінь, чи Галини Прозуменщикової з пливання . . . Часом, дуже рідко, вони приїж джають — у наш світ. У цей світ, про який пише поетка Діма у сво єму вірші із збірки „Третій Бе рег", що у нього, у цей світ, ча сом приходять її навістити дві то полі з-над Дніпра, і питають, щоб розказати їм: ,,Ну, як ти тут жи веш . . А так, як ці тополі з-над Дні пра, приходять часом у відвідини наші стрункі спортсменки, укра їнські чемпіонки світу, з того чи іншого спорту. Вони мають на грудях чужий знак серпа і моло та, вони звуться „заслуженими мастерами спорта“ і вони говорять чужою мовою; і коли ви все таки хочете добитися від них хоч рід ного слова, завжди знаходиться тоді якась третя, яка нетерпеливо гукає: ,,Ну, что стала, папілі абє- дать! Давольно! . не зважаючи на несміливий протест: „Земляка встрєтіла . . . Паґаваріть хочу . . .“ І ми тішимося їх перемогами. Ми тішимося, коли вони здобу вають перші місця, коли вони ви переджують змагунок цілого сві ту, ми радуємося успіхами наших сестер, навіть, навіть коли коло прізвищ у газеті стоїть ненависне ,,Раша“. Це ж бо вони — наші сестри . . . Ми хотіли б попросити їх у на шу хату, сісти, поговорити, запи тати чи далі ще у Львові по до розі на спортовий майдан ростуть кипариси, чи ще стоїть ця алея, якою ми колись ходили на тренін- ґи за Стрийську рогачку, хотіли б спитати про спільних знайомих, — бо ж і такі у нас є . . . Але наго ди немає. „Пашлі атдихать па комнатам“ — говорить якась лю дина, що її офіційно називають ,,суддєю“, і вони послушно роз ходяться по готелі. Вже втретє після Мелборну та Риму заблистіло у світовій пресі ім’я Лярисси Латининої, що з Ав стралії та Італії привезла домів золоту олімпійську медалю. Токіо дало їй срібний олімпійський лавр — що у спорті, в якому рішають десятинні частини точок, не озна чає поразки. А золотом заблисло знову ім’я другої дочки України, Поліни Астахової; вона була вже олім пійською чемпіонкою в Римі, і во на здобула найвищу перемогу в Токіо. Астахова і Латиніна, це найвищий рівень гімнастичного спорту в цілому світі. Коли комусь — хто не мав на годи бачити ніде в дійсності, ні на телевізійному екрані виступів наших мисткинь — може здава тися що гімнастика це „нудний спорт11 — бо ж тут нема безпо середньої боротьби, елементу зу стрічі з противником — то цей, повинен був побачити хоч один із цих виступів на тому рівні, що був цього року в Токіо. На телевізійному екрані ми ба чили, як змагалися дві українки з якоюсь третьою (вибачте, забув хто це була). Поезія руху, опа нування людського тіла до меж можливостей, неймовірний балянс тіла — це щось, що приказує за бувати за найсильніші емоції спортів з елементами безпосеред ньої боротьби. Балет? — При всій пошані для сценічного^ ми стецтва — це, таки, більше ніж балет. Тут немає грайливих реф лекторів, тут немає кор-де бале ту, що творить тло для пріма- балєрини, тут немає гучної орке стри . . . Тут лише безжалісне око суддів, що нотують точки і пере мінюють їх на змагові оцінки, а ці зміняються опісля на золото і срібло та бронзу — олімпійських медалів. Може дещо перестарілим може здаватися порівняння, що його наведу — бо ж у епосі тракторів і комбайнів трохи археологічним звучить згадка про женців і Поліна Астахова Gymnast of Ukraine Polina Astakhova won several golden medals at the Olympic games in Tokyo НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1964 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
