Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Перша українська публіцистка Марія Орищук Публіцистика — це один із найдієвіших засобів впливу на су спільство — це безпосереднє звернення з гарячим надхненним словом до народу, подекуди це атака чи оборона своїх позицій пером. Українська публіцистика кінця XIX ст. мала особливо ви датних представників, що звер тались до народу із сторінок га зет, журналів, альманахів. Вони порушували найпекучіші питання часу, активно входили в життя, розробляли світогляд української людини. До тих діячів пера нале жить теж Наталія Кобринська, громадська, публіцистична й лі тературна діячка Галичини, що своїми оповіданнями з жіночого життя та добре опрацьованими статтями боролась за рівноправне становище жінки в родинному, су спільному й національному житті. Головною сторінкою її публі цистичної діяльности є відважна, наполеглива боротьба письменни ці за права жінки. „Я через літе ратуру дійшла до зрозуміння по ложення жінки в суспільстві, пи сала Кобринська у своїй автобіо графії — тож хотілам і других повести на ту дорогу“. Цю свою думку вона розвинула на перших основних зборах Товариства Русь ких Жінок у Станиславові і її во на підтвердила і в статуті това риства. У статті „Про первісну ціль Товариства Руських Жінок у Станиславові", заснованого у 1884 р. вона говорить: „Уже сам факт, щоб зібрати жіноц тво під стяг літератури задля прояс нення й поєднання думок, міг вихо дити тільки з того переконання, що кожна річ, література чи наука, лиш настільки має правдивої вартосте, на скільки може принести практичний пожиток. Кожний, хто слідив за роз витком людської суспільносте, прига дає собі з історії хвилі, де 'мовчала преса, не було парляментів, жадного вільного вибору, ні вільної дебати, всюди наказане було мовчанє і все мовчало. Тоді література була одним прибіжищем вільної думки і слова... То чи ж жінки, ідучи слідом за здоро вим літературним напрямком, не могли би знайти в нім гідного заступника своїх прав і вимогів?" Це своє переконання вона пе реводить у життя різними захода ми. У 1887 р. вона спільно з Оле ною Пчілкою видає альманах „Перший вінок“, який започатко вує нову галузь жіночої діяльно сти, а саме публіцистики, а зго дом журналістики. Цей перший пам’ятник жіночого пера був гід ним доказом зрілости української жінки, як у літературній ділянці, так і в науково-публіцистичній. І хоч тодішня критика не .прийняла його прихильно через його посту повий напрям, проте він став для жіноцтва дороговказом. Воно зро зуміло, що через освіту, літера туру, публіцистику й журналісти ку лежить його шлях до рівности і впливу у суспільстві. * * * Продовжуючи ці заходи Ната лія Кобринська приступила до ви дання жіночої бібліотеки „Наша Доля“. На її заклик у тій справі щедро відгукнулось українське жіноцтво, надсилаючи свої по жертви. У першому випуску 1893 року уже переважила публіцисти ка над белетристикою. Нові ав торки — Євгенія Ярошинська, Ольга Кобилянська, Марія Рева- кович є доказом, що Наталія Ко бринська вміла знайти й притяг нути нові сили. Поміщений тут також статут дитячих сільських захоронок, ідея, яку Кобринська широко пропагувала. Але най більш прикметна її стаття „Жі ноча справа в, Галичині11. Тут во на дає огляд того, хто та як від носився до жіночого руху від ча су станиславівського з’їзду. І тут уперше заблистіло її полемічне перо. Вона виразно осуджує на станову радикалів, що офіційно наче б то ставляться прихильно до жіночого руху, але в суті лег коважать його. З болем душі пи ше вона: „В тім часі зорганізувалась уже тре тя партія в краю, звана радикальною і стала видавати часопис ,,Народ‘“. Деякі жінки дуже числили на ту пар тію, котра положила своєю ціллю стояти за права робітних людей, на підставі, що питання жіноче є також лиш питанням праці, зарібку і платні, а затим є питанням робітничим. Але „Народ“ та його молоді адоранти як раз не підхопили тої провідної думки питання жіночого”. Вона закидує їм також непра вильний погляд на статеві взає мини: „Найліпшим доказом »вільна лю бове. Радикали ставлять її яко одино ку ціль жіночої еманципації, коли я ніколи того питання не підношу, а пер ше хотіла б вибороти економічну не залежність жінки від мужчини, і по мойому, говорити тепер жінці про вільну любов, значить єще більше її понизити і зробити іграшкою мужчи ни, — то ж коли моя еманципація під косить жінок науки і праці, їх — пе редусім кокети й упавші індивідуа". Тут же Н. Кобринська займає становище й до визнавців „нової ери“, себто національних демо кратів, а властиво Олександра Барвінського. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1964 З Наталія Кобринська N atalia K obrynska founded the first U krainian w om en’s organization in 1884 and fought w ith her pen for wom en rights.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
