Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XXI ЛИСТОПАД, 1964 Ч. 10. Марта Калитовська ЛЬВІВ (Уривок) Полюбила те місто безтямно я у час безнастанних 'боїв; коли небо сміялось весняно і у загравах вечір горів. Коли місто пустіло і бігли паровози, лишаючи схід, і тягнулись дорогами збіглі, а черемхи їм пахли у слід. Коли ночі були непривітні, і гармати мережали сни, але ранки сміялись тендітно неповторної тої весни. Коли вітер гуляв, коли злився на руїнах самітних домів, гасла ніч, тихий ранок будився і вставало життя з-між димів. ЮР Внизу зелений парк розбив намет сторожу давши запашним кленам Крилате листя бігло в пірует, віддавши волю запашним вітрам. Стежками бігав гамір. Але там, десь слухав співу радісний поет, майстерно ткав роздуманий сонет розкішний дар, незнаний ще вікам. 'Немов прецизно кована гравюра, здіймалась струнка сильветка Юра, шукаючи між земним й Божим зв’язь. Один лиш знав про марності турбот, про людське горе й радощі висот — задивлений в таємно-вічне — Князь. Із збірки „Лірика" У річницю збройної сили Союз Українок Америки бере живу участь у 50-літті Українських Січових Стрільців, доказ, що його членки мають почуття співвідповідаль- ности за українську збройну силу. До того упо- важнює їх участь української жінки в рядах УСС, як і в пізніших військових українських форма ціях. Вони є часткою я її зусиль, покладених на 80-літньому шляху нашого жіночого руху. Бо історичні успіхи треба приготовити, а появу українського війська XX. століття попередила довга доба культурного, політичного й організа ційного відродження. Маси української публіки на Січово-Сокільському Здвизі у Львові в червні 1914 p., побачивши відділи стрілецької організа ції, членів Т-ва Українських Січових Стрільців у військових одностроях і зі зброєю в руках, пережили глибоке потрясення; оце вперше від 150 років появляється знову на українській землі її військо, молодь готова здійснювати прагнення народу, власну державу. Коли кілька місяців пізніше вибухла І. сві това війна, Українські Січові Стрільці оправдали народні сподівання; вони станули до бою з мо гутньою^ Росією, в рямках австрійської армії, були завжди в її перших рядах, а в криваво здо бутих ними місцевостях завішували український прапор. Вони врятували західню Европу від за- ливу московського війська своїми переможними боями в Карпатах, як колись урятували її Запо рожці від заливу монголів. Представники австрій ського уряду, які робили все можливе, щоб не допустити до розвитку українського війська, об меживши його кількісно з 25.000 зголошених до 2.000 одиниць — тепер висловлювали свої при знання і подяки. Але політичні концесії за цю жертву крови одержали не українці. . . Здавалось би даремною була боротьба, так як безуспішними були пізніші дії УГА, армій Визвольних Змагань та УПА. Одначе тепер ми свідомі того, що ці жертви були конечними ступ невими етапами історичного шляху народу, що йде до свого самостійного буття. Є країни, що їм доля кидає державну форму за дармо, як потріб ний чинник міжнародньої коньюнктури. Україн ський нарід цього щастя не має. Навпаки. Він мусить сам посвятою, активним культурним І су спільним розвитком, а колись і жертвою життя заплатити за свою незалежність. Українські ма тері, сестри, дочки і внуки мусять себе й своїх дітей до цієї жертви приготовляти. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1964 1
Page load link
Go to Top