Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська ЗБНЯ РОБИТЬ ВСЕ САМА Маленька Зеня дуже хоче по магати мамі в роботі. Усім ціка виться, все хоче знати і сама зро бити. Нериз буває, прямо вириває у мами якусь роботу з рук і голо сить: —- Я сама, мамо, я сама! І робить сама: то лівий черевик на праву ногу взує; то тут щось переверне, там щось зіб’є. То кім натні квіти так попідливає, що аж поверх землі річка на підлогу пливе і мамі з того ще більше роботи. То знов у кухні ухопить сірни ки і репетує: ДУМіКИ: Здалека, здалека до вас прилетіли ми вмить. Не можуть нас хмари, чи гори, чи ворог спинить. Зда лека до вас ми прилинули вмить. 1 БАБУСЯ: Думки? 2 БАБУСЯ: Чиї думки? ДУМКИ: Ваші внученьки вислали нас„ Вони вас кохають і згадують вас. БАБУНІ: Внученьки?! 1 БАБУСЯ: То моя Ганнуся не за була про мене?.. 1 ДУМКА: Ні, бабусю. 2 БАБУСЯ То ти згадуєш мене, Оксанко? 2 ДУМКА Так, бабусю. ОБИДВІ ДУМКИ: Тебе я щиро, ба буню, вітаю і скоро вернуся до рід ного краю. (Обіймаються з бабунями, потім по волі кружляють і по одній виходять). 1 БАБУСЯ (прокидаючись): Чи це мені приснилося? 2 БАБУСЯ: Чи це мені привиділось? 1 БАБУСЯ: Немов до мене моя вну ка промовляла! 2 БАБУСЯ: Немов моя Оксанка біля мене була! 1 БАБУСЯ: Немов сонечко мені при світило! 2 БАБУСЯ: І мені немов серце зо гріло! 1 БАБУСЯ: І вже мені не так зимно. 2 БАБУСЯ: І вже не так темно... 1 БАБУСЯ: І не так сумно... 2 БАБУСЯ: І не так страшно... Знову засипляють. Музика тихо грає. З’являються думки, кружляють навколо бабусь. (Завіса помалу падає). Кінець. — Я сама, мамо, я сама запа лю газ! І мама насилу мусить відбира ти в неї сірники та ховати кудись на високу шафку. То спустить гарячу воду у ванні і кричить, що їй попарило ручки. Буває теж, що встромить електричну втичку у контакт і світло непотрібно го рить, або щось-там майструє біля телевізора. Так, замість, щоб помагати ма мі — все більше нашкодить. Одного разу мама поставила на горіючий газ молоко і засипала кашку для Зені, а сама на хви линку відвернулась. В цю мить Зеня приставила собі стільчик до плити, ухопила ложку і проказа ла собі: „Я сама, я сама буду мі шати кашку!“ То, знаєте, кашка варилась по воленьки, лише „буль-та-буль“. А нашій Зені це було за повільно і вона підкрутила газ вище. Ну, а кашці стало занадто гаряче. То вона, як нараз люто не забулько тить, не зашипить і як вам піде угору, угору, щораз вище! Та вже з риночки вибігає на плиту. Тут Зеня ухопила риночку за дер жачок — ба, але держачок гаря чий, пече в ручку. То Зеня ,,хап“ за якийсь платочок (бачила, що мама нераз його брала), щоб охо ронити ручку. Але — але — про стягла платок заблизько до горі- ючого газу і він загорівся. І що ж то у цю мить сталось, Боже, Ти мій! Кашка біжить, газ заливає, пла ток у ручці Зені горить — крик, гвалт, мама біжить Зені на поря тунок. А тут уже ціла кухня пов на диму. І мама засукує рукави, та береться чистити цілу плиту та газові проводи. А Зеня плаче: — Мамо, мамо, Зеня вже біль ше не буде робити так сама... Ну, і що ж, — думаєте, стала більш уважна? Де там! їй усе ще кортить щось самій зробити. Надходили Різдвяні свята. Тат ко добув із сховку минулорічні, настромлені на довгий, електрич ний дріт, жарівки-лямпочки, щоб випробувати, чи ще світять, чи ще придадуться на ялинку. І коли татко випробовував жарівки, Зеня стояла побіч і пильно пригляда лась. І от, показалось, що одна жарівка не світила. Татко сказав: „Це нічого, пізніше направлю11. (Докінчення на обгортці) ОСІННЯ КАЗОЧКА Є на світі мама — Осінь золота. Трьох синочків має Славна мама та. Тих синочків знає Кожен, діти, з вас. Кожен їх згадає, Як приходить час. Наш Івась маленький Знає всіх підряд: Вересень і Жовтень Та ще й Листопад. Вересень, мов мама, Всіх дітей збере, Вдягне їх і взує, В школу поведе. Жовтень візьме пензель І барвисті фарби, Всі дерева в лісі Розмалює гарно. Листопад холодний Всіх вітрів скликає І чудове листя З дерева зриває. Падають листочки, Падають всі вряд. Осінь вже надворі. . . Місяць листопад. Марія Стратієнко НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1964 23 Зеню щось сильно затрясло й кинуло з ніг...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
