Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Д У М К И Фантазія в 2-ох діях Тамари Лівші й Оксани Драго- маново ї. ДІЄВІ ОСОБИ: Мама Ганнуся 1 дівчинка 2 дівчинка Хлопець 1 бабуся 2 бабуся Думки, Діти І. ДІЯ Сцена уявляє звичайну кімнату. По середині стіл, навколо стільці. Збоку фортепіян. ГАННУСЯ (грає на фортепіяні).* МАМА (входить на сцену): Доню, де ти? йди сюди! ГАННУСЯ (підходить до мами, ма ма дає їй книжку). МАМА: Сьогодні день твого наро дження. Ти вже велика і розумна дів чинка. Вмієш добре читати. Оце тобі книжечка з гарними віршами. Будеш їх читати і деякі вивчиш на пам’ять. ГАННУСА (дякує, цілує маму). МАМА: Піду тепер приготовити щось для твоїх гостей, бо вже неза баром почнуть приходити на твоє свя то. (Мама відходить). ГАННУСЯ (розглядає книжку): Який цікавий віршик! (Читає): МУДРА КИЦЬКА У дзбаночку молоко, Ох, то штука ловка! Та як його скоштувать, — Не влізе головка! Наша киця дуже мудра, — Способу добрала: У той кухличок узенький Хвостика вмачала. Отже кухлик не звалила* Зробила обачно, Тепер хвостик витягає, Облизує смачно. (Олена Пчілка) * Фортепіян може стояти перед за слоною і Ганнуся може грати ще пе ред тим, як відслоняється завіса. Приходять діти, приносять пакуноч ки з подарунками, Ганнуся приймає їх, складає на столі, вітає дітей, дякує. Приходить мама, несе на тарілці чоко- ляду, тістечка. Діти сідають навколо стола. Мама їх частує. МАМА: Діти, що якби на честь Ган нусі заспівали б усі разом? ДІТИ: Добре, добре! (Співають). МАМА: А тепер, хто вміє якийсь віршик, нехай скаже. 1 ДІВЧИНКА: Я знаю! 2 ДІВЧИНКА: Я знаю! ХЛОПЧИК: Я знаю! (Кажуть вірші. Можна дібрати, які завгодно. Можуть теж щось протан цювати, проспівати, в залежності від того, що вміють). ! ДІВЧИНКА: В тій книжечці, що я тобі сьогодня подарувала, є гарний віршик про бабусю. Тільки я його не знаю на пам’ять. 2 ДІВЧИНКА: У мене на Україні ли шилась бабуся. 1 ДІВЧИНКА: І у мене також. ХЛОПЧИК: І у мене! 2 ДІВЧИНКА: Мама каже, що ба буня тужить за мною. МАМА: Певно, що тужить. 1 ДІВЧИНКА: Моя мама казала, що моїй бабусі дуже сумно там самій. МАМА: Певно, що дуже сумно. 2 ДІВЧИНКА: Давайте, напишемо листи до наших бабусь. І ДІВЧИНКА: Давайте, напишемо. Гекнусю, дай нам папір і перо. МАМА: Стійте, діти. А як же ми пе решлемо ті листи? Бабусі ваші живуть за залізною заслоною і крізь неї не пройде ніякий лист. 1 ДІВЧИНКА: Кажуть, шо з такі пташки, яким можна доручити листи. Може б ми знайшли таку пташку? МАМА: Ні, діти. Наш край далеко і немає тут такої пташки, щоб туди залетіла. (Діти засмучено мовчать). МАМА: Знаєте що, діти? Спробуємо вислати до наших бабусь наші думки. ДІТИ: А як це зробити? МАМА: Ось як: затуліть очі, і нехай кожен згадає свою бабусю і подумає: Лети, моя думко до моєї бабусі. Ба бусю, я про тебе пам’ятаю і кохаю тебе. Я вірю, що вернуся до рідного краю і ми побачимось! ГАННУСЯ: Мамо, чи може таке бу ти? Чи полетять справді наші думки до бабунь? МАМА: Може й полетять... Спро буйте! (Усі діти сідають. Беруть голови в руки і зажмурюють очі). Завіса. II. ДІЯ Убога кімната. На лавочці сидять, зі гнувшись над роботою — шиттям або латанням — дві бабуні. 1 БАБУСЯ: Ой, щось я не добачаю, не йде моя праця. 2 БАБУСЯ: Та й моя не йде. Зимно мені, терпнуть руки... 1 БАБУСЯ: Зимно, і темно, і сумно. 2 БАБУСЯ: І мені сумно. Лишились ми тут самітні. 1 БАБУСЯ: Так. Зовсім самітні. Як би не ви, сусідко, то ні з ким було б і посумувати. 2 БАБУСЯ: Згадати давні часи, зга дати про внуків. 1 БАБУСЯ: Мені все сьогодні моя внука Ганнуся згадується. Сьогодні їй сповнилося вісім років. Далеко вона, далеко... (зітхає). 2 БАБУСЯ: І у мене двоє внуків на чужині. 1 БАБУСЯ: У моєї Галочки волосся русяве, а очі карі, великі. 2 БАБУСЯ: А у моєї Оксанки во лосся, як золото, а оченята живі, як вогники. А внука свого я так і не ба чила. Довідалась, що він народився, а чи побачу колись... не знаю. 1 БАБУСЯ: Як зимно! 2 БАБУСЯ Як темно! ОБИДВІ: Як сумно! (Сидять, похнюпившись. Тихо грає музика. Тримаючись за руки входять ДУМКИ і тихо кружляють навколо бабусь). ДУМКИ: Ми думки! Ми думки! Ми думки! Ми думки! Ми вільні, як вітер, як проміння швидкі... Ми думки... Ми мрії, думки! 1 БАБУСЯ: Що це? 2 БАБУСЯ: Хто це? 1 БАБУСЯ: Звідкіля вони? 2 БАБУСЯ: Які вони гарні! г г НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
