Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
С - Ф - v - ж - © Світова Федерація Українських Жіночих Організацій ЧИСЛО ДЕСЯТЕ У вісімдесятл і ття ШІСНАДЦЯТИЙ РІК ВИДАННЯ ДОЛЯ ПЕНСІОНЕРІВ До журналу „Радянська Жін ка що виходить у Києві, напли ває багато запитів і скарг. Цілого перегляду їх не маємо, а друку ють тільки ті, що їх удалось по лагодити. Впадають в очі часті скарги пенсіонерів чи властиво тих, що добиваються пенсії. Колгоспниця О. Неглядюк із с. Маньківці Хмельницької області жаліється на те, що правління колгоспу зво лікає призначення їй пенсії. По дібно пише колгоспниця X. Буза з села Тиврів на Вінниччині. Во на поскаржилась, що правління артілі безпідставно відмовило їй у призначенні пенсії. В листі на водились також інші факти пору шень у справі призначення кол госпних пенсій. Редакція пороби ла заходи в тих справах і пенсію обом жінкам признано. Значить було в них право на те. Забезпечення старих людей є завжди осередньою проблемою державної суспільної опіки та за конодавства. Над їх оправненням уже не дискутують у „капіталі стичних" країнах, а тільки роз глядають кращі їх можливості. А тут виявляється, що право на пенсію поодинокі особи мусять виборювати різними заходами. По казується, що „порушення" при значень колгоспних пенсій є ча стим явищем у країні соціялізму! Хто знає колгоспні умовини життя і праці, злиденну зарплату у формі „трудоднів", нестачу па лива і взуття, недостатній харч -— уявляє собі становище пенсіоне рів. Вони є пасинками у системі, де доводиться добувати засоби прожитку хитрощами, обміном чи спекуляцією. До цього вони, а зокрема старші жінки найменше пристосовані. А тут ще й скромну пенсію, що їм прислуговує, не все можуть дістати! У грудні ц. р. сповняється 80 літ від хвилини, коли засновано в Станиславові Товариство Русь ких Жінок. У тому ж році на Вищих Жіночих Курсах у Києві заснувався Гурток Студенток. І так у двох частинах української землі жіноцтво проявило свою во лю до організованого життя. Вісімдесят літ — це довгий шмат часу. Крок за кроком по сувалось українське жіноцтво вперед, здобуваючи одну пози цію за другою на своєму шляху. Не маємо змоги накреслити тут поодиноких етапів. Але є на цьо му шляху багато моментів, що виявляють його надзвичайні ося ги. Пригадати хоч би петицію за допущенням жінок до вищої осві ти, 1890 p., яку за почином Н. Кобринської внесли українські посли у віденському парляменті. Це сталось майже рівночасно з заходами німкинь і чешок у тій справі тоді, коли інші народності Австро-Угорщини й не думали про те. Подібним кроком був ко- мунікат „Всеросійського Союзу Рівноправносте Жінок" у Полта ві, що іпід час революції 1905 р. з ініціятиви Олени Пчілки прого лосив вимогу автономії для Укра їни. Мабуть не було в тому часі плятформи, з якої пролунав у ту хвилину такий клич! Пригадуєть ся теж створення Фонду „На по треби України11 у 1912 p., коли то поовідні одиниці з-поміж жі ноцтва (К. Малицька і М. Бі лецька) відчули вагу хвилини на передодні І. світової війни. При збирані в цій акції гроші стали першим фондом організування Українських Січових Стрільців. У хвилину народнього лихоліття, яким можна вважати „пацифіка цію" Галичини в 1930 p., україн ському жіноцтву вдалося стягну ти міс Шипшенкс, секретарку Міжнародньої Ліги Мира і Свобо ди на об’їздку пошкодованих сіл. її звіт про те, що вона бачила і чула, зробив своє враження в Женеві. Це тільки найважніші моменти насуваються. А скільки було при кладів жертвенности й посвяти, працьовитости й дбайливости, ду хової сили і любови до свого на роду! Цього не можемо розгля нути в короткій статті. Але дока зом здорового кореня нашого жі ночого руху та його успішного 80-літнього шляху є теперішнє об’єднання українського жіноцтва у вільному світі. Недавно тому ми відзначили 15-ліття Світової Фе дерації Укоаїнських Жіночих Ор ганізацій (СФУЖО). Хоч жіночий рух проходив всю ди майже однаковим шляхом, про те в кожного народу має він свої питоменності. Є вони також і в нас. Саме з нагоди 80-ліття варто їх усвідомити і зрозуміти, бо це допоможе нам їх плекати чи роз винути. Тяга до освіти, що лягла в ос нову жіночого руху, в Укоаїні мала свій окремий підклад. Укра їнська жінка добувала освіту, щоб нею допомогти потребую чим і в тому (Ьах учительки чи лікаря їй був найбільш відповід ним. На цьому народницькому кличі виросла ціла традиція і вна слідок того в Україні тепер усе навчання і вся здоровна служба є в. руках жінок. Згідно з най новішими даними в Україні є 48.764 лікарки, а 75% вчитель ського персоналу — це жінки. Число вчених (професорів, док торів наук, доцентів, кандидатів наук) є понад 800. Хоч больше- НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1964 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
