Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Чия мама краща? Ніна Наркевич Це було весною, коли так гарно світило сонечко, голубіло небо., а на луці, коло лісочку велика сос на простягала до сонячного про міння свої пахучі, лапасті гілки та серед пахучої шовковистої тра вички розцвітали яскраві чудові квіти. Ось і зібрались туди всі лісові та польові звірятка. Тут була ве села цокотуха білочка, що пере стрибувала з однієї гілки на дру гу. В темній зелені гілок то сям, то там, з’являвся її пухнастий хвостик. В густій травичці бави лися зайченятка. Тільки їх веселі очка та гострі довгі вушка визи рали звідти. Недалеко від них па слося біленьке пухнасте ягнятко, а з нірки повибігали грітися на сонечку маленькі польові мишки. Всі тішилися весною. Всі вітали веселий ясний день. З близького до луки двору прибіг бавитися маленький рябенький песик. Якби ви розуміли мову звіряток, то б почули, про що вони говорили сьогодні. — Гав-гав-гав! Гей, мої лю бенькі, чи ви не чули новину? Сьогодні всі люди святкують День Мами. Як то гарно виглядає! Моя маленька господиня Маруся вже приготувала дарунки для мами: гарні квіти та цукорки. А, смачні! Вона мене почастувала цими цу- корками. — Бе-бе-е! Всі люблять свою маму — обізвалось ягнятко. — Але я думаю, такої любої мами, як моя, немає більше в світі! Це ж вона дає мені пити солоденьке мо лочко, це ж вона мене обмиє, а як якась небезпека, то завжди ме не попередить, щоб ховалася ско ріше. Такої мами ніхто не має. — І неправда! І неправда! — зацокотіла з вершечка сосни бі лочка. — Такої мами, як у мене ніхто не має. Вона завжди збирає для нас горішки, жолуддя, вона вчить нас стрибати ось як дале ко! — Білочка війнула хвостиком і, як вітер, перелетіла з одної гіл ки на другу. Зайченятко висуну ло свої вушка з травиці та несмі ливо й собі промовило: — А ось ми думаємо, що наша мама найлюбіша. Якби ви зна ли, якої капусти та морковки во на нам приносить, а як добре вчить нас швидко бігати! Ні один звір нас не дожене! Ось гляньте! — і зайченятко погнало геть крізь густу траву, тільки на хвилину щезав та знову показувався його пухнастий хвостик, як пишна бі ла квітка, а травичка тільки лег ко шелестіла: — Який же ти швидкий, зай чику! — Гав, гав, гав! — ображено загавкотів песик. — То все дур ниці, оці ваші мами! Моя найму- дріша. Вона не тільки мене годує, миє, а ще й стереже хату моєї господині. І пішла далі сварка між звірят ками: — Пі, пі, пі! Моя мама най краща! — пищало мишенятко. — Ку-ві-ві-ві! Ні, моя! — верещало поросятко, що невідомо звідки Олена Цегельська Буває діти просять: — Олю, а розкажи нам дещо про вашу Ки- цю-Мищо! — То Оля і розказує: — Ми, знаєте, нашу Мицю ще молоденькою дістали в подарунку від нашої тети з фарми. Вона бу ла прегарна: вся біленька, пухна та, мала лише одну чорну плямку на шийці, наче яку краватку. Була весела, гралась із нами; ми її го лубили, пестили. Та недовго так тішились нею... прибігло на ту звірячу нараду. — Е, е, е, ні! Моя! Моя! — мало не плакало ягнятко! Раптом над лукою майнула тінь. Це, вгжко махаючи велики ми крилами прилетів старий во рон. — Щ об то ви не казали, то всі ви нічого не розумієте — промо вив він, сідаючи на суху гілку. — Ось краще послухайте мене: я скрізь літаю, скрізь бачу, то ска жу вам: для кожного з вас ваша мама найкраща, для кожного з вас ваша мама найдорожча, бо ніхто про вас так не подбає, як рідна матуся. А для всього світу кожна мама може бути теж до брою та корисною. Ось песикова мама стереже хатку, а ягняткова дає вовну, що з неї виробляють теплу одежу. Ото ж не сваріться, а краще подбайте сьогодні теж про свою матусю, бо це день, ко ли кожний вітає свою маму. Так закінчив свою мову ворон. — Ну бувайте здорові! Я вже трохи від почив, полечу далі. Люблю скрізь літати та все знати. Кра-кра-кра! — і полетів. Зашуміла від пориву вітру сос на, ніби прощала ворона. — Він мудрий, він мудрий! — шепотіла вона. — Слухайте його, він правду каже; всі мами дорогі для своїх діточок. Сталося лихо. От, ледве ми її до міста привезли і випустили на го родчик, як тут уже, де не взявся сусідський кіт. Отой, знаєте, чор- ний-пречорний з великою, гранча стою головою, зі злющими, зеле ними очима, що вночі, немов тії ліхтарні виблискують у темноті. І не встигла ще наша Миця волею натішитись, як він уже скочив із плота — так, як вам злющо не зафоркає носом, як не посунеться Наша Киця-Миця 24 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
