Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Іїоворотці розказують Рік 1957 — знаменний в історії української еміграції в Аргентині. Тоді то сотні й тисячі наших зем ляків, обмануті брехливою мос ковською пропагандою, відцура лись волі, повертаючись добро вільно ,,на родіну“. Ще пам’ятає мо численні згадки в тодішній пресі, що перестерігала їх перед цим кроком. Бунтувались проти того теж їх в Аргентині народже ні діти. Але нічого не помагало, бо збаламучені батьки таки потягну ли їх за собою до комуністичного „раю“. Сьогодні по шести чи семи ро ках гіркого досвіду ці родини по вертаються. Прибувають одинцем, бо тільки нечисленним із них це вдається. Закоштувавши „свобо ди мовчать завзято й довідатись від них не можна майже нічого. Видно перейнялись атмосферою ,,родіни“, а й страх за рідних, що там залишились, каже їм мовчати. Зате їхні діти більш отверті й тут і там розказують дещо про від носини, в яких їм довелось жити. Так і розговорилась я з однією родиною, що повернулась, про живши сім літ у Львові. їх дочка, що ще в Аргентині закінчила се редню школу, поділилась своїми враженнями зо мною. Я поставила їй різні питання та тут вибираю два, що для читачок Нашого Жит тя найбільш цікаві. Як живе жінка й мати в Укра їні? По хвилині надуми дівчина (на звімо її Оксаною) відповіла мені, що це найбільш поневірювана істота в совєтському режимі. Всу переч большевицькій брехні, що жінка зрівняна у правах із муж чиною, вона лиш позірно кори стується якимись правами. Пра цює завжди на найтяжчій праці, при дорогах, при залізниці, при будові. Кожен може бачити, як вона виносить на спині цеглу й каміння аж на п’ятий поверх по сходах риштування. При дорогах направляє асфальт або вимощує ями. На залізниці вантажить тя гарі.. Заробляють ці робітниці (некваліфіковані) по 35-36 руб лів місячно), кваліфіковані (му лярі, бетонниці) 40—45 рублів місячно). Постаті в тих жінок згорблені, обличчя передчасно по старілі. До того вони блідаво- жовті від недостатньої їжі. Убра ні дуже лихо. Але й у неділю, ко ли зодягнуться краще, ніщо не може затерти в них того висна женого вигляду, тієї згрубілої хо ди. Про якийсь смак в одязі, на який зважають жінки в цілому світі, не може бути й мови. Пере січна робітниця в Аргентині — це в порівнянні з ними елегантна постать. Але помимо того є в СССР ще більш упосліджена жінка. Це є — колгоспниця. Вона працює на колгоспному лані на буряках або на кукурудзі. Кожній жінці упра ва колгоспу приділює півтори до двох гектарів буряків або кукуру дзи для обрібки. Отже вона му сить це прополоти, обсапати кіль ка разів, викопати згл. виломити і віддати. Це мусить виконати дос конало, бо йнакше не дістане за плати. За трудодень, на який скла даються 2-3 дні звичайної праці (високі ж норми!), платять по півтори кґ зерна і 25 копійок. До того вона відповідає також за кількість зібрану з гектара, отже мусить нераз сторожити в полі, щоб оберегти його від злодіїв. Заплату дістає колгоспниця аж по зборі хліба. Як дають собі раду ті жінки, що мусять нераз году вати дітей і нездібних до праці батьків, то Бог один знає. Чи жінки виконують релігійні практики? Оксана могла відповісти на це питання, бо пізнала багатьох під час праці у місті та побуту у сво яків на селі. Старші жінки ходять до церкви там, де вона є. Молод ші бояться втратити працю і хо дять лиш потайки. Моляться зви чайно йдучи на роботу. Часу на молитву багато немає та й буває таке, що вдома ховаються з мо литвою перед своїми власними дітьми. Це діється тому, що в школах час від часу опитують ді тей, чи вдома в них виконуються релігійні практики. Напр., коли дитина в день релігійного свята залишиться вдома, школа обов’я- зана донести про це, кому слід. Помимо цього важкого стано вища населення в Україні не тра тить надії на зміну. Жадібно ха пають кожну вістку про визво лення хоч би африканських наро дів. Це дає запоруку, що й для інших під’яремних засвітить ко лись сонце волі. Записала Т. М-ра З ЛИСТІВ ДО ЕКЗЕКУТИВИ До Централі Союзу Українок Америки на руки Голови п-ні О. Лотоцької Вельмишановна Пані Голово! З нагоди 20-ліття „Нашого Життя“, просимо прийняти наші щирі побажан ня для Союзу Українок Америки, його журналу та редакторки п-ні Л. Бура- чинської і Редакційної Колегії. Ми горді, що можемо почванитися найкращим українським жіночим жур налом у вільному світі, який служить не тільки інтересам жіноцтва, але у- країнської спільноти в цілому. Щасти, Боже, у дальшій праці! Ми сердечно вітаємо ідею побільшення „Нашого Життя“ і віримо, що кожна з нас приєднає одну передплатницю. З нагоди Ювілею, просимо прийняти наш дар на пресовий фонд 50 (п’ятде сят) долярів. Дружньо кличемо всі Відділи СУА піти нашими слідами, щоб цим робом створити тверду фінансову базу для дальшого розвитку „Нашого Життя“. З глибокою до Вас пошаною, 43 ВІДДІЛ СУА Осипа Грабовенська, голова Марія Татарська, секретарка Филаделфія, 4. лютого 1964 р. НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, І9Є4 7 ЗАМОВЛЯЙТЕ В ЦЕНТРАЛІ СУА Ювілейну Книж ку СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ (1925— 1940) видану з нагоди 15-тих роковин. Ціна 1 дол. Загальний огляд праці Централі і Відділів СУА.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
