Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
постаті в природній величині дітей, ся ють у світлі рефлекторів, а високо над Вертепом блистить Вифлеємська зоря. Навіть нам, старшим, здається, що ми у справжньому Вифлеємі. А все це об думала й випрацювала невтомна вчи телька Світлички з чоловіком п. Сте паном Синейком, що допомагає в усіх імпрезах Світлички. І ось на залю вмашеровують дітки в народніх строях, як маків цвіт. Хлоп чики кладуться коло ягняток і засип- ляють. У сні являється їм янгол (Хри стя Ракоча) і сповіщає велику радість та наказує йти у Вифлеєм. І будяться маленькі пастушки та зі своїм провід ником (Ромчик Гриців), узявши ягня та в дарі, спішать до Ісусика. По до розі стрічають трьох царів, зодягне них у пишні шати і всі разом із доро гими дарунками йдуть за зорею, що просвічує їм шлях до вбогої стаєнки. І починається попис усіх дітей перед Ісусиком. Хто віршик скаже, а хто пі сеньку заспіває... А ось і вправи за вели, а все це щире й невимушене, і до сліз зворушливе. Всміхаються щасливі батьки, втирають сльози ра- дости старенькі бабусі. А нам, членкам 43 Відділу СУА, вливається в душу спокій, надія й охота до дальшої пра ці. А діти щебечуть, розказуючи Ісу- сикові про Україну та обіцяють для неї жити й працювати. Згодом сідають біля своєї улюбле ної й невтомної вчительки і з уст її пливе чарівна казка про Божу Дитин ку, що родилась на сіні, де янголи її колишуть і до сну співають. І поли нули колядки одна по одній і дивуєш ся, як ці маленькі діти гарно їх співа ють і пам’ятають. А все це заслуга і повна посвяти праці п-ні Синейко1. Починається свобідна забава. До дітей із Світлички приєднуються мен ші діти, наші гості. Це ж майбутні члени нашої Світлички! Батьки обмі нюються враженнями й думками, бо діти — це найкраща тема до розмови. Запопадливі виховні референтки Від ділу пп. А. Богачевська і М. 'Процик приготували смачний буфет, що в мить розійшовся. Відчувається серед цієї громади дивне тепло, що об’єднує нас всіх у велику родину. І хоч багато пе решкод треба перебороти, багато тру ду вкласти у працю Світлички, проте вислід цієї праці наявний у вихованні наших дітей. Ми щасливі, що маємо беззастережно віддану вчительку п-ні М. Синейко та її чоловіка пана Сте пана, що безкорисно виготовляє для імпрез нашої Світлички мистецькі де корації, як у справжній казці. Щире Спасибі! О. Г., пресова реф. ВИЛМІНҐТОН, ДЕЛ. Про діяльність 54 Відділу СУА Свою повакаційну діяльність ми за чали ширшими сходинами 29. вересня 1963 p., на яких д-р Яремович мав до повідь про „віруси". Не знаю, що „на тхнуло" Упразу піддати докторові та ку тему; чи надходячий сезон усяких вірусів — осінь, чи щоби членки наслі дували рухливого віруса і „збуди лись" до громадської праці після літ ньої перерви. Членки з великим заці кавленням прослухали реферат, а дис кусія тягнулась без кінця, бо допові дача засипано ще різними додаткови ми питаннями. На жаль, треба було дискусію закінчити і перейти від ціка вого „віруса" до справ буденних, не цікавих, але дуже актуальних, які ми мусіли обговорити на своїх перших ширших сходинах. Незадовго потім, бо вже 3. жовтня 1963 р. у Вилмінґтоні, як щороку, від бувся „Фестиваль націй44 і наш Відділ репрезентував українців. У Фестивалі взяли участь дві членки Відділу: пп. С. Леськів і М. Танчук. Ці пані зайня лися прибранням стола предметами українського нар. мистецтва, а п-ні С. Леськів дала також показ писання пи санок. Молоді панянки М. Гаврищук і Е. Лопатка, які ще не є членками Від ділу, але на наше прохання взяли у- часть у Фестивалі, виступали у ролі „господинь" в українських нац. стро ях. Усі наші представниці гарно вив’я залися зі своїх завдань і українська група у Вилмінґтоні була ще раз гідно репрезентована перед чужинцями. Жовтень був багатим у події міся цем: 27. жовтня загостили до Вилмінґ- тону гості „зі світа": п-ні Євгенія Ян ківська (аж з Торонта!) і п-ні Наталя Лопатинська. Тоді то якраз припадали наші ширші сходини і Управа „ломила собі голову" над тим, кого би то діста ти з цікавою доповіддю! Аж тут, як „з неба впала" п-ні Янківська! Чи ж може бути цікавіша доповідь для жі нок, як „Плекання краси"?! При п-ні Янківській найцікавіші доповіді про „віруси" чи „алергії" цілком зблідли і відступили на задній плян. Членки були захоплені! А що п-ні Янківська не тільки цікаво говорила, а ще дуже мила особа і проявила зацікавлення кожною членкою й її косметичними проблемами зокрема, то сходини про йшли в дружній і цілком жіночо-ін тимній атмосфері. По закінченні доповіді, при точці „внески й запити", попросила голосу п-ні І. Щерба. В коротенькім звернен ні до членок пригадала, що сьогодні минуло 5 років від заснування нашого Відділу. П’ять років, як п-ні О. Гар ванко є головою цього Відділу і п-ні І. Щерба, як перша секретарка, хоче від усіх зложити подяку голові за щи ру і невтомну працю, завдяки якій Від діл так гарно' розвивався і працював. П-ні С. Цибак, як перша містоголова, вручила п-ні О. Гарванко китицю кві тів і всі присутні відспівали гимн СУА. Це був дуже зворушливий момент і неодній закрутилася в оці сльоза. П’ять літь праці — це вже є якийсь слід! Пять літ сходин, проб, „гризот", згоди й незгоди, імпрез більш і менш вдалих... Це вже можна б святкувати навіть маленький ювілей! У дружнім настрою наші дорогі гості і членки Відділу засіли до кави, канапок і со лодкого, де доповідь п-ні Янківської продовжувалась неофіційно' дальше. Листопад приніс нам Академію в честь Митр. Андрея Шептицького і Ли стопадового Зриву, яка відбулася 17. дня того ж місяця з такою програмою: I. частина: 1. „Отче наш" і „Вознесу Тебе мій Боже", пісні виконані жін. хором 54 Відділу, під кер. п-ні І. Щер би; 2. „Митр. АнДрей Шептицький в очах других народів", реферат о. С. Г отри. II. частина: 1. Сценка та деклямації у виконанні шкільних дітей; 2. „Пер ший Листопад", реферат інж. В. Дзю- блика; 3. Гостинний виступ бандури ста В. Юркевича; 4. „Колись дівчино мила", „Берізка" й „Ой, у полі верба", пісні виконані жін. хором. 5. Нац. гимн. Програма була виконана добре. Го лоси публики: „...хор дуже виробив ся...", „співали краще, як коли..." і т. д. Одним словом — критика прихильна. Обидва реферати були короткі, змі стовні й цікаві. Ніхто не мав часу ну дитися. Навіть діти сиділи тихо. Ди тяча частина також випала добре; ко го не зворушать малі козаки в шапках із шликами та шаблями, або дівчатка в нар. строях, що як яскраві квітки: ві ночком сплелися на переді сцени. Ді тей підготовила п-ні О. Гарванко. Ряс ними оплесками нагородили слухачі бандуриста В. Юркевича, що своїм сольом збагатив і урізноманітнив нашу програму. НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1964
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
