Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
27. червня 1964 року І хоч день 27. червня 1964 р. минув безповоротно, то все ж таки він ще займає нашу увагу, а в серці й досі царює радість пережитих хвилин цієї небуденної події. Чотири роки великої підготови, без настанних зусиль і хвилинами нерів ної боротьби, довели до здійснення мрій української спільноти в Америці, що її так сердечно піддержали в цьо му змаганні українці, розкинені по ши рокому світі. І ще й досі неначе ввижається оцей пропам’ятний день, повний золотого жару й небесної блакиті, що на її тлі пнеться вгору Шевченкова постать, зрошена сльозами радости й подяки Господеві. І ще й досі не освідомлю- емо факту, що у Вашінґтоні, столиці вільного світу, стоїть пам”ятник Шев ченкові. І ще й досі не віриться, що з найбільшим захватом ждала його відслонення 100-тисячна маса україн ців із цілого світу. І сталося чудо. Омріяне чудо, що звело всіх нас, щоб у великій вольній сім’ї спом’янути Пророка України. Та величі переживань і маєстату вдумчи- вої постаті, повної любови до земля ків своїх — не описати, ані зрозуміти тим, хто цього не бачив. Яка ж у цьому святі участь україн ської жінки, що її Т. Шевченко пре гарно оспівав у своїх поезіях, що з нею він ридав і сміявся, що за її долю побивався, а образ матері з дитятком на руках поставив як найвищий ідеал у нашім раю на землі? Доводиться з гордістю ствердити, що велика участь українського жіноц тва була очевидна, без різниці віку, впродовж кількох годин, при темпера турі 98 ст. Ф. Щоб лиш бути свідками великого свята — стояли молоді ма тері з малятами на руках, літні жінки з унуками, старенькі бабусі. А ста ренька жінка, що навколішках поцілу вала пам’ятник, виявила тим почуван ня всіх довкруги неї. Союз Українок Америки взяв зорга нізовану участь у величавому поході, маршуючи довгою колоною під своїм прапором у своїх гарних одностроях, викликуючи захоплення глядачів. Із признанням стверджуємо, що членство СУА пішло за покликом своєї Центра лі і з найдальших стейтів Америки Прибуло на цей великий здвиг. Жаль лише, що не всі мали змогу зодягну тись в однострій (до речі тепер мод ний), а то було б нас ще більше. Від знака СУА на синьожовтій розеті пи шалась у кожної з нас та зв’язувала нас в одну велику родину. По ній ми себе пізнавали. На почесних місцях, між делегація ми усіх центральних установ була й велика делегація СУА, що її очолюва ла голова п-ні Олена Лотоцька, а в склад якої входили члени Гол. Управи в особах: пп. Стефанія Пушкар, перша містоголова, п-ні Анастазія Вокер, дру га містоголова, п-ні Ірина Качанівська, секретарка, п-ні Анна Сивуляк, касієр ка, п-ні Ірина Кашубинська, орг. ре ферентна, п-ні Осипа Грабовенська, пресова референтка, що рівночасно репрезентувала журнал Наше Життя. З відкритим чолом і почуттям сповне ного обов’язку гляділи ми на пам’ят ник Т. Шевченка, до здвигнення якого своїми обильними грошовими датками і моральною піддержкою причинився теж Союз Українок Америки. І ще одна радість вливалася в наші серця. У програмі святочного концерту брав участь хор 22 Відділу СУА з Ши каґо, що працює під управою проф. Юрія Яримовича, а в склад його вхо дять 33 хористки. Хор цей брав участь у збірній репрезентації м. Шикаґо. Спішимо на концерт, щоб їх побачити й почути. Подивляємо зіспіваність, любуємось глибоко-оксамитним аль том, що чарує нас своїм сольоспівом у пісні до слів Т. Шевченка „Сонце заходить*4. Радіємо успіхом ансамблю, а в ньому хору 22 Відділу СУА, що його ім’я вписане в пропам’ятну книгу. Незабутній день 27. червня був не тільки днем великого тріюмфу Шев- ченкового слова і його ідей, але це була велика перемога української спільноти в Америці, що під кермою свого найвищого громадсько-політич ного проводу — Українського Конгре сового Комітету Америки — і за по кликом нашого Пророка „Борітеся — поборете" виграла велику битву. І глядів Шевченко з висоти на ти сячні маси прекрасно зорганізованої української молоді, народженої вже на чужині, нашої гордости і надії та своє серце відкрив живим і ненаро дженим землякам своїм, неначе б кли кав: Полюбіте щирим серцем Велику Руїну! Розкуйтеся, братайтеся У чужому краю. І до того зобов’язує нас пропам’ят ний день 27. червня 1964. Осипа Грабовенська Із пам’ятного дня 27. червня 1964 р. у Вашінґтоні: Чоло групи Союзу Українок Америки в поході. П-ні Ірина Кашубинська, орг. референтка Гол. Угграви, несе напйс. У першому ряді зправа: п-ні Стефанія Пушкар, містоголова Гол. Управи СУА, п-ні Ірина Качанівська, секретарка Гол. Управи СУА, п-ні Лідія Макаренко, членка 43 Відділу СУА у Филаделфії Front row of the UNWLA group at the unveiling of T. Shevchenko statue in Washington, D. C. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИЇІЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1964 7
Page load link
Go to Top