Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
27. червня 1964 року І хоч день 27. червня 1964 р. минув безповоротно, то все ж таки він ще займає нашу увагу, а в серці й досі царює радість пережитих хвилин цієї небуденної події. Чотири роки великої підготови, без настанних зусиль і хвилинами нерів ної боротьби, довели до здійснення мрій української спільноти в Америці, що її так сердечно піддержали в цьо му змаганні українці, розкинені по ши рокому світі. І ще й досі неначе ввижається оцей пропам’ятний день, повний золотого жару й небесної блакиті, що на її тлі пнеться вгору Шевченкова постать, зрошена сльозами радости й подяки Господеві. І ще й досі не освідомлю- емо факту, що у Вашінґтоні, столиці вільного світу, стоїть пам”ятник Шев ченкові. І ще й досі не віриться, що з найбільшим захватом ждала його відслонення 100-тисячна маса україн ців із цілого світу. І сталося чудо. Омріяне чудо, що звело всіх нас, щоб у великій вольній сім’ї спом’янути Пророка України. Та величі переживань і маєстату вдумчи- вої постаті, повної любови до земля ків своїх — не описати, ані зрозуміти тим, хто цього не бачив. Яка ж у цьому святі участь україн ської жінки, що її Т. Шевченко пре гарно оспівав у своїх поезіях, що з нею він ридав і сміявся, що за її долю побивався, а образ матері з дитятком на руках поставив як найвищий ідеал у нашім раю на землі? Доводиться з гордістю ствердити, що велика участь українського жіноц тва була очевидна, без різниці віку, впродовж кількох годин, при темпера турі 98 ст. Ф. Щоб лиш бути свідками великого свята — стояли молоді ма тері з малятами на руках, літні жінки з унуками, старенькі бабусі. А ста ренька жінка, що навколішках поцілу вала пам’ятник, виявила тим почуван ня всіх довкруги неї. Союз Українок Америки взяв зорга нізовану участь у величавому поході, маршуючи довгою колоною під своїм прапором у своїх гарних одностроях, викликуючи захоплення глядачів. Із признанням стверджуємо, що членство СУА пішло за покликом своєї Центра лі і з найдальших стейтів Америки Прибуло на цей великий здвиг. Жаль лише, що не всі мали змогу зодягну тись в однострій (до речі тепер мод ний), а то було б нас ще більше. Від знака СУА на синьожовтій розеті пи шалась у кожної з нас та зв’язувала нас в одну велику родину. По ній ми себе пізнавали. На почесних місцях, між делегація ми усіх центральних установ була й велика делегація СУА, що її очолюва ла голова п-ні Олена Лотоцька, а в склад якої входили члени Гол. Управи в особах: пп. Стефанія Пушкар, перша містоголова, п-ні Анастазія Вокер, дру га містоголова, п-ні Ірина Качанівська, секретарка, п-ні Анна Сивуляк, касієр ка, п-ні Ірина Кашубинська, орг. ре ферентна, п-ні Осипа Грабовенська, пресова референтка, що рівночасно репрезентувала журнал Наше Життя. З відкритим чолом і почуттям сповне ного обов’язку гляділи ми на пам’ят ник Т. Шевченка, до здвигнення якого своїми обильними грошовими датками і моральною піддержкою причинився теж Союз Українок Америки. І ще одна радість вливалася в наші серця. У програмі святочного концерту брав участь хор 22 Відділу СУА з Ши каґо, що працює під управою проф. Юрія Яримовича, а в склад його вхо дять 33 хористки. Хор цей брав участь у збірній репрезентації м. Шикаґо. Спішимо на концерт, щоб їх побачити й почути. Подивляємо зіспіваність, любуємось глибоко-оксамитним аль том, що чарує нас своїм сольоспівом у пісні до слів Т. Шевченка „Сонце заходить*4. Радіємо успіхом ансамблю, а в ньому хору 22 Відділу СУА, що його ім’я вписане в пропам’ятну книгу. Незабутній день 27. червня був не тільки днем великого тріюмфу Шев- ченкового слова і його ідей, але це була велика перемога української спільноти в Америці, що під кермою свого найвищого громадсько-політич ного проводу — Українського Конгре сового Комітету Америки — і за по кликом нашого Пророка „Борітеся — поборете" виграла велику битву. І глядів Шевченко з висоти на ти сячні маси прекрасно зорганізованої української молоді, народженої вже на чужині, нашої гордости і надії та своє серце відкрив живим і ненаро дженим землякам своїм, неначе б кли кав: Полюбіте щирим серцем Велику Руїну! Розкуйтеся, братайтеся У чужому краю. І до того зобов’язує нас пропам’ят ний день 27. червня 1964. Осипа Грабовенська Із пам’ятного дня 27. червня 1964 р. у Вашінґтоні: Чоло групи Союзу Українок Америки в поході. П-ні Ірина Кашубинська, орг. референтка Гол. Угграви, несе напйс. У першому ряді зправа: п-ні Стефанія Пушкар, містоголова Гол. Управи СУА, п-ні Ірина Качанівська, секретарка Гол. Управи СУА, п-ні Лідія Макаренко, членка 43 Відділу СУА у Филаделфії Front row of the UNWLA group at the unveiling of T. Shevchenko statue in Washington, D. C. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИЇІЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1964 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
