Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
й померла в домі своєї доньки Юлії. До смерти носила вона в серці незагоєну рану — втрату дорогого сина.6 Друга жіноча постать в особи стому житті Маркіяна Шашкеви- ча — то його сестра Юлія, що пі сля смерти о. Семена Шашкевича ще нелітньою (15 років) вийшла заміж за богослова Терентія Сме тану, який після висвячення обняв завідательство парохії Княже та пригорнув до себе матір-удову і всіх її малолітніх дітей. Не було теж достатків у цій сім’ї, зате по шана до матері блисавети і допо мога Маркіянові, якому тепер бу ли відкриті двері до материних порогів та якого прямо обожала саме сестра Юлія. Вона була свід ком його життьових невзгодин, вона переживала всі його радощі, його одружіння і свячення, його літературні успіхи. Одначе пере живала і його болі, фізичні і ду хові, та найбільше його смерть. Довгі роки не могла вона забути втрати улюбленого брата, якого дуже любила від ранньої молодо- сти, коли то він, приїжджаючи зі школи на свята, писав віршики на різні родинні оказії, і які опісля сестри і браття виголошували пе ред батьками та родичами.7 Юлія Сметанова подала най більше ін&ормацій про Маркіяна його синові Володимирові (в 60-х pp.). В довгому листі, писаному очевидно лольською мовою, пода ла вона деякі подробиці з життя свого брата. Писала вона підо впливом жалю до тих, що переслі дували Маркіяна в Семінарії. її лист є цінним джерелом до піз нання життя поета. Тут подає во на таке: „Батько відмовив йому 0 Михайло Тершакоївець: Там таки, crop. 47: „Слово печальноє при похо роненії благородной вдови Єлисавети Шашкеїзич, упокоївшейся дня 10. мар- га 1854. Сочиненно і сово'зглашенно Ігнатієм Дзерович сотрудником і ка- тихитою головного дівичяго училища б Бродах, а посвященно Всечестній- чіему Намістнику Одеського деканата Терентію Сметана і Єго благородной суіпрузі -Одіянні з Ш ашкевич“. 7 Лист Ю лії Сметанової до Воло димира Ш ашкевича: „...Коли приїхав додоіму на свята, повироблю'вав нам побажання для батьків. Це значить, що він бажав прислужитися їм і нам да.ваів до цього нагоду..." (перекладе но з польської мови). Михайло Тер- шаковець: Там таки, стор. 40. (Маркіянові) всякої помочі так, що він сам мусів утримуватися... Три роки тинявся поміж людьми і щойно після трьох років знову прийняли його до Семінарії..." „А він був добрий, мав серце повне посвяти для інших. Доля була для нього доволі ласкава, обдарувала його розумом і добрим серцем. Ця людина цілою душею бажала за- щепити взаємну любов і приязнь поміж людьми..." „Не знаю, чи слушно переслідувала його кон систорія. Довгий час не висилали йому пропозиції на Новосілки і не подали причини цього, а він мусів зносити недостатки, не по- бираючи платні з державної ка- си“.8 Про похорон о. Маркіяна пише вона так: „Як уже мали вкладати домовину до гробу, о. Грабянка, теперішній парох Ново- сілок, промовив слово україн ською мовою, а о. декан Доль- ницький, повернувшися із похо рону, не міг винайти для нього похвал. От так то кадять поетам після смерти, а за життя і їсти не дають". „...Тіло Маркіяна встав лено в мурований гріб із сином Святославом".9 Довелося Юлії Сметановій бачити перенесення тлінних останків о. Маркіяна з Новосілок до Львова, довелося пережити ще раз глибокий жаль за передчасно згаслим братом, до велося бачити прославлення брата через п’ятдесят років після його смерти. Третя жіноча постать у житті Маркіяна Шашкевича це його дружина, Юлія, дочка о. Теодора Крушинського, пароха с. Деревня в Жовків,ському повіті. За тодіш нім звичаєм у священичих роди нах батьки вибирали чи дораджу вали синові дружину і, навпаки, дочці чоловіка. Звичайно укінче- ного богослова, званого алюмнус або питомець, привозив інший священик до батьків панни, також звичайно священичої родини, представляв алюмнуса, про якого звичайно знали батьки судженої, і часто від першого разу западало рішення дівчини стати дружиною алюмнуса, майбутнього священи ка. Так напевно було і з Маркія- 8 Лист Ю лії Сметанової. Там таки, стор. 41. 9 Лист Юлії Сметанової. Там таки, стор. 41. ном, коли він за порадою матері вирішив одружитися. Маркіян спо добав собі панну Юлію і полюбив її. Ще будучи нареченим писав до неї вірші. Заховалися два із них, писані поправною польською мовою і гарним поетичним сти лем.10 Заховався в родині Маркія на переказ, що під час весільної гостини в домі о. Крушинського Маркіян сказав гарне слово укра їнською мовою, закінчуючи сло вами: „Тепер ти вже моя на віки, тепер я ніколи тебе не покину!" Після одружіння в лютому 1838 року поїхав Маркіян у травні до Львова на свячення. Звідти з Се мінарії писав до дружини гарні, настроєві листи, повні любови і глибоких почувань та релігійно- сти і священичої ревности. Писав теж, що тужить за селом, що му ри Семінарії пригнітають його, що змарнів і посумнів. „Без бокобо- родів, у старій реверенді, з мо литовником під пахою перебігаю по сто кільканадцять сходів з го ри на долину, до церкви і назад. Багато роздумую, мало говорю і вже не ходжу так жваво як дав ніше. Знаю, що я є слугою Бо жим і хочу гідно та пильно спов няти своє завдання".11 В листі з 20. травня 1838 p., зараз після висвячення писав він до дружини: „Від неділі я став уже слугою Божого престола і хочу та бажаю бути вірним, рев ним і дбайливим, як ті дівиці зі святої Євангелії, що вижидають жениха. Прошу Тебе, благаю, спо лучай ранками і вечорами свої по божні молитви, що випливають із Твого серця, разом із моїми гаря чими молитвами, щоб Господь Бог сподобив мене, свого вірного слугу, спомагати мене і, подавши нам свою всемогутню руку, завів нас до місця благословенних і примістив нас нерозлучених у під ніжжя свого трону".12 Тут виявив (Продовження на ст. 8) 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1964 10 Богдан Дідицкій: „Вспоминка о Маркіяні Шашкевичу. Зоря Галицкая яко альбум на год I860, стор. 488-497. Там видруковано два польські вірші Ш ашкевича: 1. „А вєш ти?“ і 2. „Моє Н єбо“. 11 Богдан Лепкий: Маркіян Ш ашке- вич. Коломия, 1911, стор. 73. 12 М. Тершаковець: До житеписи Маркіяна Шашкевича. Записки НТШ, Львів 1911, том 105, стор. 85. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top