Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
тим, щ о так е сталося, щ о його теп ер іш н я п рац я над п р о свіщ е н н ям н а р о д у не м ала вж е так и х успіхів. Ч и та л ьн я в б у д и н к у ш к о л и ч асто світила п усткою , цілі стоси ви д ан ь О б щ е с т в а ім. К ач к о в сь ко го тліли на го ри щ і в п л еб ан ії. Він п р о б у в а в покріп ити себ е д у м к о ю про свою п олітичн у діяльність, ал е саме т еп ер це бул о д у ж е в а ж к о зр об и ти . О стан ні сесії сойм у були тільки о б о р о н о ю п е р е д н ап астям и п о л ь с ь к о ї сторони, щ о, сама зи р к аю ч и в бік П е т е р с б у р ґу , зас и п ал а о б в и н у вач ен н ям и в д ер ж ав н ій зр ад і с л аб у р у с ь к у р е п р езе н т ац ію , в ж е й б ез то го с п ан тел и ч е н у н е д а в німи політичним и п ро цесам и . П о б р я з к у в а н н я ш а б л ею за л ізн о го к а н ц л е р а і м о ж ли вість війни щ е більш у т р у д н ю в а л и станови щ е. О те ц ь А л екса н д ер ви й ш ов із м а л о ї зах ри стії. В ідповівш и кивком го ло ви на п ри вітанн я ста рш и х братів, щ о н и зьк о схиляли п ер е д ним св ої ш и ро кі со л о м ’яні капелю хи , він став сп у с кат и ся сте ж к ою вниз. Ч ас від ч асу він зу п и н яв ся, щ о б гл и б ш е відіт- х н у ти астм ою зай н яти м и грудьм и, то зн о в у п р и с т а вав, щ о б ви ка ш л яти сь. Л ю ди, які найм али С л у ж б и Бож і, зав ж д и дом агал и ся, щ о б їх від п равляти н а горі, п ер е д ч уд о тво рн и м обр азо м , а не в ц еркві вн и зу. А о тец ь А л екса н д ер при всій св о їй а в т о к р а тичній вдачі, ніколи не відм овляв у ц ьо м у волі л ю дей. М ав бо і він сам ий вели ки й п ієтизм до ікони та вірив в ї ї ч у д о д ій н у силу. Він ск артав себ е т е п ер у дум ці за те, щ о не с в я щ е н о д ій ст ву вав с ь о г о дні т а к п о б о ж н о , я к п ови н ен би б ув ц е робити. З н о в у й ого зу п и н и в ка ш ел ь, довги й і прикрий. І раптом , у се щ е каш л яю ч и , він усвідом ив, щ о п р и ч иною й ого сьогодн іш н іх н еп ри єм н и х дум ок, у сь о го й ого н есп ок ою б ув не хто інш ий, я к той м олодик, щ о ні з ц ього, ні з то го з ’яв и вся в й ого домі. В и ти раю чи х у с т о ч к о ю спітніле чоло, він зм о р щ и в його від досади. Д о с і ніколи щ е й ом у не т р ап л я л о с я, щ о б х тось із дом аш н іх чи з го стей посм ів с к а л а м утити й ого спокій, п озб ав и т и й ого п евн ости себе. О так, ідучи й зу п и н яю ч и с ь , він став п р и г а д у вати в ч о р а ш н ю р о зм о в у за обіднім столом . Він д е кілька разів л е гк о в а ж н о п осм іх н у вся: те, щ о г о в о рив м олоди й п итом ець, не б у л о для н ього нове. А д ж е ж він, о тец ь А л ександ ер , м усів н ер а з чи тати ,,з п ол ітич н ого о б о в я з к у “ ті „ в у л ь г а р н о ю м о вою " д р у к о в а н і ви д ан н я м ’яких, чи там н аро д овців, я к вони самі себ е н ази вали. їх м анія зле зр о зу м іл о г о н ар о д о л ю б с т ва б у л а й ом у д о б р е зн ай ом а. Ні, річ б ул а не в том у, щ о то й м олоди й чол овік казав. Б у л о щ о с ь у н ьом у сам ом у, щ о з д е т о н у в а л о с т а р о го діяча. О те ц ь А л екса н д ер зн о в у п об ач и в й ого там, за столом, я к він сидить і д иви ться на свого р о зм о вн и к а своїм и великим и, ясними, сміливими очима. Б у л о в його відвертості, в й ого зап ал і щ ось, щ о — поп ри у в есь спротив волі отц я А лексан- д ра — п ри тягал о й зв о р у ш у в а л о . О те ц ь п осо л н е р вово зак аш л яв , п ри хо п и вш и себе на такій дум ц і — і п риспіш ив ходу. С ніданок сп ож и вали в ш олом ий ській п леб ан ії 15 тісном у род и н н ом у колі, до я к о го д ох од и л а щ е гу вер н ан тка, щ о при цій н агоді п е р е б и р а л а під свою опіку н а й м о л о д ш у сестру, я к а спала у спальні батьків. В асиль, ставш и на п о р о зі їдальн і, за в а га в с я на хви ли ну, чи й він н а л е ж и ть до то го гу р т у , коли п ер ш о ю пом ітила його їм о с ть і ла ска во ки вн у ла й ом у го л о во ю , в к а зу ю ч и м ісце за столом О те ц ь А л екса н д ер відповів п ро текцій ни м ,,П р о ш у , п р о ш у “ , на В аси л еве за г а л ь н е ,,Д о б р и й -д е н ь “ і В асил ь з а й няв своє вж е за с и д ж е н е м ісце ко л о М елясі. С ід а ю чи, він помітив, щ о во н а б ул а в чом у сь р о ж е в о м у і впіймав. ї ї о ж и влен и й погляд. П оки їм о с ть цідила к а ву з в е л и к о ї м о с я ж н о ї м аш инки, під я к о ю синім п о л у м ’ям горів спирт, поки вон а д ол и в ал а до к о ж н о ї п у к а с т о ї Ф іліж анки см етанки з білого п о р ц е л я н о в о го гл еч и ка і п е р е д а вала до п од ан н я П рисці, якій сь д у ж е чер во ній і н е зграбн ій , о тец ь А л ек са н д ер їв ви н оград, щ о л е ж а в п ер е д ним на тарілц і п р о зо р о -зо л о т и с т о ю ко п ич кою . Ц ей в и н о гр ад він сп р о в а д ж у в а в з М еран у , я к лік на астм у, і поки він п о р авс я з ним (щ о , о чеви д ячки, увій ш л о вж е в д ом аш ній р и т у а л ), всі м овчали, ш а н ую чи го л о в у дом у, вт ом л ен о го ек ску р с іє ю на гору, від п рав ою та н ед уго ю . Т а к о ж і при каві ніхто не п осп іш ав з м овою , а ж поки го сп о д ар не з в е р н ув ся до В асил я: — І я к ж е, м олоди й госп оди не, сп ал ося вам у н аш о м у домі сю д р у г у ніч? Чи то та к тільки з д а в а л о с я В асилеві, чи справді сл ова: „сю д р у г у н іч “ мали о со б л и ве зн а ч е н н я ? В асил ь спаленів при думці, щ о й ого ту т — і не б ез підстави! — в в а ж а ю т ь ін тру зом і зр озу м ів, щ о — х оч е він того, чи не х оч е — а о ц е вж е п ри й ш ла кр ай н я п ор а п оп ро си ти к о н ей і в и їха ти . У весь світ посірів і прим ерк, дарм а, щ о за вікнам и видно б у л о со н ц е на д е р е в а х і гл и б о к у синь н еб а п ром іж г а л у ззя . Він сказав, си л к ую ч и сь на б е зж у р н и й то н: — Д у ж е д о б р е, д у ж е д о б р е сп ал ося мені у в а ш о м у го сти н н о м у домі, отче совітнику. С правді, то в ж е два дні я н ад у ж и в а ю в а ш о ї гостинності! і досі не п оп ро си в к о н ей до від’їзд у . Чи міг би я нині їх д істати ? Він ск азав це і відхилився на б ил ьц е к р і селка — в цю м ить р у с я в а голівка, п ох и л ен а над каво ю , мигцем п о в е р н у л а с я в й ого бік. Чи ц е йом у т а к тільки п ривиділося, чи й справді він п об ач и в на ц ьом у ч ар івн ом у л и ч ку щ о сь, н аче п ан ік у ? А ле т у т ж е він усвідом ив, щ о він не сл ухає, щ о до н ього го во р и ть го сп о д ар : — . . . щ о ніколи в світі я не мав ін тен ц ії при- н агл ю в ати вас до в и їзд у . М о ж е те б ути у нас, як д овго самі схочете. О чевисто, щ о єсли у вас суть якісь інш і пляни, які вас в зи в аю ть . . . Н есподіван о, д у ж е н есп од іван о для всіх, а вж е н ай більш н есп од івано для о тця А л екса н д р а в р о з м ову вм іш алася їм ос ть: — П р о ш у вас, пане Н ав р о ц ь ки й , п о б у д ь т е щ е тр ох и у нас. Н аш і дівчата не м аю ть за б а г а т о роз- ривок, а м олодість має св ої п рава на м олоде т о вариство. 40 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
