Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
тим, щ о так е сталося, щ о його теп ер іш н я п рац я над п р о свіщ е н н ям н а р о д у не м ала вж е так и х успіхів. Ч и та л ьн я в б у д и н к у ш к о л и ч асто світила п усткою , цілі стоси ви д ан ь О б щ е с т в а ім. К ач к о в сь ко го тліли на го ри щ і в п л еб ан ії. Він п р о б у в а в покріп ити себ е д у м к о ю про свою п олітичн у діяльність, ал е саме т еп ер це бул о д у ж е в а ж к о зр об и ти . О стан ні сесії сойм у були тільки о б о р о н о ю п е р е д н ап астям и п о л ь с ь к о ї сторони, щ о, сама зи р к аю ч и в бік П е т е р с б у р ґу , зас и п ал а о б в и н у вач ен н ям и в д ер ж ав н ій зр ад і с л аб у р у с ь к у р е п р езе н т ац ію , в ж е й б ез то го с п ан тел и ч е н у н е д а в німи політичним и п ро цесам и . П о б р я з к у в а н н я ш а б л ею за л ізн о го к а н ц л е р а і м о ж ли вість війни щ е більш у т р у д н ю в а л и станови щ е. О те ц ь А л екса н д ер ви й ш ов із м а л о ї зах ри стії. В ідповівш и кивком го ло ви на п ри вітанн я ста рш и х братів, щ о н и зьк о схиляли п ер е д ним св ої ш и ро кі со л о м ’яні капелю хи , він став сп у с кат и ся сте ж к ою вниз. Ч ас від ч асу він зу п и н яв ся, щ о б гл и б ш е відіт- х н у ти астм ою зай н яти м и грудьм и, то зн о в у п р и с т а вав, щ о б ви ка ш л яти сь. Л ю ди, які найм али С л у ж б и Бож і, зав ж д и дом агал и ся, щ о б їх від п равляти н а горі, п ер е д ч уд о тво рн и м обр азо м , а не в ц еркві вн и зу. А о тец ь А л екса н д ер при всій св о їй а в т о к р а тичній вдачі, ніколи не відм овляв у ц ьо м у волі л ю дей. М ав бо і він сам ий вели ки й п ієтизм до ікони та вірив в ї ї ч у д о д ій н у силу. Він ск артав себ е т е п ер у дум ці за те, щ о не с в я щ е н о д ій ст ву вав с ь о г о дні т а к п о б о ж н о , я к п ови н ен би б ув ц е робити. З н о в у й ого зу п и н и в ка ш ел ь, довги й і прикрий. І раптом , у се щ е каш л яю ч и , він усвідом ив, щ о п р и ч иною й ого сьогодн іш н іх н еп ри єм н и х дум ок, у сь о го й ого н есп ок ою б ув не хто інш ий, я к той м олодик, щ о ні з ц ього, ні з то го з ’яв и вся в й ого домі. В и ти раю чи х у с т о ч к о ю спітніле чоло, він зм о р щ и в його від досади. Д о с і ніколи щ е й ом у не т р ап л я л о с я, щ о б х тось із дом аш н іх чи з го стей посм ів с к а л а м утити й ого спокій, п озб ав и т и й ого п евн ости себе. О так, ідучи й зу п и н яю ч и с ь , він став п р и г а д у вати в ч о р а ш н ю р о зм о в у за обіднім столом . Він д е кілька разів л е гк о в а ж н о п осм іх н у вся: те, щ о г о в о рив м олоди й п итом ець, не б у л о для н ього нове. А д ж е ж він, о тец ь А л ександ ер , м усів н ер а з чи тати ,,з п ол ітич н ого о б о в я з к у “ ті „ в у л ь г а р н о ю м о вою " д р у к о в а н і ви д ан н я м ’яких, чи там н аро д овців, я к вони самі себ е н ази вали. їх м анія зле зр о зу м іл о г о н ар о д о л ю б с т ва б у л а й ом у д о б р е зн ай ом а. Ні, річ б ул а не в том у, щ о то й м олоди й чол овік казав. Б у л о щ о с ь у н ьом у сам ом у, щ о з д е т о н у в а л о с т а р о го діяча. О те ц ь А л екса н д ер зн о в у п об ач и в й ого там, за столом, я к він сидить і д иви ться на свого р о зм о вн и к а своїм и великим и, ясними, сміливими очима. Б у л о в його відвертості, в й ого зап ал і щ ось, щ о — поп ри у в есь спротив волі отц я А лексан- д ра — п ри тягал о й зв о р у ш у в а л о . О те ц ь п осо л н е р вово зак аш л яв , п ри хо п и вш и себе на такій дум ц і — і п риспіш ив ходу. С ніданок сп ож и вали в ш олом ий ській п леб ан ії 15 тісном у род и н н ом у колі, до я к о го д ох од и л а щ е гу вер н ан тка, щ о при цій н агоді п е р е б и р а л а під свою опіку н а й м о л о д ш у сестру, я к а спала у спальні батьків. В асиль, ставш и на п о р о зі їдальн і, за в а га в с я на хви ли ну, чи й він н а л е ж и ть до то го гу р т у , коли п ер ш о ю пом ітила його їм о с ть і ла ска во ки вн у ла й ом у го л о во ю , в к а зу ю ч и м ісце за столом О те ц ь А л екса н д ер відповів п ро текцій ни м ,,П р о ш у , п р о ш у “ , на В аси л еве за г а л ь н е ,,Д о б р и й -д е н ь “ і В асил ь з а й няв своє вж е за с и д ж е н е м ісце ко л о М елясі. С ід а ю чи, він помітив, щ о во н а б ул а в чом у сь р о ж е в о м у і впіймав. ї ї о ж и влен и й погляд. П оки їм о с ть цідила к а ву з в е л и к о ї м о с я ж н о ї м аш инки, під я к о ю синім п о л у м ’ям горів спирт, поки вон а д ол и в ал а до к о ж н о ї п у к а с т о ї Ф іліж анки см етанки з білого п о р ц е л я н о в о го гл еч и ка і п е р е д а вала до п од ан н я П рисці, якій сь д у ж е чер во ній і н е зграбн ій , о тец ь А л ек са н д ер їв ви н оград, щ о л е ж а в п ер е д ним на тарілц і п р о зо р о -зо л о т и с т о ю ко п ич кою . Ц ей в и н о гр ад він сп р о в а д ж у в а в з М еран у , я к лік на астм у, і поки він п о р авс я з ним (щ о , о чеви д ячки, увій ш л о вж е в д ом аш ній р и т у а л ), всі м овчали, ш а н ую чи го л о в у дом у, вт ом л ен о го ек ску р с іє ю на гору, від п рав ою та н ед уго ю . Т а к о ж і при каві ніхто не п осп іш ав з м овою , а ж поки го сп о д ар не з в е р н ув ся до В асил я: — І я к ж е, м олоди й госп оди не, сп ал ося вам у н аш о м у домі сю д р у г у ніч? Чи то та к тільки з д а в а л о с я В асилеві, чи справді сл ова: „сю д р у г у н іч “ мали о со б л и ве зн а ч е н н я ? В асил ь спаленів при думці, щ о й ого ту т — і не б ез підстави! — в в а ж а ю т ь ін тру зом і зр озу м ів, щ о — х оч е він того, чи не х оч е — а о ц е вж е п ри й ш ла кр ай н я п ор а п оп ро си ти к о н ей і в и їха ти . У весь світ посірів і прим ерк, дарм а, щ о за вікнам и видно б у л о со н ц е на д е р е в а х і гл и б о к у синь н еб а п ром іж г а л у ззя . Він сказав, си л к ую ч и сь на б е зж у р н и й то н: — Д у ж е д о б р е, д у ж е д о б р е сп ал ося мені у в а ш о м у го сти н н о м у домі, отче совітнику. С правді, то в ж е два дні я н ад у ж и в а ю в а ш о ї гостинності! і досі не п оп ро си в к о н ей до від’їзд у . Чи міг би я нині їх д істати ? Він ск азав це і відхилився на б ил ьц е к р і селка — в цю м ить р у с я в а голівка, п ох и л ен а над каво ю , мигцем п о в е р н у л а с я в й ого бік. Чи ц е йом у т а к тільки п ривиділося, чи й справді він п об ач и в на ц ьом у ч ар івн ом у л и ч ку щ о сь, н аче п ан ік у ? А ле т у т ж е він усвідом ив, щ о він не сл ухає, щ о до н ього го во р и ть го сп о д ар : — . . . щ о ніколи в світі я не мав ін тен ц ії при- н агл ю в ати вас до в и їзд у . М о ж е те б ути у нас, як д овго самі схочете. О чевисто, щ о єсли у вас суть якісь інш і пляни, які вас в зи в аю ть . . . Н есподіван о, д у ж е н есп од іван о для всіх, а вж е н ай більш н есп од івано для о тця А л екса н д р а в р о з м ову вм іш алася їм ос ть: — П р о ш у вас, пане Н ав р о ц ь ки й , п о б у д ь т е щ е тр ох и у нас. Н аш і дівчата не м аю ть за б а г а т о роз- ривок, а м олодість має св ої п рава на м олоде т о вариство. 40 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top