Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Марія Струтинська Молодий сад 5 Річ б у л а в том у, щ о, хоч М ел яся, в е р н у в ш и с ь з т р ь о х р іч н о ї е д у к а ц ії у н о в овід к ри том у конвікті С ес тер В ас и л іян ок у Л ьвові, в д я гн у л а в ж е д ов гу сукн ю і ї ї п очали в о зи ти на весілля й п р азн и ки по сусідськи х плебан іях, — вон а досі не п е р е й ш л а щ е то го Р у б ік о н у , щ о ним б ув б аль у Л ьвові. П равд а, ц ікаво б у л о п ого во р и ти і п ро ті заб ав и , на я ки х вон а всти гла в ж е п о б у в а ти р а зо м з О л есею , але ц я тем а б ул а н е б е зп е ч н а : т у т л е гко м о ж н а бул о в р ази ти О лесю . В ідколи бо М ел я ся стала бувати у світі, не тільки О леся, але й усі інші сусідські по- п ад ян ки піш ли в кут. М ел ясю за є д н о о т о ч у в а в гу р т молоді, ї ї р о зр и в а л и при танці, з а с и п у в а л и ко м п л і м ентам и і навіть д ва п итом ці встигли в ж е б ул и п р и їх а т и на ш о л о м и й сь к у п лебан ію ,,з п о в а ж н и м и 11 щ о д о н е ї „ за м ір а м и “ . О т е ц ь А л екса н д ер м усів з в е ликим так то м о хо лод и ти їх запал, зр у ч н о вплітаю чи у вступ н і р озм о ви я к ес ь р е ч ен н я про зам о л о д и й щ е вік с в о є ї доні та н а тя к аю ч и д ел ік атн о на ф акт, щ о в них є ста рш а н езам іж н я дочка. Б а л ь у Л ьвові! О сь де б ул а вічна тем а, н аго да дл я О л есі р озп ов ід ати, а для М елясі р о зп и т у в а т и й р о зп и т у в а т и . . . Чи справді ком ітетові у ф р а к а х і в білих ґл я с с е р у к а в и ч к а х в п р о в а д ж у ю т ь там к о ж н у д ам у під р у к у на зал ю , і, яка, я к а властиво, за в е л и к а та з а л я ? Б іл ьш а, я к н аш а ц е р к в а !? Б о ж е мій, скільки ж то разів м о ж н а о б т а н ц ю ва ги ї ї з о д ним даноером , хіба тільки р а з ? І всі там н а п р ав д у та к ч у д о во п овби рані, всі д істаю ть б у к ети від с в о їх ка в ал ер ів і безліч б ук ети ків при ко н т р е д а н с і? . . І нема там ж а д н о ї „ п е т р у ш к и “ , бо п ан о в е з ко м ітету п и л ьн у ю ть, щ о б к о ж н а п ан на т а н ц ю в а л а к о ж н и й „ а н г а ж о в а н и й 11 т а н е ц ь . . . В то м у місці О л еси н о го о п о від ан н я (я к щ о М елясі п о щ а сти л о втягти О л есю в т а к у д о в гу р о зп о в ід ь ) в то м у місці М ел яся д и с к р етн о сп у с кал а очі: во н а зн ала, щ о їй нічого б о я ти сь тіє ї о с л а в л е н о ї п е т р у ш к и — сидіння під сті н ою на крісел ку, тоді, я к інш і т а н ц ю ю т ь — їй ж а л ь ставал о с т а р ш о ї сестри і во н а н есп од іван о обнім ала О л есю й ц ілувала, н ам ага ю чи сь п ри д ум ати щ о с ь п ри єм н е для н е ї: „А зн а єш , О л єсю , ти т а к кр асн о ви гл яд аєш , коли ти весела, я к б у л а на п р а зн и к у у Б у к о є м с ь к и х !“ А б о : „Т и, О л єсю , м аєш н а й к р а щ е во л о сся з усіх дівчат в о к о л и ц і11. А бо щ е : „ Н а тв оїм весіллю то я н ап евн е б у д у д р у ж к о ю , п равд а ? “ А тоді во н а сх о п л ю ва л ас я й бігла до сусідного м а л е н ь к о г о п о к о їк у гу вер н ан тки . П ані П асти рска, р о з б у д ж е н а р о зм о в о ю сестер, сам е тоді п оч и н ала в и к а р а б к у в а т и с я з п остелі у с в о їй довгій, під ш ию , нічній сорочці, з го л о в о ю у п апільотах. І т у т п оч и н али ся нові р о зп и т у в а н н я : І чом у пані П ас ти рск а н оси ть такі сміш ні ч ер ев и ки на так и х п р и сад к у ва ти х о б ц а с а х ? (М е л я с я ви тя гал а з-п ід л іж ка ч е р е в и к и ). І чом у пані П ас ти р ск а п ід к л а д а є собі той цілий „ к у п е р “ (в о н а підн ім ала з ф о тел я ч о т и р и к у т н и к з п р у ж и н і о р ґа н т и н и ), ко л и всі вж е п ере стал и й ого н о си ти ? І чом у ц е і чом у т е ? .. А ле т у т у ж е п ри хо д и л а к р ай н я п о р а вм и вати ся і н ад ягати ко рсет, п е р ш у річ, я к у т р е б а б у л о н а кл асти на себ е і б ез я к о ї ж а д н а п ан н а „ з д о б р о го д о м у “ не м огла б вийти з кімнати. І та к п оч и н ався р и т у а л щ о д е н н о ї ту ал е ти . А ле сьогодн і все б у л о інакш е. О л еся л еж ал а, давн о п ро ки н у вш и сь, і ч ек ала, коли „ т а м а л а “ п очн е свою б іган и ну і своє ви п и туван н я, а нічого не ставал ося. Ц е бул о, справді, щ о с ь н е ч у в ан е й н е ви д ан е: М еляся л е ж а л а досі, не в о р у х н у вш и сь . О л еся ти хе н ьк о п о в е р н у л а с я на п остелі і гл ян у л а на сусіднє сестри н е ліж ко. У півтем ряві кімнати вон а п об ач и л а д во є відкри ти х очей, щ о диви ли ся кудись. О л еся б е зш е л е с н о п о в е р н у л а с я назад. В она знала, во н а зн ала, щ о д іял ося з м о л о д ш о ю сестрою . В она б ач и ла ї ї в ч о р а на то м у проході, в їдальні, у сальон і за ф о ртеп іян ом . Її і то го м о л од о го ч о л о віка . . . О л еся п ри кр и л а л и ц е ко вд р ою . З ї ї очей ти хо спливали сльози. Р ап том во н а п о ч у л а ш е л е с т і від кри ла о бл и ч ч я: на підлозі, п ер е д ї ї ліж ком , сиділа М ел я ся і д и в и лася на н еї. Н агли м р ух ом во н а п ідхоп и лася, з а ки н у л а на О л еси н у ш и ю р у к и і стала х у т к о -х у т к о о б ц іл о ву в а ти ї ї м о кре від сліз лице. П отім вон а без слова побігла н а за д до свого ліж ка. Ц ь о го р а н к у пані П ас ти р ск а б у л а тією , щ о п од ал а ап ел ь до з а г а л ь н о г о встав ан н я. І щ о ті дів ч ата дум ал и собі! С пати та к довго, коли з кухні д ол іт ає в ж е а ж сю ди за п а х кави! В она б у л а в е л и ко ю а м а то р к о ю не тільки кави, але й у сьо го , щ о та к см ачно п р и го то в л я л и по г а л и ц ьки х п лебан іях. Г ол овн о ю ї ї ж и т т ь о в о ю девізо ю б ул о, щ о „ ч л о в є к на то ж иє, ж е б и я д л “ . Ц я за ч у т а ко ли сь отцем А л ек са н д р ом сен тен ц ія ви кл и кал а б у л а й ого р еп л ік у : „Н є, п р о ш е н пані, ч л о в є к нато є, ж еб и ж ил. І сп од зєв ам сен, ж е то, цо пані ви ра- зіла п ш ед хвільом в пш ец івн им п о ж о н д к у , нє єст максим ом , на я к єй пані в и х о в у є м оє д з є ц і? “ П о л ь ську м о ву о тец ь А л ек са н д ер зн ав д ос кон ал о, н е дарм а ж у дом і й ого батьків ч аст о п ер е х о д и л и на неї, зо к р е м а ж у м ом енти р о д и н н и х н еп о р о зу м ін ь , коли д о х о д и л о до го с т р іш о ї виміни слів. Щ о д о й ого вл асн ого дом у, то т у т родин н і су п ереч ки , я к щ о були які, від б у в ал и ся р а д ш е по-н ім ец ьки . О т е ц ь А л екса н д ер в ід п рав ляв С л у ж б у Б о ж у , але він р а з -у -р а з лови в себ е на світськи х дум ках. Він б ув сьогодні я к и й с ь н есп окійн и й і р о зсіян и й і не міг ви к л и кати в себ е то го п ідн есе н о го р ел ігій н ого н астрою , в я к о м у він зви ч ай н о в и к о н у в а в св ої єр ей сь кі діяння. З а к р и в а ю ч и ц ар с ь к і врата, він д у м ав про свою м олодість і п ро то й зап ал , з яким п осп іш ав ко л и сь до чи тальн і К ач к ов сько го , щ о б ул а н а й к р а щ а в стр и й с ько м у повіті; й ого вели ки й п о р тр е т і досі висів в зал і „ О б щ е с т в а " в С трию . Р о з д ягаю ч и с ь з б о г о с л у ж е б н и х риз, він м ірк ував над НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1964
Page load link
Go to Top