Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Марія Струтинська Молодий сад 5 Річ б у л а в том у, щ о, хоч М ел яся, в е р н у в ш и с ь з т р ь о х р іч н о ї е д у к а ц ії у н о в овід к ри том у конвікті С ес тер В ас и л іян ок у Л ьвові, в д я гн у л а в ж е д ов гу сукн ю і ї ї п очали в о зи ти на весілля й п р азн и ки по сусідськи х плебан іях, — вон а досі не п е р е й ш л а щ е то го Р у б ік о н у , щ о ним б ув б аль у Л ьвові. П равд а, ц ікаво б у л о п ого во р и ти і п ро ті заб ав и , на я ки х вон а всти гла в ж е п о б у в а ти р а зо м з О л есею , але ц я тем а б ул а н е б е зп е ч н а : т у т л е гко м о ж н а бул о в р ази ти О лесю . В ідколи бо М ел я ся стала бувати у світі, не тільки О леся, але й усі інші сусідські по- п ад ян ки піш ли в кут. М ел ясю за є д н о о т о ч у в а в гу р т молоді, ї ї р о зр и в а л и при танці, з а с и п у в а л и ко м п л і м ентам и і навіть д ва п итом ці встигли в ж е б ул и п р и їх а т и на ш о л о м и й сь к у п лебан ію ,,з п о в а ж н и м и 11 щ о д о н е ї „ за м ір а м и “ . О т е ц ь А л екса н д ер м усів з в е ликим так то м о хо лод и ти їх запал, зр у ч н о вплітаю чи у вступ н і р озм о ви я к ес ь р е ч ен н я про зам о л о д и й щ е вік с в о є ї доні та н а тя к аю ч и д ел ік атн о на ф акт, щ о в них є ста рш а н езам іж н я дочка. Б а л ь у Л ьвові! О сь де б ул а вічна тем а, н аго да дл я О л есі р озп ов ід ати, а для М елясі р о зп и т у в а т и й р о зп и т у в а т и . . . Чи справді ком ітетові у ф р а к а х і в білих ґл я с с е р у к а в и ч к а х в п р о в а д ж у ю т ь там к о ж н у д ам у під р у к у на зал ю , і, яка, я к а властиво, за в е л и к а та з а л я ? Б іл ьш а, я к н аш а ц е р к в а !? Б о ж е мій, скільки ж то разів м о ж н а о б т а н ц ю ва ги ї ї з о д ним даноером , хіба тільки р а з ? І всі там н а п р ав д у та к ч у д о во п овби рані, всі д істаю ть б у к ети від с в о їх ка в ал ер ів і безліч б ук ети ків при ко н т р е д а н с і? . . І нема там ж а д н о ї „ п е т р у ш к и “ , бо п ан о в е з ко м ітету п и л ьн у ю ть, щ о б к о ж н а п ан на т а н ц ю в а л а к о ж н и й „ а н г а ж о в а н и й 11 т а н е ц ь . . . В то м у місці О л еси н о го о п о від ан н я (я к щ о М елясі п о щ а сти л о втягти О л есю в т а к у д о в гу р о зп о в ід ь ) в то м у місці М ел яся д и с к р етн о сп у с кал а очі: во н а зн ала, щ о їй нічого б о я ти сь тіє ї о с л а в л е н о ї п е т р у ш к и — сидіння під сті н ою на крісел ку, тоді, я к інш і т а н ц ю ю т ь — їй ж а л ь ставал о с т а р ш о ї сестри і во н а н есп од іван о обнім ала О л есю й ц ілувала, н ам ага ю чи сь п ри д ум ати щ о с ь п ри єм н е для н е ї: „А зн а єш , О л єсю , ти т а к кр асн о ви гл яд аєш , коли ти весела, я к б у л а на п р а зн и к у у Б у к о є м с ь к и х !“ А б о : „Т и, О л єсю , м аєш н а й к р а щ е во л о сся з усіх дівчат в о к о л и ц і11. А бо щ е : „ Н а тв оїм весіллю то я н ап евн е б у д у д р у ж к о ю , п равд а ? “ А тоді во н а сх о п л ю ва л ас я й бігла до сусідного м а л е н ь к о г о п о к о їк у гу вер н ан тки . П ані П асти рска, р о з б у д ж е н а р о зм о в о ю сестер, сам е тоді п оч и н ала в и к а р а б к у в а т и с я з п остелі у с в о їй довгій, під ш ию , нічній сорочці, з го л о в о ю у п апільотах. І т у т п оч и н али ся нові р о зп и т у в а н н я : І чом у пані П ас ти рск а н оси ть такі сміш ні ч ер ев и ки на так и х п р и сад к у ва ти х о б ц а с а х ? (М е л я с я ви тя гал а з-п ід л іж ка ч е р е в и к и ). І чом у пані П ас ти р ск а п ід к л а д а є собі той цілий „ к у п е р “ (в о н а підн ім ала з ф о тел я ч о т и р и к у т н и к з п р у ж и н і о р ґа н т и н и ), ко л и всі вж е п ере стал и й ого н о си ти ? І чом у ц е і чом у т е ? .. А ле т у т у ж е п ри хо д и л а к р ай н я п о р а вм и вати ся і н ад ягати ко рсет, п е р ш у річ, я к у т р е б а б у л о н а кл асти на себ е і б ез я к о ї ж а д н а п ан н а „ з д о б р о го д о м у “ не м огла б вийти з кімнати. І та к п оч и н ався р и т у а л щ о д е н н о ї ту ал е ти . А ле сьогодн і все б у л о інакш е. О л еся л еж ал а, давн о п ро ки н у вш и сь, і ч ек ала, коли „ т а м а л а “ п очн е свою б іган и ну і своє ви п и туван н я, а нічого не ставал ося. Ц е бул о, справді, щ о с ь н е ч у в ан е й н е ви д ан е: М еляся л е ж а л а досі, не в о р у х н у вш и сь . О л еся ти хе н ьк о п о в е р н у л а с я на п остелі і гл ян у л а на сусіднє сестри н е ліж ко. У півтем ряві кімнати вон а п об ач и л а д во є відкри ти х очей, щ о диви ли ся кудись. О л еся б е зш е л е с н о п о в е р н у л а с я назад. В она знала, во н а зн ала, щ о д іял ося з м о л о д ш о ю сестрою . В она б ач и ла ї ї в ч о р а на то м у проході, в їдальні, у сальон і за ф о ртеп іян ом . Її і то го м о л од о го ч о л о віка . . . О л еся п ри кр и л а л и ц е ко вд р ою . З ї ї очей ти хо спливали сльози. Р ап том во н а п о ч у л а ш е л е с т і від кри ла о бл и ч ч я: на підлозі, п ер е д ї ї ліж ком , сиділа М ел я ся і д и в и лася на н еї. Н агли м р ух ом во н а п ідхоп и лася, з а ки н у л а на О л еси н у ш и ю р у к и і стала х у т к о -х у т к о о б ц іл о ву в а ти ї ї м о кре від сліз лице. П отім вон а без слова побігла н а за д до свого ліж ка. Ц ь о го р а н к у пані П ас ти р ск а б у л а тією , щ о п од ал а ап ел ь до з а г а л ь н о г о встав ан н я. І щ о ті дів ч ата дум ал и собі! С пати та к довго, коли з кухні д ол іт ає в ж е а ж сю ди за п а х кави! В она б у л а в е л и ко ю а м а то р к о ю не тільки кави, але й у сьо го , щ о та к см ачно п р и го то в л я л и по г а л и ц ьки х п лебан іях. Г ол овн о ю ї ї ж и т т ь о в о ю девізо ю б ул о, щ о „ ч л о в є к на то ж иє, ж е б и я д л “ . Ц я за ч у т а ко ли сь отцем А л ек са н д р ом сен тен ц ія ви кл и кал а б у л а й ого р еп л ік у : „Н є, п р о ш е н пані, ч л о в є к нато є, ж еб и ж ил. І сп од зєв ам сен, ж е то, цо пані ви ра- зіла п ш ед хвільом в пш ец івн им п о ж о н д к у , нє єст максим ом , на я к єй пані в и х о в у є м оє д з є ц і? “ П о л ь ську м о ву о тец ь А л ек са н д ер зн ав д ос кон ал о, н е дарм а ж у дом і й ого батьків ч аст о п ер е х о д и л и на неї, зо к р е м а ж у м ом енти р о д и н н и х н еп о р о зу м ін ь , коли д о х о д и л о до го с т р іш о ї виміни слів. Щ о д о й ого вл асн ого дом у, то т у т родин н і су п ереч ки , я к щ о були які, від б у в ал и ся р а д ш е по-н ім ец ьки . О т е ц ь А л екса н д ер в ід п рав ляв С л у ж б у Б о ж у , але він р а з -у -р а з лови в себ е на світськи х дум ках. Він б ув сьогодні я к и й с ь н есп окійн и й і р о зсіян и й і не міг ви к л и кати в себ е то го п ідн есе н о го р ел ігій н ого н астрою , в я к о м у він зви ч ай н о в и к о н у в а в св ої єр ей сь кі діяння. З а к р и в а ю ч и ц ар с ь к і врата, він д у м ав про свою м олодість і п ро то й зап ал , з яким п осп іш ав ко л и сь до чи тальн і К ач к ов сько го , щ о б ул а н а й к р а щ а в стр и й с ько м у повіті; й ого вели ки й п о р тр е т і досі висів в зал і „ О б щ е с т в а " в С трию . Р о з д ягаю ч и с ь з б о г о с л у ж е б н и х риз, він м ірк ував над НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1964
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
