Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
КОЛИСКОВА Люлі-люлі-лі, В небі журавлі, в морі кораблі, а солодкі сни в голубій імлі. В голубій імлі пролітали сни, спи, дитя, засни. Люлі-люлі-лі. Рученьки швидкі, ніженьки прудкі, оченька ясні, відпочиньте в сні. Підростай у сні, ти моє орля, дороге маля. Люлі-люлі-лі. Виростай, маля, світлим як зоря, вже тобі земля стелить славний шлях. Буде славний шлях і лицарський чин, а малим спочинь. Люлі-люлі-лі. Г. Чорнобицька Ніна Наркевич Найкращий дарунок Іванко жив серед гір -зі старим дідом та бабунею. Він згубив- тата й маму під час війни. Дід та баба любили свого внука. Хатина 'їхня стояла на узліссі. Влітку тут було гарно: .багато квітів, трави, багато ягід та грибів, але взимку сумно, особливо, коли дорогу до села та школи замів сніг, а смереки, яли ці від вітру хилилися до долу та гуділи. Вже до Свята св. Миколая всі доріжки та стежки позамітало. Ді да поїхали рано до міста, а коли повернуться, трудно було сказа ти. Чи не забуде цього року Іван на св. Микол ай? -— думав хлоп чик. Ніби то він був чемний. 'Хіба що часом занадто багато бігав та пустував зі своїм вірним прияте лем песиком Мисливцем (так про звав Іванко молоденького песика- візчарика, що колись із села при віз йому діду-ньо). З Мисливцем Іванко ділив і радощі і горе. Але сьогодні перед івечером Св. Ми колая Іванка займала інша турбо та: треба злагодити оберемок до брого >сіна та покласти перед ґан ком. Може кінь, на якому має приїхати св. Миколай, зголодніє, то хай відпочине та покуштує сві жого сінця. Стодола стояла дуже далеко від хати, майже в самому лісі. Вже було нерано, надворі по чалася завірюха. Хоч бабуня не ве ліли 'Іванкові виходити з хати, але хлопчик потихеньку вислизнув у сіни та за хвилину вже опинився на подвір’ї. Вечір був темний, небо затяг нули хмари, крізь які ледве світив місяць. Вітер був сильний. Сніг одразу заліпив .очі. З великими труднощами дібрався Іванко до стодоли, набрав сіна, зв’язав його та відніс до самого ґанку. „Як св. Микола спиниться то візьме для свого коня“... заспокоєно поду мав хлопчик та ввійшов до хати. — її де це ти був, Іванку? —- зустріла його бабуня. — Та ж добрий газда й собаку на двір не вижене, .така метелиця! І як то дідо добереться додому! — бідка лася вона. — Та я сінця приніс для коня св. Миколая — .несміливо виправ дувався хлопчик. —• Сінця! Сінця! — передраж нила бабуня Іванка. — От розби райся швидше, вже час вечеряти... А де ж Мисливець? Він, бува не з тобою? Тут Іванко пригадав, що в хаті ніде не було пса. А він не брав його зі собою. Видно песик ви йшов непомітно за Іванком. Але де ж він тепер? — От тобі й на! Як же це ти його відпустив? У таку ,ніч, як за біжить до лісу, то все може ста тися... Вовки роздеруть бідолаху! — турбувалася бабуня. Іванко мало не заплакав з три воги. — Ні, бабуню! Я зараз піду, відшукаю його. 'Він не міг ще да леко забігти. Як Мисливець почу- є мій голос, враз прибіжить! —- запевняв Іванко. Він накинув ко жушка, взяв із собою ліхтар та вибіг із хати. Крижаний вітер бив Й О Г О ' в обличчя, сніг ліпив просто в очі. 'Крізь шум ялиць Іванко не чув радісного гавкання свого лю бого приятеля, яким завжди від повідав Мисливець на голос сво го господаря. (Небо1 ще більш по НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1964
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
