Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
назви орнаменту, як „качачі лап ки", що своїм видом нагадують свастику, „баранячі ріжки“, дві спіралі тощо. Підо впливом хри стиянства зустрічаються на пи санках зображення баранчика та риби, як символи християнства. Немає в народньому мистецтві людських відображень, однак іс нують такі назви взорів, як „поп- чики“ і „хлопчики", що тільки устилізованим способом нагаду ють певні особи. Окрім первісних елементів, уна- сліджених від своїх поа-прадідів слідно в орнаментиці нашого ми стецтва багато чужосторонніх впливів. Україна була ареною війн та мандрівок, тож усі ті ман дрівні племена, що довше або ко ротше задержувались на нашій землі, полишали сліди в духово- сті нашого народу, що в свою чергу відбивалося на його ми стецтві. Від іранських племен — скитів, сарматів і алянів — перейняли наші предки вірування в „світове дерево11, що про нього багато го вориться в наших колядках. Воно й впровадило в нас рослинну ор наментацію в стилізованій формі. Від греків-колоністів, що в 1-му тисячолітті п. Хр. заснували над Чорним морем свою державу і створили т. зв. Понтійську куль туру, прийшло в нашу орнамен тику багато нових елементів, а саме — спіраля з ломаних ліній та, мабуть, геометричні фігури, як ромби, квадрати тощо. Одним із проявів понтійського мистецтва було вживання тваринного моти ву, що перейшло й до нашого ми стецтва. Остроготи, що в 2-му ст. по Хр. мали свою державу над Чорним морем на місці грецьких колоні стів, були першими християнами на нашій землі. Мабуть, вони вне сли в наше мистецтво старохри- стиянські мотиви, як напр., зобра ження риби. Великих змін зазнало україн ське мистецтво з прийняттям хри стиянства в 9-му ст. по Хр. Тоді поволі стали затиратись і затем нюватись старовинні символи, а на їх місце приходили нові, хри стиянські. В орнаментиці вишивок і писанок почали появлятись нові мотиви з новими названнями, як „церковці", „церковні ризи", а на писанках постали нові композиції зі зложених хрестів, геометричних фігур та кучерів п. н. „Велик день" та „Паска". Подібно хрести на взірцях нашого мистецтва о- держали тоді християнське зна чення, гублячи свій архаїчний до християнський зміст. Спочатком 20 ст. твори народ нього мистецтва перестали бути тільки етногпз Річним матеріялом і стали входити в наше прикладне мистецтво. Українські мистці ви- кооистали українську орнаменти ку. як С. Сластіон при будівниц тві, а В. Кричевський при орна ментації української книжки. Ця Біжучий рік приніс нам два ювілеї, що накреслили перед нашими очима дві видатні українські вчительки. Хоч із різних кінців України й навчали в різних умовинах, проте їх вклад у ду шу української молоді був однаково великий. Дня 7. вересня 1963 Українська Гро мада Вікторії відзначила у Мелбурні 50-ліття педагогічної праці видатного педагога МАРІЇ ДЕЙКО. У 1907 р. во на стала вчителювати у Полтаві і з того часу, невтомно працюючи, підви щила свої кваліфікації так, що стала викладачем Харківського Державного Університету. Зазнала переслідувань із боку большевицької влади, а її під ручник французької мови ніколи не був затверджений до вжитку, дарма, що вона була керівником катедри французької мови в Інституті Інозем них Мов. Переселившись до Австралії у 1948 р. вона допомогла оснувати одну з перших шкіл українознавства, відпускаючи на те кімнату у власному будинку. Разом із педагогічним юві леєм школа в Нюпорті подякувала їй також за 10-літню працю. Цей ювілей був збірним висловом подяки педагогічних кругів україн ської Австралії, до якого долучилось також своїми побажаннями зорганізо ване жіноцтво. ДАРІЯ НАВРОЦЬКА народилась у м. Комарні в сім’ї Білинських. Молода здібна дівчина змалку мріяла про пра цю вчительки. Щ е ученицею вчитель ської семінарії у Львові вона належа ла до тайного Пласту й підо впливом пластових ідей вишколилась на вчи тельку руханки на Львівському уні верситеті. Довгі роки була вчителькою тенденція відродження україн ського стилю зазнала свого най вищого розквіту у працях Ю. Нар- бута. Нищівного удару завдала йому большевицька система, що стала „прочищувати" народне ми стецтво від впливів християнства, а писанкове мистецтво зовсім усу нуло з дослідів і побуту. Наше народне мистецтво, не знайшовши на Рідній Землі догід ного ґрунту, перейшло на емігра цію. Плекаючи його на чужій зем лі, повинні ми пізнати його основи й правила розвитку, щоб можна було його зберегти і надати йому відповідного напрямку. Учительської Семінарії УПТ у Львові. Ця її праця була овіяна завжди щи рим відношенням до молоді, що свою вчительку надзвичайно цінила. Дбайливість про молодь Дарія Бі- линська-Навроцька (у 1916 р. вона одружилась з Осипом Навроцьким, тоді старшиною УСС) проявила най більше своєю працею у Пласті. Вона була команданткою перших жіночих пластових таборів на Соколі, що про довжувались потім у формі літніх та борів КВОМ-у. Була членкою-основ- ницею Уладу Пластових Сеньйорів у 1930 р. Цю опіку над Пластом продов жувала також, переселившись до Ка нади, де замешкала у Вінніпегу. За її заслуги вона нагороджена найвищим пластовим відзначенням — Орденом Вічного Вогню у золоті. Сімдесятліття цієї видатної вчитель ки й виховниці відзначив Пласт та українське зорганізоване жіноцтво в Канаді. ІЗ ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ ДО СПОГАДІВ ПРО ОЛ. СТЕПАНІВ У спогадах Олени Залізняк про Оле ну Степанів (гл. Н. Ж. ч. 1, 1964) була згадка про сенатора Остапа Луцького, як колишнього старшину УСС. Тут хочу вияснити, що сл. п. Остап Луць кий не служив при УСС-ax, а був стар шиною 96-го полку піхоти австрійської армії, в якому я також служив. Однак він був начальником штабу 4-ої Золо- чівської Бригади УГА, а Олена Степа нів була там однією з ад’ютантів. Павло Іванів, Торонто Ювілеї педагогів 4 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1964 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
